Неарктична область.

Неарктична область включає більшу частину Північної Америки, острови Алеутські і Ванкувер у Тихому океані, Бермудські, Ньюфаундленд і Гренландію в Атлантичному океані.

Рельєф визначається велетенським хребтом Кордильєр. Приблизно на широті 52 градуси цей хребет розгалужується на два: східний – Скелясті гори, західний – Сієра Невада. Ці пасма спочатку розходяться, а потім знову зближаються, охоплюючи підвищене плоскогір’я. Південною місцевістю цієї підвищеної країни є Мексиканське нагір’я. В утворенні поверхні важливу роль відіграють озера – Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо.

Кліматичні умови дуже різноманітні. Північ материка лежить цілком в області арктичного клімату, якому відповідає тундра. Ще північніше – Арктичні пустелі. Клімат середніх широт холодніший ніж в Європі, особливо це стосується східного узбережжя. Впливають теплі течії, тому він м’який.

Розподіл опадів визначається рельєфом: плоскогір’я, затиснуте між двома крайовими пасмами Кордильєр, являє собою пустелю. Тут лежать пустелі солоного озера Мохев і Хіла, що не поступаються Сахарі і Каракумам. Східні області, особливо Алеганські гори, мають багато опадів (1200 мм). Тихоокеанське узбережжя має клімат середземноморського типу.

Флора. Від зони тундри на південь тягнеться пояс хвойної тайги, далі йдуть широколистяні ліси. Іще далі на південь рослинність набуває тропічного характеру. На заході неосяжні прерії, що схожі на наші степи. Флора мексиканського нагір’я представлена чисельними кактусами. На півострові Каліфорнія – пальми, юки, вічнозелені дуби.

Ссавці

Ряд Сумчасті – північноамериканський віргінський опосум – великий, з кішку, з довгим голим хвостом. Народжує до 18 ембріонів, загальною масою 2 грама. Повільні, в разі небезпеки прикидається мертвим.

Ряд Комахоїдні

Родина Кротові

- зіркорил – ендемік, носовий відділ має вигляд зірочки з 22 променями, довгий вкритий лусками хвіст

- скапанус – ендемік, схожий на нашого крота

Родина Землерийки – бурозубка-пігмей – ендемік, отруйна слина

Ряд Рукокрилі

Родина Кажанові – нетопир – знищує комахів

Родина Листоносові – псевдовампір – ендемік; руда нічниця – ендемік

Родина Складчастогубі – бразильський складчасто губ - в Бракенський печері літом збирається до 20 млн – сама велика колонія.

Родина Неповнозубі – дев’ятипоясний панцерник – розводять на фермах

Ряд Зайцеподібні

- заєць біляк

- американський біляк - ендемік

- каліфорнійський заєць - ендемік

- кролик-пігмей – 30 см, ендемік

- болотяний кролик (добре пірнає)

Ряд Гризуни – дуже чисельні

Родина Деревнодикобразові – поркупайя - тіло 90 см, хвіст 30 см, голчастий покрив, голки легко випадають, загрожуюча поза – піднімає їх, лазить по деревах.

Родина Гоферові – підземнориючі

Родина Боброві – американський бобер – будують хатки, плотини (700 м – 1,5 км)

Родина Аплодонтові – ендеміки, 1 вид - аплодантія – риє підземні нори, чи нори в снігу, улюблена їжа – папороть, робить запаси. У молодих дерев зрізає усі гілки, кожну 1 мм укусом.

Родина Білкові

- лісовий сурок – ендемік

- лугові собачки – ендеміки, схожі на ховрахів

- золотистий ховрах

- антилоповий ховрах – швидко бігає

- американський бурундук - ендемік

- сіра білка – плотоядна, 30 % раціону складають яйця пташенят, пташенята, ендемік

Родина Летягові

- американська летяга

Родина Мишачі – немає справжніх мишей та пацюків, їх замінюють інші гризуни

- рисові пацюки

- хлопкові пацюки (40 видів, знищують значну частину врожаю)

Родина Хом’якові

- неотоми – схожі на пацюків, хвіст як у білок

- ондатра

- польові хом’яки (схожі на домашніх мишей)

Ряд Хижі

Родина Вовчі

- койот (луговий вовк) – екологічно близький до шакалів, мешканець прерій, знищує гризунів, ендемік

- звичайна лисиця, ендемік

- американський корсак – американська лисиця – великі вуха , дуже боязливі

- песець

- сіра лисиця – ендемік, добре лазить по деревах

Родина Ведмежі

- чорний ведмідь

- канадський грізлі

Родина Єнотові

- посуха

- єнот-полоскун

Родина Куницеві

- горностай

- американська норка

- чорноногий тхір – ендемік

- куниця американська

- росомаха

- риболов – ілька – 8 кг, нападає на оленів , дикобразів

- американський борсук

- скунси

- канадська видра

Родина Віверові - немає

Родина Котячі

- оцелот

- канадська рись

- пума

- ягуар

Ряд Непарнокопитні - немає

Ряд Парнокопитні

Родина Пекарі

- нашийниковий пекарі

Родина Олені

- благородний

- віргінський

- карибу

Родина Вилорогі антилопи – ендемічна, 1 вид – реліктова форма, схожі на косулю. Роги сидять на кісткових стержнях, а роговий чохол щорічно змінюється.

