Родина Крокодили

- болотяний крокодил - має особливий підвид, який живе в лагунах з солоною водою, нападає на людину

- гребенистий крокодил – до 6 м, дуже небезпечний для людини.

Родина Гавіали – ендемічна

- гангський гавіал – 6,6 м, довга вузька морда, їжа – риба, трупи людей.

Земноводні

Ряд Безногі земноводні

Родина Рибозмії

- цейлонський рибозмій – ендемік

Ряд Хвостаті земноводні

Родина Схованозяберники

- ісполінська саламандра – ендемік, водяна, до 160 см, сама велика амфібія, струмки східного Китаю.

Ряд Безхвості земноводні

Родина Ропухи

- малайська ропуха – в Гімалаях зустрічається навіть на висоті 3000 м над рівнем моря, дуже поширена і звичайна.

Родина Вузькороті квакші, живляться термітами, мурахами

- красива вузькорота квакша – скачки до 3 м

- прикрашена вузькорота квакша – в період розмноження кричить так, що не чути голосу людини.

Родина Справжні жаби

- прибережна жаба – розводять на фермах

- тигрова жаба - до 15 см

- червоновуха жаба

Родина Веслоногі жаби

- яванська веслонога жаба – літає, добре розвинуті плавальні перетинки

- японська веслонога жаба – гарно співають, продають на базарах, дуже дорогі

- сітчаста веслонога жаба – відкладає 20 яєць, які виношує на череві.

Риби

Ряд Коропоподібні – 2000 видів, Східна Азія - центр походження, промислові короп, амур, товстолобик – широко акліматизувався. Їх тримають для очищення ставків від водяної рослинності

- даніо

- золота рибка, її породи: вуалехвіст, телескоп – акваріумні

Ряд Окунеподібні

Родина Лабіринтові

- риба–повзун (анабас) – ендемік, переповзає з водойми у водойму, за годину проходить 100 м, дихає атмосферним повітрям, коли водойма пересихає, впадає у заціпеніння

- півники

- макроподи – акваріумні

Родина Бризкуни – ендемічна

Збивають комах, якими живляться, з надводних рослин бризками води, яку вбирають ротом. Майже ніколи не промахуються

- бризкун – акваріумний

Безхребетні – дуже чисельні і різноманітні

Денні метелики:

- атлас (25 см)

- траурниці

Широко виявляється мімікрія:

- метелик –лист

- богомоли

- малайський паличник - приблизно 33 см, сама велика комаха в світі

Жуки: чисельні

– туруни - ендем рід, тіло як листок

- златки

- наїзник аляптус 0,2 мм – найменша в світі комаха

Численні мурахи і терміти

3. Характеристика підобластей Східної області та генезис фауни.

Східна область досить чітко розпадається на підобласті. Різні автори виділяють їх різну кількість:

1) Індійська підобласть. Включає у себе Індостан з Цейлоном, Лакадівські та Мальдівські острови. Межею на сході є спільна дельта Гангу та Брахмапутри. Має порівняно з іншими підобластями найбіднішу природу. Значну частину її становлять плоскогір’я і низовинні рівнини, що нерідко мають характер пустель та напівпустель. Лише на південних схилах Гімалаїв, на західних кручах Деканського плоскогір’я і на острові Цейлон розвинуті буйні джунглі тропічного типу. В низовинах Гангу та Брахмапутри лежать великі болотисті джунглі. Рослинність відкритого Деканського плоскогір’я добре нагадує рослинність африканських саван – розпластані акації, деревоподібні молочаї, колючі чагарники, дрібні пальми.

Фауна визначається наявністю великої кількості ефіопських і палеоарктичних елементів (гепард, гієна, вовк). Характерні слон, носоріг.

2) Індо-Китайська – перехідна підобласть.

Займає південний схід азіатського материка до перешийка Кра та острови Тайвань і Хайнань, Рюкю, також острови Андаманські, Нікобарські, Рельєф чималою мірою вирізняється хребтами мередіального напрямку, розділеними повздовжніми долинами, якими течуть Іраваді і Меконг.

