Характеристика основних флористичних царств 1 страница

А.Л. Тахтаджян виділяє 6 флористичних царств: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське, Голантарктичне.

Голарктичне царство саме значне за площею, охоплює Європу, північну частину Африки приблизно до 20 пн.ш., тобто включаючи Сахару, Аравійський півострів за виключенням його південно-західної частини, далі його кордон йде по Інду, по Гімалаях. В Північній Америці воно займає всю позатропічну частину, його південна частина йде на півдні по краю Мексиканського нагір’я. Голарктичне царство займає більше половини всієї суші. Має більше 30 ендемічних родин, переважно невеликих, з одного роду. Ми живемо в цьому царстві, тому знаємо родини магнолієвих, лаврових, барбарисових, букових, березових, горіхових, гвоздикових, хрестоцвітих, розоцвітих, бобових, жовтецевих, лободових, гречкових, вербових, верескових, первоцвітих, мальвових, молочайних, зонтичних, крушинних, горечавникових, бурачникових, норичникових, губоцвітних, дзвоникових, складноцвітих, лілійних, ірисових, орхідних, ситникових, осокових, злакових з покритонасінних, соснових та ялівцевих з хвойних, аспленієвих та поліподієвих з папоротей. В більшості цих родин багато родів та видів, що не виходять за межі царства.

Палеотропічне царство охоплює Африку (за виключенням її північної, голарктичної частини і крайнього півдня, що належить до особливого Капського царства), Мадагаскар, Південну Азію, острови Тихого океану, включаючи Зондські, Філіппінські, Нову Гвінею, Нову Каледонію, Мікронезію, Полінезію,Меланезію та Гавайські. Нараховує до 40 ендемічних родин рослин, з яких найбільш відомі 4: непентесові (включаючи комахоїдні рослини роду непентес), бананові, панданові та флагерярієві.

Неотропічне царство займає тропічну Південну та Центральну Америку, а також південну частину півострова Флорида. Має 25 ендемічних родин. Велика подібність з Палеотропічним царством свідчить про те, що флора Нового світу йде коренями в Старий світ. Спільні родини: анонових, лаврових, перечних, кропивних, пасифлорових, бомбаксових, молочайних, ризофлорових, міртових, анакардієвих, сапиндових, мальпігієвих, протейних, бигнонієвих, орхідних, арекових. Загальних родів не менше 450. Ряд родин поширені ширше в Неотропічному царстві, ніж в Палеотропічному. Це пасифлорові, молочайні, фітолакові, никтагінові, пасльонові, міртові. Найбільш характерні для Палеотропічного царства анонові, ебекові, асклепіадонові, гарбузові. Кілька майже ендемічних родин Неотропічного царства має по одному чи по декілька представників в Західній Африці, що свідчить про зв"язок між цими царствами до порівняно недавнього часу (початку третинного періоду). Такими є родини бромелієвих (в Африці є вид роду питкернія), кактусових (в Африці декілька представників), рапатових (в Африці 1 вид роду масхалоцефалус) тощо.

Капське царство займає південну частину Африки. Найменше серед флористичних царств Землі, має 80 км завширшки та 1800 км завдовжки (на південь від р. Оранжевої, на сході до Драконових гір). Флора надзвичайно своєрідна. Має близько 7000 видів, включає 7 ендемічних родин. Більше 280 родів пішли з Капського царства, з них більше 210 ендемічних для нього. Флора має подвійне походження. Безперечна наявність значних зв’язків з південними материками, з якими південь Африки утворював єдиний континент Гондвану. Спадкоємцями Гондвани є представники родин протейних та рестіонових, які виникли в тій частині Гондвани, яка стала Австралією, і досягли Африки з меншим числом видів. З протейних для Капського царства характерні: протея, види леукадендрон, з яких найбільш типове - срібне дерево.

