Закон попиту

Попит – це платоспроможна потреба, тобто сума грошей які покупець може та має намір заплатити за потрібні йому блага.

Попит ніколи не може бути рівним потребам, тому що можливості споживача завжди обмежені, а потреби згідно всезагальному закону всемірного зростання потреб постійно розширюються як кількісно так і якісно. Який функціонує у 2-х напрямках: з одного боку – людина, задовольнивши свої потреби починає бажати чогось іншого, нового, з іншого боку – розвиток засобів виробництва приводить до появи можливостей задовольнити такі потреби, про які людина і не мріяла.

Обсяг попиту крім ціни, формується за рахунок таких факторів:

1. платоспроможність населення, тобто потенційних споживачів;

2. кількість споживачів;

3. ціни на необхідні товари – мінімальний споживчий кошик;

4. територіально-кліматичні особливості регіону;

5. статево-вікова структура населення;

6. традиції у споживанні (релігійні, національні, етнічні);

7. переваги споживачів;

8. смаки споживачів;

9. мода.

Слід враховувати, що в умовах розвиненого ринку існує можливість вибору однойменних товарів, які мають при цьому індивідуальні відзнаки окремих виробників.

Якщо ціна на необхідний товар знизиться, то споживач зможе придбати більшу кількість необхідних йому благ та навпаки. Закон попиту відображає функціональну залежність рівня цін.

Згідно закону попиту, між ціною і обсягом існує обернено-пропорційний зв’язок.

Якщо ціна стає занадто високою, споживачі починають звертати увагу на інший товар.

Ступінь кількісної зміни попиту в обмін на зміну ціни можна уявити у вигляді коефіцієнту еластичності

У даному випадку еластичність одинична, тобто невідчутно впливу ціни на обсяг попиту. Якщо коефіцієнт еластичності менший за 1, то попит вважається не еластичним, це стосується товарів і послуг, які складають мінімальний споживчий кошик (хліб, олія, картопля, цибуля). Якщо коефіцієнт вищій за 1, то кажуть що попит еластичний, тому що є попит на дорогі за ціною товари.