Характеристика основних флористичних царств 3 страница

Родина Тукани чи Перцеїди – ендемічна

Крупні, важкої статури. Дуже великий яскраво забарвлений дзьоб, довжина якого майже дорівнює довжині тулуба, однак дуже легкий. Язик довгий, краї бахромчасті. Самі дуже яскраві. Їдять фрукти, які зривають довгим дзьобом. Легко приручаються, всім цікавляться. На них полюють заради м’яса.

Ряд Горобині – особливе багатство і різноманітність.

Родина Дереволази

Повзають по стовбурах в пошуках їжі.

Родина Пічники

Дуже чисельні, будують гнізда з глини та мокрої землі, які схожі на печі. Приблизно 220 видів .

- рудий пічник

Родина Тапаколові – ендемічна

Дуже високо піднімають хвіст вверх.

Родина Котингові – ендемічна

Найяскравіші птахи Неотропіків. Мають чуби, сережки, бахрому.

Родина Тиранові мухоловки.

Мають в кутах рота щетинки.

- червоний тиран

- мухоловка-тоді

Родина Танагрові – ендемічна

Дуже гарно співають, тримають в клітках. Будують кулеподібніні гнізда, чи віднімають у інших птахів і насиджують чужі і свої яйця.

Родина Трупіалові- ендемічна

- воловий птах – гніздовий паразит, відкладає свої яйця більше 200 видам птахів.

Ряд Пінгвіни

- галапогоський пінгвін (самі маленькі, до 20-30 см)

Рептилії

Самі чисельні ігуани, удави, ямкоголові змії, водяні черепахи.

Ряд Черепахи

Родина Сухопутні черепахи

- галапогоська слонова -300кг, на межі зникнення, витримує без їжі і води 12-14 місяців (ними завантажуються мореплавці), їдять кактуси.

Родина Прісноводні черепахи

- кайманова черепаха- дуже агресивна

Родина Пеломедузові

- арау-яйця збирають для виготовлення жиру (річкова).

Родина Морські черепахи

- зелена (супова) черепаха - їдять водорості, молюсків, медуз. Пропливають до 2000 км, щоб відкласти яйця. Знищують заради м’яса і яєць.

Родина Зміїношиї черепахи

- матамата – потворна, шия та голова вкриті шкірними клаптями. Ковтає здобич цілою, ненажерливі.

Ряд Крокодили

Дуже чисельні в великих річках.

Родина Каймани - ендемічна

Каймани мають вкриту панцирем не лише спину, а і черево.

- крокодилів кайман

- чорний кайман - 4,5 м, основна їжа-риба, молюски, птахи, тапіри, однак небезпечний і для людини

- гостромордий крокодил

- кубинський крокодил

Ряд Лускаті

Підряд Ящірки

Родина Ігуани

Рід Аноліси- 300 видів в Південній Америці

Рід Василиски - мають шолом на голові, бігають по воді

- звичайний василиск

- мінлива ігуана - в горах, де сніг, зберігає життєздатність при температурі тіла лише 1,5 ⁰С.

- лавові ящірки - самці б’ються за самку, ендеміки

- морські ігуани - до 1,5м довжиною. Вперше описав Дарвін. Зустрічаються лише на Галапогоських островах . Основна їжа-водорості. Ендеміки.

Родина Тейіди (Американські варани) - ендемічна

Дуже яскраві, деякі не мають кінцівок. Деякі бігають лише на задніх ногах. Об’єкти промислу

- тегу - 1,5 м, прозвали „курячим вовком”, часто полює в курятниках

- жакруара-відкладає яйця в термітники. Молоді особини, що тільки вилупилися живляться термітами.

Підряд Амфісбени- схожі на дощових черв’яків

Червоподібне тіло вкрите роговою плівкою. Хвіст за формою схожий на голову, у разі небезпеки піднімають хвіст, маскуючи тим самим голову. Підземнориючі, вільно рухаються під землею в обидва кінці. Очі сховані під шкірою, тому розрізняють лише світло і темряву. Деякі живуть в термітниках.