Поряд з цими рослинами, що мають південне походження, в Капському царстві багато видів, що пов’язують його з більш північними регіонами - тропічними районами Африки, Середземномор’ям. Так, тут нараховується близько 20 ендемічних родів родини верескових, а також більше 400 видів роду вереск.

Капська флора - невичерпне джерело декоративних рослин, в том числі цибулинних та клубневих однодольних - амарилісів, клівій, гладіолусів тощо.

Австралійське царство має самобутню високоендемічну флору. В ній не менше 12 ендемічних родин. Воно є центром розвитку таких родин, як питоспорові, епакридові, кунонієві, гооденієві та ін. Велику роль відіграють родини злаків, бобових, складноцвітних, орхідних, лілійних, молочайних, осокових, рутових, міртових, протейних. В той же час повністю відсутні представники хвощів, підродини яблуневих, родини розових, родини чайних, верескових, бегонієвих, валеріанових. Численні види роду акація, евкаліпт, казуарина, багато родів протейних, особливо банксія. Всього ендемічних родів близько 570. З тропічними флорами пов’язані родини міртових, рутових, роди епакридові, рестіонові пов’язують флору Австралії з іншими флорами Південної півкулі.

Відділення Австралії від Антарктиди почалося ще в крейдовому періоді, а в третинному періоді перервався зв"язок через Антарктиду з Південною Америкою. Австралія поступово пересувалася на північ від Гондвани на 15⁰ і ввійшла в область більш теплого клімату. В Австралійському царстві є не тільки загальні з Південною Америкою родини, а також загальні роди - багато з яких є спільними і з Новою Зеландією. Прямий міграційний зв’язок з Капською землею майже перервався ще в середині крейдового періоду, тому спільних родів з Капським царством та Мадагаскаром в Австралійському царстві мало: протейні, рестіонові.

Голантарктичне царство включає південну частину Південної Америки з Вогняною Землею та Патагонією, островами Антарктиди, Хуан-Фернандес, Н. Зеландією, Кермадек, Лорд-Хау. Флора має 10 невеликих монотиповних чи оліготичних родин та багато ендемічних родів з сильно розірваними ареалами. Деякі ендемічні підроди та види належать до таксонів, характерних для помірного поясу Північної півкулі - жовтець, ситник, польовиця, щучка, овсяниця.

Голарктичне царство поділяється на підцарства: Бореальне з областями Циркумбореальною, Східноазіатською, Атлантично-Північноамериканською та Скелястих гір, Древньосередземноморське (області Макаронезійська, Середземноморська, Сахаро-Аравійська, Ірано-Туранська), Мадреанське (Сонорське) з єдиною Мадреанською чи Сонорською областю.

Палеотропічне царство включає підцарства: Африканське (з областями Гвіано-Конголезькою, Судано-Замбезійською, Кару-Наміб, островів св. Олени та Вознесіння), Мадагаскарське (з єдиною Мадагаскарською областю), Індо-Малазійське (з областями Індійською, Індокитайською, Малезійською, Фіджийською), Полінезійське (з областями Полінезійською та Гавайською) та Новокаледонське (з єдиною Новокаледонською областю).

Неотропічне царство включає області Карибську, Гвіанського нагір’я, Амазонську, Бразильську, Андійську.

Австралійське царство поділяється на області Північно-Східноавстралійську, Південно-Західноавстралійську, Центральноавстралійську чи Єремейську. До складу Голантарктичного царства входять області Хуан-Фернандеська, Чілійсько-Патагонська, Субантарктичних островів, Новозеландська.

Всього Л. А. Тахтаджян виділяє 34 області в межах 6 царств.