Родина Порожнисторогі

- снігова коза – ендемік, біле хутро, гірська, під час стрибків повертається в повітрі на 180 градусів. Під час спарювання самець бігає за самкою на напівзігнутих ногах з виставленим язиком як собака, демонструючи свою покірність. Якщо щось не так, самка б’є його рогами під ребра

- сніговий баран

- вівцебик = мускусний бичок, дуже густе хутро, на 80 % з пуху. Мешканець арктичних пустель. В разі небезпеки – захисні кола, легко перестріляти. Строга охорона

- бізони

Птахи

Ряд Гусячі

- американський лебідь - ендемік

- американський свіязь

- каролінська качка –ендемік

- ісландський гоголь

Ряд Денні хижі птахи

- каліфорнійський гриф - ендемік

- гриф-індичка

- кара-кара

Ряд Курячі

- лучний тетерев – ендемік

- звичайна індичка – ендемік

- американський перепел

- каліфорнійська куріпка

Ряд Голенасті

- американський білий журавель – ендемік

- арами

Ряд Голубині – каролінський траурний голуб – чорний

Ряд Папуги – каролінський папуга – останній убитий в 1922 р.

Ряд Зозулі – не характерний гніздовий паразитизм – жовтодзьоба зозуля

Ряд Совині

- американський філін (пугач)

- сичик-ельф ( гніздиться в кактусах )

- печерна сова

Ряд Стрижі

- стрижі

- колібрі (до 20 видів )

Ряд Дятлові

- мідний дятел (запаси жолудів в стеблах агави) - ендемік

- золотий дятел

- червоноголовий дятел нападає на пташенят , розорює гнізда .

- жолудевий дятел

- дятел-сисун – живиться виключно соками дерев.

Ряд Горобині

- Родина Пересмішники – ендемічна, найкраще співають та імітують

- дрозди

- повзики

- вівсянки

- в’юрки

- сорока

- чорна ворона

- блакитна сойка

- тиранові

- котингові

- сільська і міська ластівки

- рогатий жайворонок

- біла трясогузка

- Родина Трупіалові - близько 100 видів, всі біотопи

Плазуни

Ряд Черепахи

- кайманова

- грифова

- мулові – головата та мускусна

Прісноводні:

- бугорчаста (розводять заради м’яса)

- розписна

Трикігтеві

- колючий трионікс (смачне м’ясо)

- змій-трионікс

Ряд Лускаті

Підряд Ящірки

Родина Отрутозуби – ендемічна (єдині ящірки з отруйними зубами)

Родина Гекони - стрічковий гекон

Родина Ігуани

- заборна колюча ігуана

- фринозома = рогата ящірка – в напівпустелях. Вибиває струмені крові з очей, ніздрів для захисту

Родина Веретільниці

Родина Амфісбени – флоридська двуходка

Підряд Змії

Родина Удави

- звичайний удав

- каліфорнійський удав – 80 см, ендемік

- гумова змія

Родина Вужеподібні

- підв’язочна змія

- королівська

- молочна

Родина Аспідові

- арізонський аспід

- кораловий

Родина Ямкоголові

- мідноголовий щитомордник

- водяний (падальник) щитомордник

- волосатий гремучник

- техаський гремучник – 1 місце по смертності

Ряд Крокодили – місісіпський алігатор – ендемік (Флорида), живиться рибою, спільний з Індо-Малайською областю

Амфібії

Ряд Хвостаті

- алегонський прихованояберник – ендемік

- амбістоми (аксолотль) – ендеміки – тигрова, мармурова

- сирени – ендеміки – тіло вугре видне, кінцівки недорозвинені, зовнішні зябра - великий сирен (1 м.); карликовий (30 см.)

- американські протеї – річки, ставки, ендеміки

- саламандри – зелений тритон – ендемік; каліфорнійський

- безлегеневі саламандри – 145 видів, гірські річки, струмки: струмкова, карликова, чотирисмугова (відкидає хвіст), деревна (лазить по деревах, 50 % живиться мохами та лишайниками, голосні звуки)

- амфіури

Ряд Безхвості – малохарактерні

Родина Ропухові

- прибережна ропуха

- дакотська ропуха

Родина Квакші

- королівська квакша

- каліфорнійська квакша

Родина Справжні жаби

- жаба-бугай

- криклива жаба

Родина Гладконогові

- жаба-гладконіг – ендемік, з неповною редукцією хвоста

Риби – подібні до азіатських

Ряд Осетрові

- озерний осетер - ендемік

- лопатоноси – ендеміки, древні, водиться в Міссісіпі

- ложкокрилий осетер

- веслоніс - ендемік

Ряд Амієподібні

- амія = мулова риба – ендемік, багато в Міссісіпі, озері Гурон, плавальний міхур – легеня, заболочені води. Самець з водоростей будує гніздо

Ряд Панцирникоподібні – кайманова щука – тіло в панцирі, 3 – 4 м, ендемік

Ряд Лососі

- сталевоголовий

- лосось Кларка - ендемік

- голець

Ряд Щукоподібні

- американська євдошка

- смугаста щука

- червонопера щука - ендемік

РядКоропові - американська плотва

Родина Чукучанові – дуже схожі на коропових, багато видів спільні з Азією

Ряд Сомоподібні

Родина Котячі сомики – ендемічна, смачне м’ясо, може переходити по суші і оселятися в артезіанських криницях

Ряд Коропозубі

- гамбузії

- молінезії

Рід Сліпоокі – ендеміки, не має очей, ікру в зябровій порожнині

Ряд Перкопстоподібні – ендеміки, перехідні між лососями та окунями

- пірат – окунь

- колумбія

Ряд Оку неподібні

Родина Дартери - чисельні

Лекція № 9

Льодовиковий період у Європі та позаєвропейських країнах.

1. Причини виникнення льодовикового періоду.

2. Фауна і флора різних фаз льодовикового періоду в Європі

3. Льодовиковий період позаєвропейських країн.

Література: Пузанов „Зоогеографія”

І.К. Лопатін „Зоогеографія”

У. Зедлаг „Животный мир земли”

1. Причини виникнення льодовикового періоду.

Четвертинним, або квартером, або льодовиковим періодом називається той проміжок часу, в один мільйон – 5000 тис. років (інші данні 2,5 - 1,5 млн. років), коли різкі зміни клімату, що супроводилися різким розвитком континентальних льодовикових покривів у країнах з холодним і помірним кліматами, змінили характер флор і фаун, які склалися в пліоцені, і спричинили до розподілу організмів на землі в його теперішньому стані. Саме в льодовиковому періоді вперше з’явилася на арені життя людина.

Безперечно, причини, що викликали льодовикові явища мали загальний характер, оскільки ознаки тимчасового похолодання клімату відомі у всіх країнах земної кулі, не виключаючи екваторіальні пояси. Однак найрізкіше вони виявлені в північній півкулі.

Ознаки похолодання клімату почали помічатися в Європі вже в пліоцені. На кінець пліоцену похолодання посилилося настільки, що в альпійських країнах утворилися значні льодовики. Це перше похолодання прийнято називати гюнцським зледенінням (від назви альпійської місцевості, де його сліди найкраще виражені). Через те, що це перше похолодання не спричинило до значних змін флори і фауни, вони зберегли пліоценовий характер. Подальші три похолодання були незрівнянно значніші і викликали щоразу в Європі утворення потужних покривів континентального льоду, який, маючи центр на Скандинавському півострові, поширюється далеко на південь. За останніми даними, такі ж льодовикові покриви виникали в Сибіру, причому одним з центрів їх утворення був Таймирський півострів. Три ці зледеніння, як і перше, мають назви альпійських місцевостей, де вони найдокладніше вивчені, вони називаються міндель, рис і вюрм. Тривалі проміжки часу, під час яких, через потепління клімату, суша звільнялася від льодовикового покриву і знову заселялася тваринами і рослинами, називалися ім’ям відокремлюваних ними зледенінь гюнц – міндельським, міндель-риським і рис-вюрмським міжльодовиків’ями. Час після закінчення вюрмського зледеніння і до наших днів називається післяльодовиковим.

Причини виникнення льодовикового періоду:

Не слід думати, що періодичні зледеніння четвертинного періоду можна цілком пояснити якою-небудь однією гіпотезою.

1) Щоб з’ясувати утворення потужних покривів льодовикової криги, треба припустити порівняно незначне зниження температури (до 5⁰С), що супроводиться збільшенням кількості опадів. Кліматологи припускають, що головним фактором утворення льодовиків було не зниження середньорічної температури, а зниження температури літа внаслідок чого великі сніги, що випадали в горах за зиму не встигали танути протягом літа і скупчувалися у вигляді великих льодових покривів, які сповзали на рівнину. Вплив ряду холодних і вологих літ добре видно на сучасних льодовиках, які в такі періоди, що регулярно повторюються через кожні 35 років, помітно спускаються в долини.

Щодо клімату міжльодовиків’їв, він загалом наближається до сучасного, але був приблизно на 2-3⁰ тепліший.

2) Різкі зміни клімату добре пояснюються гіпотезою переміщення полюса або, точніше – гіпотезою переміщення материків відносно незмінної точки полюса. Згідно з припущеннями Кеппена і Вегенера точка полюса в льодовиковому періоді пересунулась у бік материків на цілих 15⁰ широти, а також полюс просувався далі протягом льодовикового періоду, описуючи коло навкруги свого положення.

Відповідно до цього зледеніння західної і східної півкуль не були синхронні, тобто найбільшому похолоданню західної півкулі відповідало потепління східної, і навпаки. Однак, ця гіпотеза цілком недостатня для пояснення періодичності льодових явищ, не пояснює вона і загальності поширення льодових явищ по всій земній кулі. Для пояснення цих явищ припускають періодичну зміну якогось фактора загального порядку, яким може бути – сонячна радіація.

3) Розрахунки показують, що кожні 91 тис. років орбіта, по якій Земля обертається, змінюється, і змінюється нахил площини Земного екватору.

4) Щодо четвертинного льодовикового періоду, то він як і інші, міг бути зумовлений віковою зміною сонячної сталої, яка змінюється під впливом ендогенних радіоактивних процесів в Сонці: тепер 1 см² одержує на межі земної атмосфери три калорії тепла за хвилину, а в четвертинному періоді величина цієї сталої могла бути і нижча.

5) Також, як припускав Арреніус, велика кількість СО₂ та водяної пари, що викидаються в атмосферу в періоди посилення вулканічної діяльності, яке спостерігається саме в третинному та четвертинному періодах, теж могла змінювати температуру на поверхні Землі, в наслідок більшого вбирання сонячної теплоти атмосферою (так, при підвищенні СО₂ вдвоє – температура повинна зрости на 4⁰С, і навпаки).

6) Безперечно, важливу роль в утворення льодовиків відігравали континентальні підвищення, що сприяли конденсації опадів у вигляді снігу. Великий вплив повинен був зробити розподіл моря і суші, від якого залежить як розподіл теплих і холодних морських течій, так і розподіл атмосферних циклонів і антициклонів. Так навіть порушення континентального зв’язку Європи з Північною Америкою через Гренландію, допустило теплі струмені Гольфстріму до північних берегів Європи, прискоривши танення вюрмського льодовика.

2. Фауна і флора різних фаз льодовикового періоду у Європі.