- біла амфісбена – до 50 см. Живуть в мурашниках чи термітниках, місцеві жителі вважають їх мурашиними „царівнами”.

Підряд Змії

Родина Ямкоголові

Мають органи термолокації – по ямці на голові між очима та ніздрями. За його допомогою вночі розшукують здобич. Кусають, дають жертві відбігти та померти. Потім шляхом термолокації знаходять ще незахололе тіло. На хвості мають погремушку. В Південній Америці приблизно 40 видів.

- бушмейстер – 3,6 м, сама велика особливо отруйна

- каскавела – особливо отруйна, ендемік

- жарарака – особливо отруйна. З них збирають багато отрути в медичних цілях, ендемік

Родина Удави

- звичайний удав - 2-3 м, одомашнений, тримають в хлівах, щоб ловили мишей та пацюків.

- анаконда – ендемік, найбільший в світі, 5-6 м, живе в прісних водоймах, інколи гріється на березі. Коли водойма пересихає може впадати в заціпеніння. Здобич задушує, для дорослої людини не є небезпечним.

Родина Аспідові

- амазонський аспід - ендемік

Амфібії

Ряд Безхвості

Родина Дереволази - ендемічна

Яскраве забарвлення, шкірні виділення отруйні. Отрута сильніша за кураре, використовується індіанцями. Відкладену ікру тварини час від часу відвідують та змочують водою, перемішують. Пуголовки приклеюються до клейкої батьківської спини та переносяться до невеликих джерел чи пазух листків тропічних рослин з водою. Пуголовкам властивий канібалізм

– дереволаз.

Родина Ринодерми Дарвіна

Родина Вузькороті квакші

Шкіра спини виділяє секрет, який затвердіває і утворюється панцир, що захищає від термітів, якими живляться.

Родина Квакші

На кінцівках пальців мають клейкі диски, за допомогою яких лазять.

- перлова квакша – дуже гарна, блакитно–зеленувата.

- червона квакша

- квакша Гьольді – носить склеєні яйця на спині, доки не вийдуть пуголовки.

- сумчаста квакша – сумка на спині.

- філомедуза – відкладає ікру в згорнуту з листка трубку, який висить над водою, пуголовки випадають у воду.

- квакша коваль – будує басейн дві ночі для відкладання ікри. Самець тихо сидить в цей час у неї на спині.

Родина Піпові

- сурінамська піпа – до 20 см, ікру виношує на спині.

Родина Ропухи

- ага – дуже сильно отруйна до 25 см

Ряд Безногі земноводні

- кільчаста червуга – живе у вологому ґрунті

- рибозмій – живуть в землі на берегах річок, самка обвиває яйця своїм тілом личинки розвиваються у воді, а дорослі у воді гинуть.

- водяні червуги – живородні, шкіряними зубами ембріони зшкрібають стінки яйцеводів.

Кісткові риби

Прісноводні риби Південної Америки становлять глибокий інтерес.

Ряд Коропоподібні

Родина піранхи (піраньї) - ендемічна

Дуже гострі зуби, на нижній щелепі їх більше, полюють на все, що рухається у воді. Забарвлення риб залежить від їх настрою. В США колись існував клуб, членами якого ставали тільки укушені піранками. При утриманні в акваріумі стають лякливими. Нападають зграями. Часто нападають на своїх.

- піранка звичайна

Родина Харацинові

Невеликі рибки, зграйні, акваріумні.

- неони

- копеїни

- мексиканська печерна рибка – живе в підземних водах в печерах, втратили забарвлення та очі.

Родина Аностомові

Живуть серед густих заростей, тому плавають головою вниз. Мають довге тіло, що дозволяє підбирати їжу з дна. При небезпеці займають горизонтальне положення.

Родина Електричні вугрі – ендемічна – 1 вид

- електричний вугор

Живе в слабко проточних річках, де мало кисню. Може дихати атмосферним киснем. Кожні 15 хвилин піднімається до поверхні води, крупні, 1-1,5 м, шкіра гола. Електричний орган має плюс на голові, і мінус в кінці тіла. Напруга розрядів до 600 В, сила струму 1 А. Небезпечні навіть для коней.

Родина Лебіасові

- копеїна Арнольда – самка з самцем вистрибують з води разом, прикріплюються до листка і відкладають на листок ікру. На одному листку кілька кладок правильними рядами. Стрибають кілька разів. Кладку охороняє самець, плавцями бризкає воду на ікру.

Родина Коропові – повністю відсутні.

Ряд Сомоподібні

Родина Бронякові - ендемічна

Голова та тулуб вкриті кістковими пластинками. Спинний на грудні плавці мають колючки. Живуть в слабко проточних водоймах, де мало кисню, тому піднімаються до поверхні і ковтають повітря. Мають кишкове дихання. Якщо водойма пересихає, зграєю переповзають у іншу з швидкістю пішохода. Якщо водойму не знайшли, то зариваються у землю та чекають дощу. Видають звуки: хребець треться об плавальний міхур.

Родина Ванделієві – ендемічна

4-6 см, одні з самих маленьких рибок. Тіло червоподібне, паразити. Прогризають шкіру і смокчуть кров з інших риб.

- корнеро – проникає в сечостатеві органи тварин та людей, на зябрових кришках шипи, видалити можна лише оперативно. Це найнебезпечніші риби Амазонки. Місцеві жителі одягають плавки з кокосових горіхів.

Родина Аспредові – ендемічна

Схожі на пуголовків. Самка відкладає ікру на дно. Самець запліднює. Самка лягає на неї і ікринки приростають. Вони сполучаються з тілом кровоносною судиною.

Ряд Коропозубі

Меченосці, гупі, гамбузії, молінезії – акваріумні рибки.

Ряд Кістовоязикові

- апарайма - найкрупніша з сучасних прісноводних риб, 2,5 м - 5 м, до 200 кг. Об’єкт промислу

Ряд Окунеподібні

Родина Цихліди (скус, цихлодома)

Надряд Двоякодихаючі

- лепідосирен - ендемік - Амазонка, Парана, більше 1 м, схожий на вугря. Живе в пересихаючих водоймах. Може дихати атмосферним киснем. Коли водойма повністю пересихає, залягає в сплячку в гніздо. Вийшовши з сплячки, починає дуже багато їсти переважно великих слимаків. Ікру відкладає в гніздо, яке охороняє самець. Має смачне м’ясо.

Хрящові риби

Ряд Скати

Родина Річкові хвостоколи - ендемічна

- річковий скат-хвостокіл - хвостові голки виділяють сильну отруту, може виникнути параліч кінцівок. Індіанці використовують як наконечники для стріл.

Безхребетні

З комах Неогеї метелики досягають небаченої ніде розкоші та багатства. Космополітний рід Раріlіо представлений близько 145 чудово забарвленими видами. Серед метеликів особливо часто трапляються гігантські форми: нічний метелик Агріпіна має в розмаху крил до 27 см і є найбільшим в світі. Дуже велика різноманітність метеликів. В Центральноамериканській підобласті приблизно 1805 видів метеликів

Цікаво, що нічні метелики (бражники, нічниці) літають удень і зовсім непомітно уночі. Цей цікавий факт пов’язують з багатством кажанів і дрімлюг.

Жуки теж показують численні приклади чудового забарвлення і гігантизму:

Вусач - 15 см завдовжки. До числа найяскравіших жуків належить ковалик кокухо (ендемік). Світло, випромінюване ним, таке яскраве, що при ньому легко можна читати книжку, а кілька жуків, посаджених у склянку, замінюють добрий ліхтар для нічних мандрівок. Майже немає наземних жужелиць, що пов’язують з незвичайним розвитком мурашок, які є їх біологічними конкурентами. Дійсно, фауна мурашок дуже багата: серед них є хижі, і мандруючі мурашки роду Ecіton , що знищують на своєму шляху все живе, і оригінальні сауба, що культивують у мурашниках особливі гриби і зелені Oecaphylla, що зшивають собі з листя житло, вживаючи для цього шовк, що виділяють їх личинки.