Наведемо характеристики підцарств та областей Голарктичного царства:

Бореальне підцарство - саме велике з усіх підцарств Голарктики - займає її північну частину на континентах Євразії та Північної Америки. До складу його входить Циркумбореальна область, що включає Європу, Північну Анатолію, Кавказ (за виключенням аридних районів Закавказзя та Талиша), Урал, Сибір (за виключенням південно-східної частини за течією р. Амур), Камчатку, Північний Сахалін, Курильські острови, Алеутські острови, Аляску та більшу частину Канади. Ендемічних родин немає, ендемічних родів мало і вони займають частину області: аліарія, лунарія, шиверексія з хрестоцвітих, салданела з первоцвітів, снить, купирь з зонтичних, медуниця з бурачкових, тілоріз з водокрасових, неотия з орхідних, дюпонція з злаків. Ендемічними видами та рядами особливо багаті Піренеї, Кавказ, також Карпати, гори Сибіру та Канади.

З хвойних найбільш характерні види сосни, ялини, піхти, модрини, а в Канаді - тсуги, псевдотсуги, туї. З листяних порід звичайні види дубу, бука, берези, вільхи, клена, ліщини, тополі, верби, ясена, в’яза, липи, горіха, хмелеграба, кизилу, вишні, глоду, груші, яблуні, горобини, рододендрона, жимолості, бузини, калини тощо.

Східноазіатська область включає Гімалаї, частини північно-східних прикордонних районів Індії, гірський північний Тонкин, значну частину Китаю, Примор’я, значну частину р. Амур, південно-східне Забайкалля, ділянку Монголії, Корею, Тайвань, південні острови Курильської гряди, Сахалін. Флора дуже багата: 14 ендемічних родин та більше 300 ендемічних родів, багато ендемічних видів.

Ендемічні з хвойних - родини гінкгових з родом гінкго, родини цефалотаксових з родом цефалотаксус, роди псевдотаксус, кетелеєрія, псевдоларикс, метасеквойя, тайванія, мікробіота, туйопсис, з покритонасінних - ериоботрія, екзохорда, маакія, філодендрон, пауловнія, аспідистра, саза. Про древність флори свідчить, окрім безлічі ендемічних видів та родів, й те, що більшість з ендемічних родів є досить примітивними. Ця область є одним з головних центрів розвитку вищих рослин та гігантським сховищем древніх форм.

Атлантично-північноамериканська область простягається від атлантичного узбережжя Північної Америки до Великих рівнин і від узбережжя Мексиканської затоки до південних районів Канади. Лише одна ендемічна родина та близько 100 ендемічних родів, дуже високий видовий ендемізм. Значна подібність до Східної Азії, хоча остання багатша. Характерні види хвойних (тис, сосна, таксодіум), покритонасінних (магнолія, копитняк, кірказон, воронець, аконіт, живокіст, жовтець, василисник, купальниця, хохлатка, в’яз, каштан, дуб, береза, горіх, рододендрон, кінський каштан, цибуля, лілії, тюльпанне дерево, бородач). Ці види споріднені з видами таких же родів Східної Азії.

Область Скелястих гір охоплює гірські системи Західної Канади та Західних штатів США від Аляски до Нью-Мексико. Має декілька десятків ендемічних родів квіткових рослин. Домінують хвойні породи, в тому числі сосни, тсуги, псевдотсуги, туї, ялини. Флора близька до флори Циркумбореальної області.

Древньосередземноморське підцарство включає області: Макаронезійську, Середземноморську, Сахаро-Аравійську, Ірано-Туранську.

Це підцарство тягнеться від Макаронезії на заході через все Середземномор’я, Передню та Середню Азію до пустелі Гобі на сході. Флора переважно міграційна, розвинулася на стикові бореальних та тропічних флор, добре виражені африканські зв’язки цієї флори.

Макаронезійська область включає острови Азорські, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. Більше половини флори становлять середземноморські види. Найбільш багата флора Канарських островів (1600-1700 видів судинних рослин): суничник, чагарникова капуста, драконове дерево. Для рослинного покриву Макаронезії характерні вічнозелені лаврові ліси.