Клімат – жорсткий і вологий, переважний тип рослинності – вологий тропічний ліс малайського типу з домішкою китайських форм на хребтах, великі також болотисті джунглі і культурні поля в широкій долині Меконгу. Фауна дуже мішана, чому сприяє рельєф, повздовжні хребти використовуються північними видами далеко на південь. Характерні панда, тапір, горая, гібони.

3) Зондська підобласть. Включає півострів Малакку та Великі Зондські острови. Клімат вологий, тропічний, багато опадів. В зв’язку з цим і багатими ґрунтами розкішні тропічні непролазні хащі не поступаються амазонським. Дерева висотою до 70м. Численні пальми, бамбуки, папороті з листям до 6 м. Все обвито ліанами, багато мохів.

4) Філіппінська підобласть. Включає Філіппінські острови. Має менш розкішний ліс, а на горах північних островів є представники помірного клімату. Фауна має острівний характер. Характерні довгоп’ят, гарпія-мавпоїд, какаду.

Лекція № 8

Голарктична суша

1. Загальна характеристика Голарктичної суші.

2. Палеоарктична область.

3. Неарктична область.

1. Загальна характеристика голарктичної суші.

Голарктична область охоплює всю сушу північної півкулі і межує на півдні з Ефіопською, Індо–Малайською та Неотропічною областями. Таким чином, до її складу входять вся Європа, Північна Африка і більша частина Азії, також вся Північна Америка. З островів, крім всіх північних, до Голарктики відносяться Азорські, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису та Японські (окрім Рюкю). Вцілому південна межа цієї області відповідає межі між поясами помірними та жаркими.

Незважаючи на великі розміри, Голарктична суша має порівняно бідну фауну. Причини:

1. Великі території зайняті пустелями, високогір’ями (Тібет), вічними льодами (Гренландія та інші острови), тундрою, тобто ландшафтами малосприйнятливими для життя взагалі.

2. Тайга, тобто самий великий ліс в світі, - ландшафт дуже молодий, який склався лише після льодовикового періоду.

3. Тайга та тундра євразійські ще недавно сполучались з американськими в області сучасного Берингового моря, таким чином бідність фауни пояснюється однорідністю ландшафтів.

Основні риси фауни :

1. З ссавців характерні ендемічні, причому широко поширені групи: родина Кротів (виходить за межі області в Індокитай), родина Бобрів (має 1 євразійсько-американський вид), родина Тушканчиків та Сіноставок (остання виходить в Індокитай). Ендемічних рядів ссавців немає, однак, з 150 характерних родів близько половини ендемічні.

2. З птахів ендемічні тетереви, гагари, чистики.

3. З земноводних дуже характерні хвостаті.

4. З риб ендемічні осетрові та лососеві.

5. З ссавців відсутні напівмавпи, слони, носороги, а мавпи є на межі з Східною областю. Папуги є лише також в самих південних областях.

Таким чином, найбільш характерною рисою великої Голарктичної суші є її бідність систематичними категоріями високих рангів, особливо ендемічними.

Відмінності між фаунами східної і західної половин Голарктики настільки значні, що більшість зоогеографів виділяє 2 самостійні області – Палеоарктичну (африкано–євразійську частину) і Неарктичну (північноамериканську частину).

Причини такого розділу:

1) фауни південних областей обох половин Голарктики сильно відрізняються одна від одної, що відбувається за рахунок проникнення в євразійську частину Голарктики ефіопських, та індо–малайських видів, а в американську – неотропічних.

2) однойменні ландшафти на півдні Європи та Північної Америки: пустелі, степи, широколистяні ліси сильно ізольовані один від одного.

Причини виділення єдиної Голарктичної суші:

1) велика подібність фауни євразійської та американської частини Голарктики (спільні: вовк, лисиця, горностай, ласка, бурий ведмідь і т.д.).

2) провести чітку межу між тундровою фауною східної та західної півкулі неможливо.

Ми будемо розглядати для кращого засвоювання Палеотропічну та Неоарктичну області окремо.