Прямокрилі теж дуже різноманітні і величезних розмірів: тарган блабероідес досягає 10 см, сарана - 12 см, при розмаху крил до 21 см. Деякі коники точно імітують листя. Терміти представлені 3 тропікополітними та 2 ендемічними родами. Всього 61% ендемічних родів комах.

З інших членистоногих характерні павуки-птахоїди, що ловлять і пожирають невеликих пташок. Серед скорпіонів відсутні справжні скорпіони.

На наземні молюски Америка багатша, ніж будь-яка інша частина світу.

3. Загальна характеристика основних підобластей.

Неотропічна область поділяється на 4 підобласті:

1) Гвіано-Бразильську (Бразильська)

2) Чілійсько-Патагонську (Чілійська)

3) Центрально-Американську

4) Антільську

1. Гвіано-Бразинська підобласть - охоплює лісисті частини від Панамського перешийка до 30 градуса південної широти, більша частина цієї території вкрита буйними незайманими лісами, однак сюди відносяться і відкриті простори - савани і пампаси Бразилії, льяноси (степи) Венесуели, на заході ліси вкривають східні схили Анд. Могутні ліси Південної Америки поділяють на два основні типи: порівняно одноманітні але багаті на пальми - ігапо (заливаються водою в період дощів) і ете - значно багатші на види дерев (ніколи не заливаються водою). Зрозуміло, що підвищені плато і невеликі гори Бразилії, Гвіани та східні схили Анд покриті ете, тоді як ліси Амазонської низовини на величезні відстані заливаються водою.

Описувана підобласть може бути названа центральною підобластю Неотропіків, оскільки фауна останньої тут найповніше виражена.

До цієї підобласті відносяться Галапагоські острови, що лежать під екватором на віддалі 900 км на захід від Південної Америки. Типовий приклад океанічних островів. Архіпелаг складається з 5 великих та 80 малих островів, причому найбільший має вздовж близько 148 км. Рослинність Галапагоських островів убога й утворена чагарниками, що вкривають розжарені осипи вулканічного щебеню і туляться в розколинах кам’яних брил. Фауна надзвичайна бідна: ссавців і амфібій немає зовсім, якщо не брати до уваги мишей, яких завезли з Америки. Птахів 46 родів, 6 ендемічні. Найбільший інтерес становлять ендемічні дрозди-пересмішники та в’юрки, близькі до американських видів. Різні види цих птахів населяють різні острови архіпелагу. Рептилії представлені багатше: є 1 вид гекона, 1 вид ігуани, 2 види морської ящірки, 2 види змій. Особливий інтерес становлять не менш ніж 14 видів гігантських наземних черепах. Фауна комах бідна.

2. Чілійсько-Патагонська підобласть охоплює всю південну половину материка. В екологічному відношенні підобласть являє собою цілковиту протилежність Гвіано-Бразильський, бо тут абсолютно переважають степи, що називаються в Патагонії та Аргентині „пампасами”, високі плоскогір’я „парамо”, затиснуті між хребтами Анд і пекучі солончакові пустелі в прибережній смузі, що лежить біля західного підніжжя Анд. Лише на крайньому півдні, на Вогненній Землі і в архіпелазі Чілое розвинуті вологі ліси з південного бука.

Серед ссавців цієї підобласті дуже характерні мозоленогі, дрібні олені, ведмедь-окулярник, пума, шиншила. З птахів характерні нанду, тинаму, кондор.

3. Центрально-Американська - перехідна під область, простягається від Панамського перешийка до межі з Голарктикою. Загалом територія гориста, хоча гори невисокі, переважаюча стація - ліс, хоч не такий розкішний, як у попередній підобласті. Фауна цієї підобласті має перехідний характер, так як тут ми зустрічаємо ряд голарктичних форм (лисиці, зайці, єноти), з другого боку тут немає багатьох гвіано - бразильських форм (сонячних чапель, деяких видів мавп).

4. Антильська підобласть - охоплює Великі Антильські острови (Кубу, Ямайку, Гаїті), Малі Антильські і Багамські острови здебільшого вулканічного походження. В будові Великих Антильських островів знаходимо значний розвиток осадових порід, переважно - вапняків, і рельєф їх надзвичайно гористий. Багамські острови являють собою низовинний архіпелаг суто коралового походження.

Незважаючи на те, що Антильські острови мають найкращі умови вологого, рівномірного тропічного клімату і покриті буйною лісовою рослинністю, фауна їх типово острівна, це тим більше дивно, що віддаль їх від Північної, Центральної і Південної Америки зовсім невелика, порівняно з справжніми океанічними островами. Нелітаючі ссавці представлені лише гризунами. Різко суперечить цьому багатство летючих мишей, особливо вампірів. Дуже важлива особливість орнітофауни полягає у великій кількості пролітних птахів, що відвідують Антильські острови по дорозі з Північної Америки в Південну. Особливо вони люблять зупинятися на Кубі . Багато ящірок, змій, черепах, крокодилів. Фауна амфібій і прісноводних риб дуже бідна ,що є рисою острівної фауни. Надзвичайно багата фауна наземних молюсків.

4. Генезис фауни.

Логічним висновком з даних геології, згідно з якими Південна Америка разом з Африкою і Австралією входила ще в мезозої до складу гондванської суші, є припущення, що вона зберегла в складі своєї фауни форми, найближчих родичів яких потрібно шукати на інших материках, що є уламками Гондвани.

Через те, що обидва зв’язки Південної Америки (з Австралією через Антарктиду, Африкою через Південну Атлантиду) тривали до кінця третинного періоду, то можна вважати, що тварини з таким типом поширення утворюють, якщо брати ссавців, найстародавніший шар. До нього безперечно належить значна частина автохтонних мешканців Південної Америки - ігуани, удави, кістковоязикові риби, нанду, сонячні чаплі, сумчасті, щілинозуби, сирени, восьмизубі гризуни.

Однак постає питання : чому одні фауністичні зв’язки вказують на зв’язок тільки з Африкою й Мадагаскаром (удави, щілинозуби, сирени) , а другі, як сумчасті-тільки з Австралією. Найкраще розв’язує питання фон-Ігерінг, який припускає, що лише південна частина Неогеї сполучалась через Антарктиду з Австралією, завдяки чому Австралійські зв’язки і до цього часу найяскравіше виражені в Чилійсько-Патагонській підобласті. Одночасно, північна частина Неогеї сполучалась з Африкою, завдяки чому й досі африканські зв’язки найбільше виражені в Гвіано-Бразильській, частково в Антільській підобластях (ламантини, щілинозуби, удави).

Вцілому Неогея являє собою материк , який складався з окремих великих островів, що добре пояснює деякі явно острівні риси її фауни, наприклад бідність на копитних. Дуже велику роль в утворенні фауни Неогеї мали її зв’язки з Голартикою (Північною Америкою). Трохи загадкове походження південно-американських мавп. Вони, напевно, пішли від північно-американських лемурів.

Лекція №6

Ефіопська область

1. Загальна характеристика Арктогеї.

2. Загальна характеристика Ефіопської області.

3. Огляд основних груп Ефіопської області.

4. Характеристика підобластей Ефіопської області та генезис фауни.

1. Загальна характеристика Арктогеї

Арктогейське царство охоплює головні континентальні маси Землі, тобто Євразію, Африку й Північну Америку і розпадається на області - Ефіопську, Східну, Голарктичну. Ці континентальні маси були протягом кайнозою і навіть мезозою головною ареною еволюції високодиференційованих фаун. Недивно, що саме тут, в умовах постійного суперництва і боротьби, виробилися як найбільш стійкі і найбільш досконалі ряди ссавців (хижі, хоботні, копитні, примати), так і най різноманітніші, гармонійно розвинуті фауни. В найбільш первісному й повному вигляді фауни ці збереглися в тропічних, не зачеплених зледенінням областях Арктогеї - Ефіопській і Східній.

Ефіопська область включає в себе материк Африку на південь від великої пустелі Сахари, південну частину Аравійського півострова, а також острови Індійського океану, що прилягають до Африки: Сокотру, Мадагаскар, Маскаренські, Сейшельські, Коморські, Амірантські.

За характером своєї поверхні Африка в межах Ефіопської області являє собою рівне підвищене плато, вище тільки плоскі височини Абісінії, пасмо великих вулканів Центральної Африки, крайові височини Гвінеї та Камеруна і Драконові гори на крайньому півдні. Більш молодих складчастих гірських систем немає зовсім. Будучи розміщеними по краях материка і затримуючи вологі морські вітри, всі ці височини, безперечно, впливають на клімат, що відзначається великою сухістю і спекотністю, а місцями і різкою континентальністю. Більша частина Ефіопської області лежить у межах тропічного клімату і лише крайній південь має помірно-теплий клімат середземноморського типу.

Основним типом рослинності є савана, поросла колючим чагарниками, окремими деревами та групами дерев: зонтикоподібними розпластаними акаціями, масивними баобабами, деревоподібними молочаями та схожими зовнішністю на кактуси пальмами дум.

На крайній півночі та півдні ця савана переходить у напівпустелю та пустелю. На суцільні зімкнуті ліси Африка порівняно не багата. Найбільш розвинуті ліси в басейні річки Конго та у верхів’ях Ніла. Ліси меншого протягу вкривають схили Абісінських гір, великих вулканів Центральної Африки, крайових височин південно-східної Африки, а також долини рік (так звані галерейні ліси). Загалом вони далеко не досягають такої розкоші і різноманітності, як у Південній Америці та у південно-східній Індії.

2. Загальна характеристика Ефіопської області.

Загальним характером своєї фауни Ефіопська область належить до найбільш насичених областей. Фауна типово материкова. Її основні риси:

1. Ендемічні ряди ссавців представлені Даманами та Трубкозубами.

2. Ендемічні родиниссавців:

- золотокроти

- плигунчики

- голкохвості летяги

- довгоногі

- землекопи

- жирафи

- гіпопотами

3. Ендемічні ряди птахів:

- африканські страуси

- птахи-миші

4. Ендемічні родини птахів:

- секретарі

- бананоїди

5. Ендемічні родини плазунів:

- сліпі сцинки

- поясохвости

6. Ендемічна родина амфібій:

- вузькороті квакші

7. Ендемічні риби: 17 родин

- з дводишних – рід протоптерус

8. Ефіопська область виявляє велику подібність до індо-малайської, що виявляється наявністю в них високого рангу груп ссавців: ящерів, слонів, вузьконосих мавп, носорогів, оленьків.

9. Для Ефіопської області характерна відсутність кротів, ведмедів, оленів.

3. Огляд основних груп Ефіопської області.

Ссавці представлені дуже багато, переживають пору свого розквіту.

Ряд Комахоїдні.

Родина Золоток ротові - ендемічна

Ззовні не видно вух, хвоста, рудиментарні очі заховані під шкірою. Передні лапи 4-х палі, мають великі копальні кігті. Хутро густе м’яке з блиском, за що отримали свою назву. Живуть в місцях з м’якими ґрунтами, навіть в піщаних пустелях. Нори риють на невеликій глибині (на відміну від наших кротів). Живляться безхребетними, безногими ящірками. В посушливий період впадають в сплячку.

- ісполінський золотокріт – до 24 см. Ночами в сезон дощів виходять на поверхню, добре плаває.

- пустельний золотокріт.