Фауна і флора Європи мала на початку гюнцського зледеніння ще цілком субтропічний характер. В Західній Європі росли гледичія, кипарис, камфорне дерево. Водилися макаки, слони, мастодонти, тапіри, носороги, гіпопотами, кінь, предки тура й зубра, антилопа, шаблезубий тигр, гієни; з птахів – дикий півень.

Гюнцське зледеніння не відзначалося ні тривалістю, ні значністю льодовикового покриву, і не зробило великих спустошень у фауні.

В гюнц-міндельське міжльодовиків’я клімат був помірним, але трохи теплішим, ніж сучасний. Мастодонт, тапір в Європі вимерли, слони були представлені стародавнім слоном та трогонотерієм, бики – зубром. В Англії поширюється вівцебик, однак далі не поширюється і зникає. Числені були олені, лані, косулі, гіпопотами, ведмеді, вовки, росомахи, збереглися і шаблезубі тигри. Потрібно відмітити появу в Англії людини - дуже примітивної раси Homo dawsoni.

Міндельське зледеніння зайняло велику площу в Західній Європі і порівняно меншу у східній. При таненні цього льодовика Чорне море, яке іще не мало зв’язку з Середземним, наповнилось талими водами і сполучилося з Каспійським, яке з свого боку, сполучилось з Сарикамишським басейном, до складу якого входив Арал. До льодовикового періоду Чорне море входило до великого Сарматського моря, яке розділилось на 2 котловини – Понтійську (Чорноморську) та Арало-Каспійську.

Міндель-риське міжльодовиків’я відзначилося величезною тривалістю - більшою ніж решта фаз льодовикового періоду, взяті разом. Клімат на суші був помірним, трохи теплішим від сучасного. В Західній Європі росли магнолія, самшит, фігове дерево. Однак, клімат не був незмінним – чергувалися сухіші та вологіші періоди. В сухіші епохи місцями розвивався степовий біоценоз. В цей період етруський носоріг замінюється широконосим, з’являється печерний лев, який починає витісняти шаблезубого тигра. Людина представлена надзвичайно примітивною гейдельберзькою расою.

Риське зледеніння відзначалося величезними розмірами на сході Європи і спричинило значні спустошення фауни. Клімат на окраїні льодовика мав арктичний характер. Великим було зледеніння і західного Сибіру.

Рис-вюрмському періоду було властиве чергування вологих і сухих, теплих і прохолодних фаз, що зумовило таку зміну біоценозів: тундра-степ-ліс-тундра. В цей же час в еволюції Чорного моря відбувається значна подія – воно сполучається з Середземним внаслідок утворення Дарданельської протоки. Солоність чорного моря була більшою ніж сучасна, і фауна відповідно багатша. Людина була представлена первісною расою на дуже низькій стадії культури. В кінці рис-вюрмського міжльодовиков’я в зв’язку з зростанням льодовикової шапки на Скандинавському півострові фауна поступово замінюється іншою, більш холодолюбною. Характерний мамонт, волосатий носоріг, північний олень, песець, заєць – біляк, лемінг, тундрова куріпка, найтиповішим представником є вівцебик. Флористичний склад тундри був не тотожнім сучасній, однак типовим були карликова береза та полярна верба.

Фауна тундри відповідає і розвитку вюрмського періоду. Тундрова фауна поширюється далеко на південь сягаючи берегів Чорного моря. Є відомості, що північний олень доходив до Малої Азії. Розкопки в Криму показують строкату суміш степових, лісових, тундрових та гірсько-лісових форм. Тут були північний олень, песець, тундрова куріпка, мамонт, кулан, сайгак, муфлон, лисиця корсак. Саме на цей час припадає швидка еволюція людини. В кінці вюрма з’являється Homo sapiens. В цей же період Британські острови відокремлюються від Європи, так само порушується зв’язок Азії з Америкою через Берингову сушу.

В кінці вюрму та на початку післяльодовикового часу в міру танення скандинавського льодовика розпочинається підняття Скандинавського півострова, що не припинилося й досі. Прибалтійська суша заливалася то морем, то талими водами льодовика, таким чином виникали водойми то морського, то прісного типу: Рибне озеро, холодне Йольдієве море, Анцилове озеро, Літоринове море (солоніше сучасного), Балтійське море.

Льодовиковий період вцілому та вюрмське зледеніння зокрема надзвичайно спустошили тваринний світ Євразії. Вимирають гіпопотам, печерна гієна, шаблезубий тигр, носоріг та інші. Однак, на самому початку післяльодовикового періоду вимирають і представники холодолюбної фауни: мамонт, волосатий носоріг, а інші – північний олень, вівцебик, песець – відступають на північ.

Однак є і тварини, що переживають катастрофічні події льодовикового періоду. Фауністичні елементи кінця третинного періоду (тобто до льодовика) отримали назву арктотретичних, вони включали в себе пустельно-степові, а головним чином неморальні форми. Під час наступання льодовика ці види витіснялися на південь й заходили в межі сучасної субтропічної зони, в міжльодовиковий період вони знову просувалися на північ. В Північній Америці та Східній Азії, де високі хребти направлені з півночі на південь, або їх взагалі немає, серйозних перешкод для подібних переміщень не було. У Європі ж гори (Піренеї, Альпи, Балкани) простягаються з заходу на схід, тому арктотретичні елементи далеко відступати не могли, до того ж і самі гори були вкриті снігом, тому арктотретичні елементи часто гинули. Подібна ситуація була і в Сибіру, який на півдні має високі гори Тянь-Шань та Алтай.

Однак, в північній півкулі були території, де елементи арктотретичної фауни збереглися. Такі сховища або рефугіуми є в ряді місць Західної Європи, в Середній Азії, і, особливо, в Китаї, Південній Японії, частині Гімалаїв, Північній Америці. Внаслідок існування рефугіумів виникли диз’юнктивні типи ареалів:

1) східноазіатсько-північноамериканські диз’юнктивні ареали характерні для найбільш теплолюбних лісових та прісноводних форм. Знаходяться вони на півдні Східної Азії та Північної Америки. Це ареали лопатоноса (ложкорилого осетра) – Міссісіпі та веслоноса (псефур) – річки Китаю; велетенської саламандри та олегонського схованозябровика, китайського (Янцзи) та міссісіпського алігаторів.

2) євроазійсько-північноамериканські диз’юнктивні ареали найчастіше характерні для прісноводних тварин. Це умбра (євдошка) – Дунай, Дністер, Північна Америка. Такий же ареал характерний для близьких родів судака, для деяких дощових червів, молюсків та деяких комах.

3) східно-західнопалеарктичні диз’юнкції – це звичайний тип внутрішньоматерикового розриву ареалів, він зустрічається найчастіше. Він має місце, якщо таксон представлений у Європі та Східній Азії, але відсутній в Сибіру. В свій час ареал був неперервний, однак в результаті похолодання сибірські популяції вимерли. За час розділеного існування цих таксонів утворилися окремі види чи підвиди. Як приклад: ареал коропа, гірчака; амфібій родів квакші, справжні жаби, жерлянки; голубої сороки.

Таким чином, можна зробити висновок, що елементи арктотретичної фауни збереглися в післяльодовиковий час в Східній Азії, Південній Європі, на півдні та на південному сході Північної Америки. Щодо кількості рефугіумів, єдиної точки зору не існує: 6 їх нараховують в Євразії та 4 в Північній Америці. За іншими даними в Євразії їх 14, в Північній Америці – 11. Однак важливо не це, а те, що багато видів тварин переживали несприятливі умови завдяки наявності сховищ – рефугіумів. В подальшому деякі з цих видів після потепління змогли розселитися й зайняти більшу чи меншу частину ареалу, таким чином льодовикові сховища стали післяльодовиковими центрами розселення. В інших випадках види, що вижили в рефугіумах не змогли знову зайняти звільнену від льоду територію і залишились в них, тому рефугіумими в наш час мають багатшу фауну, ніж території, що їх оточують. Таки види є третинними реліктами.

Не слід думати, що сучасні клімат і рослинність, встановились відразу після льодовикового періоду. З таблиці видно, що слідом за холодним арктичним кліматом прийшов менш холодний субарктичний і на місці тундри виникає смерекова тайга, потім встановлюється субатлантичний клімат і формуються сухі діброви. Дальша кліматична стадія називається кліматичним максимумом – температура на 2-5⁰ вища від сучасної, формуються болота та озера. Потім клімат стає сухим та жарким (ксеротермічна фаза), степова рослинність починає поширюватися на північ, витискуючи тайгу. Після цього клімат стає знову вологішим і прохолоднішим, і ліс знову наступає на степ.

3. Льодовиковий період позаєвропейських країн.

Не так давно припускали, що в Північній Азії не було суцільного льодового покриву. Однак академік Обручев встановив, що північ Сибіру була покрита майже суцільним льодовиком. Вкривались кригою і гірські хребти центрального Сибіру (Алтай, Тянь-Шань, Саяни). Кількість зледенінь точно не відома, вважають, що їх було 2-4 і вони були не синхронні з європейськими. Цікава фауна четвертинного періоду, знахідки в Китаї виявили тигра, єнотовидного собаку, кабаргу, носорога, макака, страуса, слона. Можливо тут знаходиться центр їх виникнення.

Зледеніння Північної Америки було величезним щодо площі і мало 3 головних центри, льодовиковий покрив спускався значно південніше Великих озер. Кількість зледенінь від 4 до 6. В фауні дольодовикового періоду характерні численні шаблезубі тигри, вовки, пекарі, верблюди, лами, коні, слони, гігантські лінивці. Після відступання останнього льодовика характерні вівцебик, північний олень (вважають Північну Америку їх центром виникнення), мамонт, бізон, лось, вовк, лисиця. Проте на півдні збереглися іще слон, коні, шаблезубий тигр. В епоху останнього зледеніння з’являється людина, що характерно, що своїм фізичним типом вона не відрізняється від сучасних американських індіанців.

Зледеніння Південної Америки мали невеликі розміри і обмежувалися пасмом Анд, хоч льодовики спускалися низько. В льодовиковий період крім місцевих форм – лінивців, дикобразоподібних гризунів, чіпкохвостих мавп, фауна мала багато вихідців з Північної Америки – мастодонти, тапіри, лами, коні, шаблезубі тигри, кішки, собаки, ведмеді.

В Австралії сліди зледеніння збереглися в так званих Австралійських Альпах. Четвертинна фауна характеризується наявністю вимерлих форм: гігантська за розмірами рогата черепаха, сумчастий дипротодон, що досягав розмірів слона, сумчастий лев (рослиноїдний). Також були поширені по всьому континенту сумчасті вовк та сумчастий диявол. Четвертинна людина Австралії своїм фізичним типом нагадує сучасне корінне населення Австралії.

Зледеніння в Африці. В Четвертинний період снігова лінія центрально-африканських вулканів Кенії та на Кіліманджаро, в горах Атлас опускалась нижче, ніж тепер і на цей період чергувалися вологі та сухі фази. Фауна була дуже близька до фауни Південної Європи, однак і багато спільних індійсько-африканських форм – слон, гіпопотам, носороги, осли, зебри, жирафи, бики, кабани, леви, шакали, макаки, верблюди та інші. З давніх давен Африку населяла людина, ймовірно, що саме тут і в Азії відбувся процес олюднення дріопітека, про це свідчить рештки австралопітека, знайденого в північній Африці, він неначе сполучає ознаки шимпанзе, горили та людини.

Невелике зледеніння було і в Індонезії. На цей час Великі Зондські острови становили єдине ціле з Індокитаєм і були відокремлені від Австралії. На цей час відомі знахідки яванського пітекантропа та гігантопітека.

Лекція 10

Біогеографія України

1. Коротка характеристика основних природно-кліматичних зон України

2. Огляд основних груп

Територія України лежить в Палеоарктичній області, в основному в Північній підобласті, лише південний берег Криму - в Середземноморській. Клімат України - помірно-континентальний, в Криму - субтропічний.

Рослинність різноманітна за видовим складом, територію можна по­ділити на зони:

І - зона мішаних лісів

ІІ - зона лісостепу

ІІІ - зона степу

ІV - гірські території: Українські Карпати та Кримські гори.

І зона - Українське Полісся. В минулому Поліська низовина була пов­ністю вкрита лісами. Територія досить заболочена, переважають соснові, дубово-соснові та, в меншій мірі, грабово-дубово-соснові ліси. На місці вирубаних лісів утворюються луки. Болота - оліготрофні (верхові), мезотроф­ні та сотрофні (низинні).

ІІ зона - характерні грабово-дубові та дубові ліси на Правобережжі та дубово-липово-кленові на Лівобережжі.

ІІІ зона - тягнеться до передгір’я Криму. Раніше степи були різно­травно-типчаково-ковильні, на узбережжі - ковильні.

Карпатські та Кримські гори вкриті лісами різних типів, альпійські та субальпійські луки, степи, пустощі. Рослинність сильно змінена людиною. Вцілому біогеографічне розділення України співпадає з природно-ландшафтними зонами.

І - Поліська

ІІ - Лісостепова біогеографічні провінції

ІІІ - Степова

Карпатський гірський, Кримський та Азово-Чорноморський прибереж­ний округи. Фауна багата та різноманітна, 2 % від фауни Землі, приблизно 30 тис видів.

- біля 1,5 тисячі видів найпростіших

- біля 330 видів червів

- біля 3,5 тис видів павукоподібних

- біля 20 тис видів комах

- біля 700 видів хребетних

Ендемів немає: 2 неповних – кримський гекон, подольський сліпун.

Фауна розподілена нерівномірно, більшість видів представлені в усіх зонах, однак їх чисельність різноманітна. Дуже рідкісних видів багато: скопа, балабан, сапсан. беркут, червоний шуліка.

Круглороті

українська мінога – біля 20 см, занесена до Червоної книги.

Риби - 95 видів прісноводних та прохідних риб

Ряд Осетрові

- стерлядь до 1 м, 15 кг. Раніше була багато чисельна, зараз майже зникла, білуга раніше до 1,5 м)

- російський осетр

- севрюга

- шип

Ряд Лососеві

- кумжа – прохідна форма, під час нересту у всіх річках басейну Чорного моря, в основному в Дунаї. Може залишатися в річках – струмкова форма - форель (Карпати)

- звичайний харіус

Ряд Щукоподібні

- звичайна щука – у всіх річках

- звичайна євдошка (мулиста риба) – вказує на зв’язок з Північною Америкою

Ряд Сомоподібні

- звичайний сом (самий великий хижак)

Ряд Тріскові

- налим

Ряд Вугреподібні – річковий вугор

Ряд Окунеподібні

- окунь

- судак

- йорж

- йорж-носач

Ряд Коропоподібні

- сазан – родоначальник домашнього коропу

- лящ

- линь

- золотий та срібний карась

- плотва

Дрібні - рослиноїдні, безхребетні

- верховка

- бистрянка

- уклейка

Хижі

- терех

- голавль

Інтродуковані: білий амур, товстолобик

Ряд В’юнові

- звичайний в’юн (дихає шкірою та задньою кишкою)

- щиповка

Амфібії: 17 видів, 5 хвостатих, 12 безхвостих

Ряд Хвостаті

- плямиста (вогняна) саламандра – біля 30 см, гірська, нічна, живиться водними безхребетними, яйцеживородна, біля 50 личинок, характерний канібалізм

- звичайний тритон – зустрічається у всіх річках України

- гребінчастий тритон

- альпійський тритон

- карпатський тритон

Ряд Безхвості

- кумки – жовточерева (Карпати), червоночерева (повсюди)

- звичайна часничниця – нічна

- сіра лісова ропуха

- зелена ропуха (холодушка) – синантроп

- звичайна квакша

- озерна, ставкова – зелені жаби (водні)

- трав’яна, гостроморда – бурі жаби (наземні)

- очеретяна ропуха (західна Україна) –занесені до Червоної книги

- прутка жаба

Плазуни: 20 видів, 3 з них занесені до Червоної книги

Ряд Черепахи

- болотяна черепаха – є в усіх водоймах, живиться безхребетними, хребетними, дуже стійка до поранень та отрут

Ряд Лускаті

Справжні ящірки – 6 видів

- скельна ящірка Крим

- кримська

- різноколірна ящірка – сама чисельна на півдні України

- зелена ящірка – сама велика (до 15 см без хвоста)

- прудка ящірка – повсюдна

- живородна ящірка – добре пірнає, плаває, бігає по дну

Веретільниці

- звичайна веретільниця

- жовтобрюх (глухар)

Вужові – 8 видів, з них 5 видів – південь та Крим

- жовточеревний полоз

- чотирьохполосний

- узорчастий

- леопардовий

- ескулаповий – Червона книга, південь, Крим

- звичайний вуж

- водяний вуж

- звичайна мідянка – ящірки, гризуни, птахи, дуже агресивна, Червона книга

Гадюки

- степова гадюка – Червона книга

- звичайна гадюка – чисельність визначається умовами зимівлі, у нас є

Птахи: 345 видів, 21 ряд

267 – гніздяться, 40 видів – на прольоті, 38 видів – залітні

Горобині – 131 вид, 38,5%

Кулики – 45 видів, 13%

Денні хижі – 34 види, 10 %

Гусеподібні -32 види, 10 %

Мартини – 20 видів, 7%

Дрофині, Журавлині, Серпок рилі – по 2 види.