В Середземноморську область входить більша частина Піренейського півострова до Піренеїв, Апенінський та Балканський півострови, острови Середземного моря, Марокко, Північний Алжир, Туніс, Північно -Східна Триполітанія, узбережжя Палестини, Ліван, західна Сірія, західна Анатолія, південна частина Криму та чорноморське узбережжя Кавказу. Ендемічна родина 1, ендемічних видів 150. Сучасні родини - хрестоцвіті, бобові, зонтичні, складноцвіті, злаки. Природний рослинний покрив зберігся лише в гірських районах. Типовими рослинними угрупуваннями є ліси з дубів, лаврів, каштану, в’яза, миртів, маслини, сосен чорної та далмацької, ялиці, кедрів ліванського та атласького.

Сахаро-Аравійська область займає пустелі Північної Африки, Аравійського півострова та Малої Азії. У рослинному покриві переважають пустельні і напівпустельні формації та рідколісся. В Сахарі представлена дуже цікава життєва форма - "ієрихонська троянда". Зовні це куля, яка формується внаслідок загинання пагонів рослини дугоподібно всередину по мірі достигання плодів. Відірвавшись від кореня після достигання плодів, така куля підхоплюється вітром і перекочується на значні відстані, розсипаючи при цьому насіння. Цікавими є тут їстівні лишайники, що відомі під назвою "манни небесної".

Ірано-Туранська область розміщена в межах Передньої, Середньої і Центральної Азії від центральної і східної Анатолії на заході до пустелі Гобі на сході. Флора характеризується високим родовим і особливо видовим ендемізмом. Основні рослинні формації - напівпустельні і пустельні.

Мадреанське або Сонорське підцарство з єдиною Мадреанською областю займає простір від південного заходу Орегону через Каліфорнію і включає жаркі пустелі від південної Каліфорнії до Арізони, Нью-Мексико і Техасу і далі на південь до Мексиканського нагір’я, більшу частину Невади і Юти. У флорі 4 ендемічних родини, багато родів: таксодієві (секвойя і мамонтове дерево), лаврові, макові, кактусові, види сумаху, фісташки, глоду, модрини, кипариса. Флора розвивалась конвергентно з флорою древнього середземноморського підцарства.

3. Центри походження культурних рослин за Вавіловим

Вчення про центри походження культурних рослин розробив радянський ботанік М.І. Вавілов. Він визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які зв’язані з осередками давніх цивілізацій, де рослинництвом почали займатися за 8-7 тис. р. до н.е.

І. Південноазіатський тропічний центр (Індія, гори Індокитаю, південний тропічний Китай та острови Південно-Східної Азії) дав понад 100 видів культурних рослин. В цьому центрі можна виділити 3 осередки:

- Індійський (пшениця, сорго, нут, баклажан, огірок, манго, апельсин, мандарин, лимон, багато сортів цукрової тростини, коноплі, перець чорний, кориця тощо).

- Індокитайський (банан, окремі сорти лимона, окремі сорти цукрової пальми, бавовник азіатський)

- Острівний, включаючи Зондські острови, Яву, Суматру, Борнео, Філіппінські острови (бамбук, пальма арека, дуріан, мангустан, окремі сорти цукрової пальми та цукрової тростини, горіх мускатний).

ІІ. Східноазіатський центр (включає помірні та субтропічні частини Центрального та Східного Китаю, більшу частину Тайваню, Корею, Японію) дав понад 130 видів найважливіших культурних рослин.

Два осередки:

- Китайський (окремі сорти проса, вівса, ячменю, гречка, соя, редька, цибуля, ревінь, гарбуз, яблуня, груша, персик, абрикос, слива, вишня китайська, айва китайська, чай, женьшень, кориця китайська, редька олійна, мак опійний).

- Японський (гірчиця коренеплідна, хрін японський, слива японська, хурма японська, спаржа бульбиста).

ІІІ. Південно-Західний центр (Анатолія, Іран, Афганістан, Середня Азія, Північно-Західна Індія), 100 видів культурних рослин.