Родина Видрові землерийки (за новою систематикою рід), ендемічна

До 35 см, хвіст до 30 см. Живуть по берегах рівнинних водойм з каламутною водою та в гірських потоках. Хвіст сплющений з боків виконує функцію кіля при плаванні. Живляться водними організмами. В посушливу пору полюють на землі.

Родина Плигунчики – майже ендемічна

Мешкають переважно в кам’янистих пустелях. Дуже схожі на тушканчиків, так само скачуть на задніх ногах, які дуже довгі. Регулюють свої рухи довгим хвостом, який не має пензлика на кінці. Ніс у вигляді хоботка. Різко відрізняються від усіх комахоїдних:

- добре розвинутий головний мозок

- добрий зір та слух

- великі очі спереду морди

- народжує 1-2 дітей, які в разі небезпеки чіпляються до сосків молочних залоз і так переносяться

- хворіють на малярію

- ІV-и групи крові

За всіма ознаками подібні до нижчих приматів

- коротконосе слоненятко

- руде слоненятко

Ряд ящери (ряд спільний з Індо-Малайською областю)

Це своєрідні тварини, які нагадують велику ялинкову шишку, так як тіло їх вкрите бурими лусками, які налягають одна на одну. Передні лапи мають дуже сильні кігті, морда видовжена, язик до 40 см, клейкий, слина має медовий запах, який приваблює мурах та термітів, останніми і живиться. В шлунку за раз знаходили до 2 кг термітів. Є деревні, можуть чіплятися за гілки хвостом, і наземні, які бігають як кенгуру, спираючись на хвіст. Переважно нічні.

Ряд Гризуни

Родина Голкохвості (шипохвості) лятяги - ендемічна

Нижня поверхня хвоста біля основи не має хутра, а покрита великими загостреними лусками. Цими лусками тварини закріплюються на стовбурах дерев. Від шиї та боків тіла до пальців ніг, а далі до основи хвоста, літальна перетинка, літають більше, ніж на 100 м. По стовбурах рухаються як гусінь (чіпляються то передніми лапами, то хвостом, спину вигинають дугою). Живуть на самих верхівках голих дерев.

Родина Довгоногові – ендемічний, 1 вид

Схожий на маленького кенгуру (з зайця). Зуби ростуть все життя. На день ховаються у норах. Вночі передніми лапами розривають корені рослин, також їдять різні плоди, комах, люблять злизувати сіль з ґрунту, мають смачне м’ясо, полюють, заливаючи нори водою. Рухаються великими скачками до 2 м.

Родина Землекопи - ендемічна

Ведуть підземний спосіб життя. Мають велику голову, з величезними верхніми та нижніми різцями. Очі, вуха дуже маленькі, хвіст дуже маленький, густе хутро. Риють підземні ходи різцями і передніми лапами, оселяються на піщаних ґрунтах. Рослиноїдні, люблять отруйні для інших ссавців цибулини півників, ірисів, також квіти алое.

- великий піскорий

- голий землекоп – не має хутра

Ряд Дамани - ендемічний

Схожі на кроликів без хвоста та з короткими вухами. На кінцівках по 4 пальці з копитоподібними кігтями. На підошвах подушечки і залози, що виділяють секрет, який підвищує коефіцієнт тертя між підошвами та субстратом, тому легко пересуваються по горизонтальним поверхням, вертикальним, вниз головою. Верхні різці мають необмежений ріст. На спині залоза, яка в разі збудження виділяє пахучий секрет. Переважно рослиноїдні.

3 роди:

- деревні

- гірські – погано тримають температуру тіла, тому гріються на сонці.

- пустельні (скельні) – живуть в кам’яних пустелях.

Живуть колоніями. На них полюють заради м’яса.