Зозулі, Дрімлюги, Трубконосі -1 вид

Чисельність багатьох видів різко знижується, 60 видів занесено до Червоної книги. Чисельність деяких представників зросла в десятки разів – грак, сизий голуб

Ряд Норці – 5 видів

- чомга або великий норець – є у всіх біотопах, її найбільше на півдні

Ряд Веслоногі

- пелікан рожевий, вустя Дунаю, Червона книга

- пелікан кучерявий

Ряд Голенасті 14 видів

- білий лелека – повсюди, окрім південно-східних районів, твариноїдний, насиджують обидва батьки 2-3 (до 5) яйця. Чисельність знижується, 2000 р – рік білого лелеки

- чорний лелека – Червона книга

Чаплі - 5 видів

- сіра чапля – сама чисельна

- руда

- велика біла = бугай

- мала біла

- жовта

- кваква

Ібіси – південні райони

- каравайка – червона книга

- колпик

Ряд Гусині – 32 види, 17 гніздяться

- лебеді – шипун, кликун

- сірий гусь – на прольоті

Качки

- огар в Криму, в степових районах, гніздяться в норах

- пеганка

- кряква

- шилохвоста

- чирок-свистунок

- чирок-тріскунок

Нирки

- червоноголовий

- білоокий

- гоголь – є в Північних районах, гніздиться в дуплах

Крохалі

- крохаль довгоносий – Червона книга

Ряд Денні хижі птахи

30 видів гніздиться, чисельність різко падає

Соколині

- сапсан

- балабан

- кібчик

- дербик

- кречет – на прольоті

- пустельга = боривітер

Яструби

- яструб-тювик

- яструб-тетеревятник

- яструб-перепелятник

- звичайний канюк

- осоїд

- польовий лунь – Червона книга

- степовий

- лучний

- болотяний

Орли – цівка опірена до пальців

- беркут

- степовий орел

- могильник

- карлик

- каюки

- великий підорлик

- малий

- змієїд

В Криму

- чорний гриф – Червона книга

- білоголовий сип

Шуліки

- чорний шуліка

- червоний шуліка = рудий – Червона книга

Скопині

- скопа – Червона книга

Ряд Курячі

- Фазанові – 4 види

- перепел – перелітний

- сіра куріпка – відкриті простори, комахи, насіння бур’янів

Тетеревині

- глухар

- тетерів

- рябчик

Пастушкові – біля води, дуже характерні

- лисуха

- камишниця

- коростель (деркач)

- водяний пастушок

Ряд Журавлині

- сірий журавель

- красавка (степовий)

Ряд Дрофині

- звичайна дрофа

- стрепет

Ряд Кулики 45 видів, 21 – гніздиться, 19 на прольоті, 5 видів – зальотні

на півдні

- авдотка

- лучна тиркушка

- степова тиркушка

- чайка (чибис)

- малий зуйок

- перевозчик

- бекас

- дупель

- гаршнеп

- вальдшнеп – лісовий, 360⁰ огляду, не повертаючи голови, очі зміщені на потилицю

- чорниш - єдиний гніздиться на деревах

- ходулочник

- круглоносий плавунчик

Ряд Мартини – дуже чисельні і звичайні

- озерний (річковий) мартин

- чорна крячка

- світлокрила

- річкова

Ряд Голубині - 5 видів

- вяхирь (припутень)

- клинтух

- сизий голуб – дуже чисельний в містах

- кільчаста горлиця

Ряд Зозулеподібні -1 вид

- звичайна зозуля – гніздовий паразит, 1 самка відкладає 20-25 яєць

Ряд Дрімлюгоподібні – 1 вид

- звичайний дрімлюга – є на всій території України, нічний, ловить комах на льоту, сидить лише вздовж гілок

Ряд Серпокрильцеві

- білочеревний серпок рилець

- чорний – пізно прилітають, рано відлітають, пташенята впадають в анабіоз

Ряд Сиворакшеві

- звичайна сизоворонка

- звичайний рибалочка (будує гніздо з кісточок риб)

- звичайна щурка – південь, гніздиться колоніями в норах, переважна більшість в раціоні – перетинчастокрилі

Ряд Дятлоподібні 10 видів, 7 зимує

- чорний дятел (жовна) – Карпати, північні райони

- великий строкатий дятел

- малий строкатий

- середній строкатий

- білоспинний дятел

Перелітні

- зелений дятел

- сивий дятел

- крутишийка (90% живлення – мурахи та їх личинки)