3 осередки:

- кавказький (багато видів пшениці і жита, багато плодових культур)

- Передньоазіатський (багато сортів пшениці, жита, вівса, ячменю, рицини, сочевиця, коріандр, диня, огірок, буряк, морква, цибуля, салат, інжир, гранат, айва, алича, яблуня, груша, ліщина, виноград, кизил, хурма, барбарис).

- Північно-Західноіндійський (багато сортів пшениці, бобів, льон, нут).

ІV. Середземноморський центр дав понад 80 видів (тверда пшениця, окремі форми вівса, ячменю, сочевиця, чина, горох, гірчиця, маслина, буряк, капуста, петрушка, артишок, різні види цибулі, часник, спаржа, хрін, щавель, салат, тмин, аніс, розмарин, хміль тощо)

V. Абіссінський центр (сюди ж прилягає гірськоаравійський (єменський)). Дав близько 40 видів культурних рослин (різноманітні форми пшениці і ячменю, сорго, сочевиця, горох, боби, чина люпин, особливі форми льону, кава).

VІ. Центральноамериканський центр (включаючи південну Мексику).

Три осередки:

- Гірський південноамериканський (кукурудза, квасоля, гарбуз, перець, бавовник, папайя, томат, слива, какао, кактуси для огорож).

- Центральноамериканський (кактуси)

- Вест - Індійський острівний ( близько 50 видів культурних рослин)

VІІ. Андійський (Південноамериканський) центр

Три осередки:

- Власне Андійський, що включає гірські райони Перу, Болівії, Еквадору (картопля, хінне дерево, кокаїновий кущ тощо).

- Чілоанський (Арауканський), що розташований у південній частині Чілі та на прилеглому острові Чілое (картопля).

- Боготанський ( у східній Колумбії) (картопля, ананас).

Лекція №4

Фауністичний розподіл суші. Нотогея. Австралійська область.

1. Фауністичний розподіл суші. Загальна характеристика Австралійської області.

2. Австралійська підобласть.

3. Папуаська підобласть.

4. Новозеландська підобласть.

5. Полінезійська підобласть.

6. Гавайська підобласть.

7. Генезис фауни.

1. Фауністичний розподіл суші. Загальна характеристика Австралійської області

Фауністичні поділи суші такі ж різноманітні, як і флористичні. Ми зупинилися на системі регіонів, яку запропонував В.Г. Гептнер.

Число царств (гей) дорівнює, за Гептнером, 3-м. Нотогея включає одну область – Австралійську. Її характерними особливостями є наявність однопрохідних (ендемічних для цього царства), панування сумчастих ссавців і майже повна відсутність плацентарних, за виключенням гризунів. До царства Неогея відноситься також одна область – Неотропічна, яка характеризується відсутністю однопрохідних, наявністю деяких груп сумчастих і майже повною відсутністю комахоїдних ссавців з плацентарних при досить значній різноманітності неповнозубих. До третього царства – Арктогеї – належить решта суші, на якій майже повністю відсутні ряди плацентарних. До цього царства відноситься 3 області – Ефіопська, Східна чи Індо-Малайська та Голарктична.

Австралійська область характеризується наявністю двох родин з підкласу однопрохідних ссавців (качконосів та ехиднових) та 6 родин сумчастих. Плацентарні, окрім завезеної здичавілої собаки динго, багато представлені різноманітними гризунами, котрі, якщо і потрапили сюди випадково, але дуже давно і включають примітивні та специфічні форми. Ендемічні для Австралійської області види зустрічається не лише в Австралії, а й на Новій Гвінеї, на Соломонових островах, в Тасманії. Споріднені австралійським гризунам види прослідкуються до о. Люсин (Філіппіни). Межа Австралійської області з Індо-Малайською проходить по так званій „лінії Уолеса” між островами Балі та Лембок на схід від о. Яви. Острів Сулавесі також відноситься до Австралійської області на основі того, що тут поряд з своєрідним буйволом аноа, свинею бабі русою та сулавеським павіаном є два види сумчастих. В межах Австралійської області виділяють 5 підобластей: Папуаську, Австралійську, Новозеландську, Полінезійську, Гавайську.

2. Австралійська підобласть

Австралійська підобласть охоплює весь Австралійський материк та о. Тасманію, що прилягає до нього.

Характер рельєфу і клімату Австралії визначається тим, що гірські кряжі є лише на західному та східному узбережжях. Східні називаються Австралійськими Кордильєрами, західні – плато Кімберлі і Дарлінг – дуже невисокі. Завдяки такій будові, внутрішні області материка, що лежать у смузі теплого помірного клімату, мають дуже мало опадів, які у великій кількості осаджуються на східному схилі Кордильєрів.

Тому внутрішні області Австралії відзначаються дуже посушливим кліматом, великі простри займають тут пекучі, курні пустелі й солончаки, а рослинність представлена чахлими заростями (так званими „скруб” і „буш”) кущистих форм евкаліптів і акацій – рослин, надзвичайно характерних для австралійської флори. Там, де опадів більше, розвиваються степи і савани, знову таки з групами розкиданих евкаліптів, або ж – переважно по горах – світлі ксерофітні ліси. Вологіші ліси широколистого типу розвинуті на північному сході материка і в Тасманії, де в їх утворенні бере участь південний бук і величезні деревоподібні папороті. Південне і східне узбережжя, приблизно до 30⁰ південної широти, лежать у межах тропічного пояса і вкриті буйними лісами індо-малайського типу, проте порівняно бідними на пальми і зовсім позбавлені бамбуків і хвощів, відсутність яких дуже характерна для австралійської флори.

В іхтіофауні Австралійської підобласті виявляють досить древні компоненти. Неоцератод (чи рогозуб) – ендем з надряду двоякодихаючих мешкає в річках Східної Австралії. Найближчий родич рогозуба – цератод – відомий з тріасових відкладень, а сучасні споріднені види поширені Південній Америці – лепідосирен, та в Африці – протоптерус. Неоцератод – малорухлива риба, до 2 м, населяє заболочені повільнотекучі річки, живиться рачками, червами, молюсками. Дихають атмосферним киснем, в сплячку не впадає.

Родина галаксид має дуже своєрідний ареал – південь Австралії, Тасманії, Нова Каледонія. Представники цієї родини риб є в Південній Америці та Капському царстві – доказ зв’язку між областями. З родини кістковоязикових риб в річках Австралії звичайна баррамунді, яка виношує ікру в роті.

В цілому прісноводна іхтіофауна дуже бідна Причина – тривала ізоляція материка. В Австралії відсутні родини коропові та коропозубі.

Земноводні Австралійської області представлені головним чином родинами квакші (біла квакша - приблизно 10 см, дуже ненажерлива, їсть ящірок, птахів; золотиста квакша – дуже красива) та свистунів. Для квакш центри різноманітності лежать тут та в Неотропічній області. В північних районах материка – родина вузькоротих. Справжні жаби (nanіdae) потрапляють лише в самі північні райони.

Плазуни демонструють ендемізм на рівні родин – двокігтеві черепахи, лусконогі, а на рівні родів ендемізм досягає 80-85%. Особливо багато ендемічних родів в родинах сцинкових, агамових, аспідових. Відсутні родини Справжні ящірки, Ігуани, Гадюкові.

Ряд Черепахи:

- австралійська змієшия черепаха – ендем – прісні водойми, живиться рибою, довжина шиї і голови дорівнює довжині тулуба

Ряд Лускаті

Підряд Ящірки

Родина Гекони

- лусконіг – кінцівки редуковані, задні у вигляді лусок. Харчується ящірками.