Ряд Хоботні

- африканський слон –ендемік, сама велика з сучасних наземних тварин, висота до 4 м, вага до 7,5 тон. Мають великі бивні та вуха. Довжина бивнів доходить до 2- 2,5 м. Вага до 75 кг, рідко до 4 м 120 кг. Бивні називають слонова кістка, заради них слонів масово знищують. Живуть зграями по 10-12, вожак - стара самка, слонів зі зламаними бивнями через дратівливість виганяють, слони - одинаки дуже агресивні і небезпечні для людини. Живуть до 70 років, вдень з’їдають до 100 кг їжі (це проблема). Промислові - м’ясо, шкіра, з вух - столики, з ніг - стільчики, з жорсткої шерсті з кінчика хвоста плетуть браслети, які вважаються амулетами. Своєрідний спосіб полювання - капкани, в них відривають хоботи, а без хоботів жити не можуть, деякий час їдять на колінах.

Ряд Парнокопитні - немає оленів та верблюдів.

Підряд Нежуйні

Родина Бегемоти

Приблизно 3 тони. Населяють бегемоти багаті рослинністю водойми. Шкіра багата на залози, секрет яких червоного кольору, тому здається ніби по тілу стікає кров’янистий піт. Живуть переважно у національних парках.

- карликовий бегемот (до 300 кг) - мешкає в тропічних лісах, веде поодинокий спосіб життя.

Родина Свині

- китичковуха чи річкова свиня - мають китички на вухах. Вчиняють спустошуючі набіги на поля та плантації.

- велика лісова свиня чи бородавочник - сама велика з усіх диких свиней, п’ятачок діаметром 16 см. На морді великі бородавки, чорне волосся на лобі та шиї утворює гриву, сама сіра. Живе в незайманих тропічних лісах.

Підряд Жуйні

Родина Оленьки

Мають риси характерні жуйним і нежуйним, шлунок лише з 3-х відділів (немає книжки), передні ноги коротші за задні, мають гострі ікла на верхній щелепі. Невеликі, з зайця. Роги відсутні.

- африканський оленьок

Родина Порожнисторогі

Роги являють собою рогові чохли, які сидять на кісткових стержнях, роги ніколи не галузяться, повністю не замінюються, ростуть основою. Молода, еволюційно прогресуюча група.

Підродини:

- дукери – ендеміки, розміром від зайця до косулі

- карликові антилопи - до 25 см.

-- антилопа крихітка

-- дік-дік - дуже довірливі, їх вбивають кидаючи палицю

-- саса - ходять як навшпиньках, спираючись лиш на край копит

- гвинторогі антилопи - роги закручені у спіраль

-- великий куду - 1,5 м заввишки, 1,5 м роги, голубого кольору

-- ньяма - мають ніби спідницю з чорної шерсті

-- бонго - сама велика і красива серед антилоп Африки, самці до 200 кг, дуже рідкісна.

-- кана - сама велика, самці до 1 тони, але під час переслідування можуть переплигувати один через одного. Утримують в неволі заради м’яса та лікувального молока.

- коров’ячі антилопи - роги S-подібні, дуже довгий з пензликом на кінці хвіст

-- бубола

-- топи

-- голубий гну - дуже чисельний, самці б’ються стоячи на колінах

- шаблерогі антилопи

-- чорна антилопа - винищується через гарні роги

-- орикс - роги як шпага

-- шаблерога антилопа - живе в пустелі, довго може бути без води

- водяні козли

-- водяний козел

-- болотяний козел

- газелі - дуже стрункі та граційні

-- газель Гранта

-- газель Томсона

- бички

-- африканський буйвол - самий могутній з сучасних бичків, дуже лютий і небезпечний для людини, коли поранений. Полюють заради м’яса, шкіри і спортивного полювання.

Родина Жирафи - ендемічна

- окапі - до 2-х м, дещо коротша, ніж у жирафів, шия, тіло темне, ноги у поперечну смужку - живуть тільки в басейні Конго, дуже рідкісні.

- жираф - чисельний, висота до 6 м. Малюнки у них на шкірі індивідуальні, двох однакових не знайдеш. Живе в саванах. Глибокий сон вночі триває лиш 20 хвилин. Кров більш густа, ніж у інших ссавців, в 2 рази більше, ніж у інших еритроцитів. Для того, щоб не було перепадів тиску у мозку, в шийних венах є особливі клапани.