Ряд Совоподібні – 13 видів, 11 гніздиться

- пугач (філін) – може полювати навіть на молодих козуль

- вухата сова

- болотяна

- сіра

- довгохвоста

- сплюшка

- домовий сич

- сипуха – синантропи

Ряд Одудові

- одуд

Ряд Горобині – 140 видів, 23 родини. Представники дуже чисельні

Воронові

- ворон

- грак

- сіра ворона

- сорока

- сойка

- галка

- кедрівка (горіхівка) – Карпати

Шпакові

- звичайний шпак

- рожевий – південь України

В’юркові

- щегол

- чиж

- снігур

- зяблик – самий чисельний, лісовий

- коноплянка

- дубоніс

- зеленяк

- шишкар (кліст) – Карпати

Ткачикові

- домовий горобець

- польовий

Вівсянки

- звичайна вівсянка

- садова

- очеретна

- пуночка на прольоті

Жайворонкові

- жайворонок польовий

- степовий жайворонок

- лісовий (юла) жайворонок

- чубатий жайворонок

- рогатий (проліт) жайворонок

Плискові

- біла плиска – типові представники, синантропи

- жовта плиска

- лісовий щеврик

- польовий щеврик

Повзикові – звичайний повзик (зимує)

Піщухові – звичайна піщуха

Синицеві – 7 видів

- велика синиця

- чубата синиця

- лазарівка

- московка

- гаїчка

Королькові

- жовтоголовий корольок

- червоноголовий - Карпати – Червона книга

Сорокопудові

- жулан

- чорнолобий сорокопуд

Омелюхові – омелюх (свиристель)

Мухоловкові

- сіра мухоловка

- строката мухоловка

- білошия мухоловка

- мала мухоловка

Ластівкові

- міська ластівка – звичайні

- сільські ластівки

- береговушка

Славкові: маленькі, дуже рухливі

- вівчарики (пєньочки): теньківка, вівчарик, ковалик, весничка, весняний вівчарик, жовтобровий вівчарик

- очеретянки (камишовки): дроздовидна, болотяна, барсучок

- кобилочки (сверчки): звичайна, річкова

- справжні славки (сіра, яструбина, садова, чорноголова) – наші садки, парки

Дроздові

- дрізд – горобинник

- деряба - омелюх

- співочий дрізд

- чорний дрізд

- кам’янки (звичайна, лиса)

- лучний чекан

- горихвістка – чорнушка

- варакушка – синьошийка

- солов’ї (звичайний, південний)

Іволгові – іволга = вивільга

Кропивникові – кропивник

Оляпкові – оляпка = водяний горобець (Карпати)

Ссавці – близько 100 видів, 7 рядів

гризуни – 38 рядів

хижі – 18

рукокрилі – 23

комахоїдні – 12

парнокопитні – 7

зайцеподібні – 3

ластоногі – 1

Ряд Комахоїдні – звичайні, часом чисельні

Землерийкові

- звичайна кутора

- мала білозубка

- мала бурозубка

В сплячку не впадають, з’їдають їжі в 5-6 разів більше власної ваги.

Їжаки

- звичайний їжак

Хохулеві

- хохуля (на сході)

Кротові

- звичайний кріт – всюди, окрім степів та Криму

Ряд Рукокрилі

- гостровуха нічниця

- вусата нічниця

- ставкова нічниця

- водяна нічниця

- вухань

- вечірниця мала

- руда нічниця

- нетопир малий

- північний кажан

- двохколірний кажан

Ряд Хижі

Собачі

- вовк

- лисиця (у нас зараз її чисельність стабілізувалась), носій сказу та лишаїв

- єнотовидний собака

- бурий ведмідь – раніше був всюди, зараз лише в Карпатах

Котячі

- рись – на Поліссі буває рідко

- європейський лісовий кіт

Куницеві

- ласка – широко поширена в усіх ландшафтах

- горностай

- чорний тхір – дуже чисельний

- степовий тхір – в південних районах, знищує ховрахів та сурків

- тхір-перев’язка – Червона книга, має мускусні залози, як у скунса

- європейська норка

- американська норка – витісняє попередній вид, більш агресивна

- річкова видра – Червона книга

- борсук

- лісова куниця – звичайна у нас

- кам’яна куниця – майже синантроп

Ряд Парнокопитні

- лось – типово лісова форма

- козуля

- благородний олень – рідкісний

- плямистий олень – акліматизовані

- лань

- зубр – реакліматизовані

- кабан – звичайний

Ряд Зайцеподібні

- заяць-русак

- заяць-біляк – в північних районах та Карпатах, Червона книга

- дикий кролик – акліматизований в південних областях

Ряд Гризуни – 7 родин

Боброві – річковий бобер

Соневі

- горішникова соня

- лісова соня

- соня-вовчок

Тушканчикові – є в південних районах, та в лісостепах

- великий тушканчик

- ємуранчик

Сліпакові

- звичайний сліпак

- білозубий сліпак

- піщаний

Білячі

- білка-звичайна

- байбак

- ховрах крапчастий

- ховрах малий

Мишачі – сільськогосподарські шкідники, носії туляремії та лептоспірозу

- сірий пацюк

- чорний пацюк

- миша-крихітка

- домова миша

- лісова миша

- жовтогорла

- польова

Полівкові

- ондатра

- звичайна сіра полівка

- земляна полівка

- полівка-економка

- сірий хом’ячок

- водяний пацюк – є в усіх водоймах, основний носій туляремії

- руда полівка – лісова

Таким чином, фауна хребетних України – результат змішування лісових форм (30%), лісостепових (40%) та степових, лукопольових і синантропних видів (30%). Багато видів стали рідкісними і занесені до Червоної книги:

прісноводні риби – 18 видів – 18%:

амфібії – 6 – 35%

плазуни – 8 – 25%

птахи – 61 -18%

ссавці – 37 – 36%

З хребетних та безхребетних Житомирщини до Червоної книги занесено 58 видів тварин, що свідчить про необхідність бережливого ставлення до природи. Природа України неповторна, ми повинні гордитися її красою, а для цього її охороняти.