- синьоязиковий гекон - ендем

Родина Агами

- велика плащоносна ящірка – бігає на задніх ногах

- молох – вкритий чисельними губчастими шипами, що зберігають вологу.

Родина Сцинкові гекони (сцинки):

- тупохвіст – формою тіла нагадує ялинову шишку. Живородна форма, має справжню плаценту.

Підряд Змії (отруйних в 6 разів більше ніж неотруйних)

Родина Аспідові

- тигрова змія ( 1 порція отрути може вбити 400-500 чоловік)

- чорна єхидна

- тайпан.

Родина пітони

– ромбічний , аметистовий, чорноголовий

Родина Вужові: небагато чисельні представники.

Ряд Крокодили

- гребнистий крокодил (живе в прибережній смузі морів, самий небезпечний для людини).

Птахи ( з 270 родів наземних птахів – 100 ендемічні).

Ряд Казуароподібні

Родина Казуари (ендемічна)

- справжній казуар – яскраво забарвлений шолом на голові і з синьою з червоним шиєю.

Родина Ему (ендемічна)

- ему – дуже редуковані крила, до 2 м заввишки, до 55 кг, живуть групами, моногами, насиджує і піклується про потомство самець.

Ряд Курячі

Родина Сміттєві кури

- джунглева курка (яйця відкладає в пісок, вулканічний попіл)

- кущова індичка – яйця відкладає в кучі сміття вистою 1м, діаметром 3-4м.

- глазчаста курка (самець збирає кучу приблизно 8-9 місяців. Дзьобом оцінює температуру. Яйця ставлять лише вертикально, самка відкладає по 1 через 4 дні).

Ряд Дрімлюгоподібні

Родина Совині жабороти

- совиний жаборот (може їсти на землі).

Ряд Горобині

Родина Курінники (шалашникові) –ендеми – неяскраві, в період розмноження самці будують курені з трави, роблять пензлики, розчавлюють сині ягоди і фарбують курені для парування.

Родина Райські птахи(найрозкішніші птахи, не чисельні, в основному характерні для Нової Гвінеї. Вперше про їх існування дізнався Магеллан, йому подарував птаха султан. Пір’я вважається лікувальним. Тому всі намагалися купити шкурки птахів і шкурки сотнями тисяч експортували).

Ряд Гусеподібні

- півлапчатий гусь (має зачатки плавальних перетинок, добре лазить по деревах)

- чорний лебідь

Ряд Папуги

- хвилястий папуга, шоломоносний какаду, розела, корела (німфа) та ін.

Ссавці (унікальні і примітивні)

Ряд Однопрохідні

Родина Єхидни

Родина Качконоси

- качконіс - напівводна тварина, вкрита густим хутром. Широкий дзьоб, яким розшукує дрібних тварин в піску. Язик вкритий роговими зубчиками. У молодих є молочні зуби. Пальці з’єднані плавальними перетинками. 1-2 яйця вкритих шкірястою шкаралупою. Малята голі, сліпі, немічні. Впадають у сплячку. Нервові.

Ряд Сумчасті

Підряд Багаторізцеві

Родина Хижі сумчасті

- сумчасті миші - кровожадні, нападають на плацентарних мишей та пацюків;

- сумчасті пацюки (тафа) – кроважадні;

- сумчасті тушканчики - нічні, комахоїдні;

- сумчасті кішки - нічні, нападають на баранів;

- сумчастий вовк - (винищений);

- сумчастий диявол - родич сумчастого вовка, нічна тварина, хутро чорне, з білою смужкою під шию. Завдавав шкоди птахівничим фермам, його майже винищив дикий собака динго;

- кволо - хижак, схожий на мангуста

Родина Сумчасті мурахоїди

- сумчастий мурахоїд - відрізняються від усіх сумчастих своєрідною зубною сис­темою з великою кількістю (понад 50) зубів. Не мають сумки, хоч сумчасті кіс­тки добре розвинені.

Родина сумчасті кроти (конвергентно подібні до плацентарних)

Родина Бандикоти - довгі вуха, гостра морда, сумка розвинута погано, від­кривається назад.

Підряд Двохрізцеві - всього 2 верхні різці

Родина Посуми - лазять по деревах, гострі кігті, довгий чіпкий хвіст, сумка відкривається вперед, рослиноїдні

- посум-медоїд;

- літаючий посум (скачки до 100 м);

- шерсткохвіст - самий чисельний.

Родина Коала або Сумчастий ведмідь

Лазять по деревах, мають гострі, довгі, криві нігті, дуже повільні, більшу частину дня сплять і лише надвечір починають добувати їжу. Харчується виключно листям евкаліптів, в яких багато синільної к-ти, м’ясо коал отруйне, тому не мають ворогів. У самця гарем з 5-6 самок, найулюбленішу носить на собі і 1-2 дітей. Тривалість вагітності 3 місяці, маля, що народилося має розмір 1,8 см та вагу 5,5 г. Сумка відкривається назад. До 8 місяців перебуває у сумці, до 12-місячного віку - на спині матері. До 1 місяця їдять материнське моло­ко, потім злизують з заднього проходу напівперетравлене листя евкаліпта.

Родина Вомбати - масивні, незграбні тварини. Живуть в широколистяних во­логих лісах, більшу частину життя проводять у глибоких підземних норах, з настанням темряви виходять на пошуки їжі, рослиноїдні.

Родина кенгуру

- великий рудий кенгуру

- великий сірий кенгуру

Рослиноїдні, добре розвинуті задні кінцівки, довгий сильний хвіст, меш­канці відкритих просторів. У всіх вагітність 39 днів, немовля народжується до 3 см.

З плацентарних Австралійська область широко заселена лише гризунами та руко­крилими, з хижих - дика собака динго.

Ряд Гризуни

Родина Мишині - 6 ендемічних родів, 26 видів

- боброві миші - мають плавальні перетинки і ведуть водний спосіб життя

- чіпкохвостий пацюк

- тушканчикоподібний пацюк - в пустелях замінює справжніх тушканчиків.

Всі гризуни давні мешканці, дуже численні

Ряд Рукокрилі - 80 видів (родини несправжні вампіри та підковоноси)

Ряд хижі

Родина Собачі

- дика собака динго. Населяв Австралію ще в льодовиковий період. Здичавілий предок напівдиких собак. Там де є він, немає сумчастих диявола та вовка. Хит­рий, кровожерливий, дуже небезпечний. Чинить великі спустошення серед міс­цевої фауни. Завдає великої шкоди вівчарству.

Безхребетні

Родина дощові черви - широко представлені, самі крупні види, до 2,5 м.

5 видів ендемічних ракоподібних

Багато ендемічних павуків, деякі отруйні (червоноспинний каракурт), отруй­ні кліщі-голотири

Ендемічні блохи - паразити сумчастих та однопрохідних

170 видів термітів

Австралійські медові мурахи - ендеміки.

3. Папуаська підобласть.

Папуаська підобласть займає північні райони Австралійського материка, Нову Гвінею, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, о. Сулавесі, Тимор, Молукські острови.

Специфічний склад тваринного світу Папуаської підобласті, особливо на архіпе­лазі Бісмарка та Соломонових островах, свідчить про те, що - це типова пере­хідна область між Полінезійською підобластю та Індо-Малайською областю. Найповніші типові елементи фауни Папуаської підобласті виявлені на Новій Гвінеї, яка визначається великою різноманітністю фізико-географічних умов. Гірська смуга перетинає Нову Гвінею в напрямі з північного заходу на південний схід і затримує вологу з Індійського та Тихого океанів. На Новій Гвінеї та інших островах підобласті буйно розвинута лісова рослинність, що чергується з густими висо­котравними заростями.