Законодавство України про охорону праці.

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України прийнята Верховною Радою (далі ВР) України 28 червня 1996 року, яка гарантує її громадянам право на працю і безпеку праці, а також система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційно­го права.

Основними законодавчими актами цієї системи є:

Закон України "Про охорону праці", прийнятий ВР і за­тверджений Президентом України 21.11.2002 р. №229-ІY;

Кодекс законів про працю України (КзпП);

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

Про охорону здоров'я;

Про пожежну безпеку;

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку;

Лекція №1

Про дорожній рух;

Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та інші.

Законодавчу базу охорони праці доповнюють державні міжгалузеві та галу­зеві нормативні акти про охорону праці - це стандарти, правила, норми, по­ложення, статути, інструкції та інші документи, якими надано чинність право­вих норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками.

Нормативно-правові акти України з охорони праці зображені схемою згідно «Державного реєстру нормативних актів з охорони праці» (Схема 1).

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Вер­ховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені зако­нодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору .