ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

з навчальної дисципліни

для студентів спеціальності

5.05030103 Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв

5.05030104 Шахтне і підземне будівництво

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

загально-технічних дисциплін

протокол №___ від «__»______2012 р.

Склала: викладач Винничук Г.Д.

Єнакієве

Перелік тем ЛЕКЦІЙ з дисципліни

«Основи охорони праці»

Лекція 1. Загальні питання охорони праці.

Правові та організаційні основи охорони праці.

Лекція 2. Державне управління охороною праці,

державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Організація охорони праці на підприємстві.

Лекція 3. Навчання з питань охорони праці.

Лекція 4. Профілактика травматизму та професійних захворювань.

Лекція 5. Повітря робочої зони.

Лекція 6. Освітлення виробничих приміщень.

Лекція 7. Вібрація. Шум, ультразвук та інфразвук.

Лекція 8. Загальні вимоги безпеки. Електробезпека.

Лекція 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.

Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних.

Лекція 10. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.

Основні засоби та заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.

Лекція №1

Модуль 1. “Законодавча та нормативна база

України про охорону праці”

Тема: Загальні питання охорони праці.

Правові та організаційні основи охорони праці.

План:

1. Основні етапи розвитку охорони праці.

2. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

3. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.

4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

5. Законодавство України про охорону праці.

6. Законодавство про працю (КЗпП).

1. Основні етапи розвитку охорони праці.

Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації людства. Про охорону праці у сучасному розумінні можна говорити лише починаючи з часів проголошення рівності людей в епоху буржуазних революцій та розвитку капіталістичних відносин у виробництві, хоча з деякими її елементами ми зустрічаємось вже в античні часи, коли Аристотель (ІY ст. до н.е.) вивчав умови праці, а Гіппократ (ІY-Y ст. до н.е.) звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів, який утворюється при видобуванні руди.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці (далі ОП) як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року ОП викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна – лише в деяких інститутах.

У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей.

Значний внесок у розвиток ОП належить визначним російським та радянським ученим. У 1742 р. вийшла робота М.В. Ломоносова «Первые основания металлургии или рудных дел», в якій розроблено теорію природної вентиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при використанні драбин і сходин, та щодо застосування робочого одягу.

Визначні вчені, які зробили великий внесок у питання безпеки праці: академік А.А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості, академік Н.Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння, академік М.Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза, академік М.Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем.

2. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

Сучасний стан ОП в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади всі рівнів та підприємств всіх форм власності.

Статистичні дані свідчать про виробничий травматизм свідчать про те, що його рівень у цілому світі безперервно зростає.

У розвинених країнах з високим технічним рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, в т. ч. в Україні. В рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень виробничого травматизму у 10 разів нижчий ніж у нас.

На думку іноземних фахівців високий виробничий травматизм пояснюється 5-ма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань

Лекція №1

ОП; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.

Статистичні дані свідчать, що:

- кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання в світі помирає одна людина;

- в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

- кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;

- в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;

Дослідженнями з питань безпеки праці та виробничого середовища, управління і нагляду за охороною праці в Україні займається створений у 1994 році Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).

3. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.

3. Дисципліна "Основи охорони праці" складається із 5-ти частин: правові та організаційні основи охорони праці; основи гігієни праці та виробничої санітарії; основи безпеки праці; основи електробезпеки; основи пожежної безпеки.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці – галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників зумовлений умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Небезпечний (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння, різкого погіршення здоров’я або до смерті.

Шкідливий (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і негативного впливу на здоров’я нащадків.

Безпека –стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Виробнича травма – травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Професійне захворювання – патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму, або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Безпека праці - такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час нею трудової діяльності.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Робоча зона – визначений простір, у якому розташовані робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Небезпечний та шкідливий виробничий фактор (НШВФ) за своїм походженням та природою дії ділять на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

Лекція №1

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а також матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підвищена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура

повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищена та понижена вологість; підвищена швидкість руху підвищене значення напруги в

електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних

випромінювань; підвищена напруженість електричного, магнітного полів; відсутність або нестача світла; недостатня освітленість робочої зони; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній висоті відносно землі.

До хімічнихНШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру

дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

1) органи дихання;

2) шлунково-кишковий тракт;

3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічнихНШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми.

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ – це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім’ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, насильство та його ризик.

Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини: хімічні, токсичні, вибухово-горючі, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля.

Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про зведення до мінімуму впливу об’єктивно існуючих виробничих небезпек.