Ринок, як система відносин

Ринок - це складна система відносин, яка може існувати лише в умовах свободи і прав особистості.

Історично склалися 3 основні умови існування ринку:

1. Свобода виробника виробляти те, що він хоче у визначеній їм кількості, продавати за підходящою для нього ціною

2. Свобода споживача обирати потрібний йому товар у будь-якому місці у будь-якого виробника за вигідною йому ціною

3. Ціноутворення ,а не цінопризначення (згідно дії закону вартості)

Починаючи у середині XX століття узгоджені такі умови існування ринку:

1. Суспільний поділ праці та її спеціалізації

2. Економічне відокремлення суб’єктів господарювання

3. Вирішення проблеми витрат в сфері обміну пов’язаних з передачею прав власності.

Економічна свобода реалізується у тому, що учасники ринкової економіки керуються особистими мотивами на отримання винагород ,у найманих виробників – заробітна плата, у підприємців – підприємницький прибуток, рента, позиковий відсоток, тощо.

Слід відрізняти і не плутати такі поняття, як ринок і ринкова економіка, і не змішувати їх.

Головною формою ринку є обмін, а ринкова економіка охоплює всі стали суспільного виробництва: виробництво, обмін, споживання.

Ринок – це форма товарного виробництва, а ринкова економіка поєднує в собі елементи всіх існуючих форм господарювання (натуральна, товарна, планомірна), тобто ринок є лише однією з складових частин ринкової економіки.

У суспільній економіці склалися такі основні типи ринків:

1) вільний;

2) монополізований;

3) регульований;

4) нелегальний.

1. Вільний ринок передбачає рівні умови для всіх учасників. Функціонування багатьох виробників усіх типів характеризується стихійною природою

Ніхто не може впливати на рівень цін, а відносини в умовах економічних свобод роблять господарські зв’язки партнерськими

Такий вільний від впливу держави ринок був характерним для країн Західної Європи у XVII – XIX ст.

У сучасних умовах елементи цього ринку діють на рівні малих та середніх приватних підприємств.

2. Монополізований ринок. Він передбачає пріоритет положення одного або двох великих виробників на ринку, які свою політику будують виходячи з нав’язування своїх умов в процесі ціноутворення .Такий ринок почав формуватися у кінці XVII- початку XIX в США, Західної Європі.

3.Регульований ринок передбачає участь держави у керуванні економікою. Початок для його існування у кінці XIX століття. Держава за допомогою економічних та адміністративних методів контролює ціни, встановлює співвідношення цін на окремі види товарів, проводить макроекономічне регулювання основних продуктів суспільного виробництва.

4.Нелегальний ринок за своїми ознаками нагадує вільний, але діє за своїми правилами, які виходять за межи закону тобто виробництво та продаж на ньому існують без ліцензій, патентів та сплати податків.

Складовою частиною нелегального ринку є чорний ринок. В усьому світі продають товари заборонені державою та міжнародними організаціями: зброя, наркотики, порнографічна продукція, людські органи.

Починаючи с другої половини XX століття існування нормального цивілізованого ринку базується сукупності інститутів:

1.Правовова система, яка організує правове регулювання єдиних правил поведінки для всіх суб’єктів ринку; охороняє економічні інтереси юридичних та фізичних осіб діючих на ринку

2. Органи державного контролю (податкові служби, контрольно-ревізійні служби, екологічний контроль, санітарно-епідеміологічний контроль)

3. Асоціації та спілки споживачів, підприємців, споживачів та виробників

4. Ринкова інфраструктура: державні та комерційні банки, біржі (праці, товарні та інші), аукціони, ярмарки, торгові дома, транспортно-експедиційні служби, митні служби, забезпечення просування товарів, збереження та охорона товарної маси, консалтинг, моніторинг та інше.

3 Конкуренція є об’єктивним економічним засобом, який виражає внутрішньо необхідні стани і суттєві зв’язки між відокремленими товаровиробниками у х суперництві і боротьбі за найвищу результативність виробництва з одного боку і споживачами їх продуктів з іншого. В наслідок чого підприємці вимушені знижати витрати виробництва покращувати якість товарів і послуг тощо, тому закон конкуренції разом з іншими економічними законами товарного виробництва зумовлює дію закону концентрації виробництва і капіталу на будь-якому етапі розвитку зрілих товарних відносин залишаються такі види конкуренції

- внутрішньогалузева

- міжгалузева

Внутрішньогалузева конкуренція – це змагання між виробниками однієї галузі за ринки сировини та постачальників за ринки збуту і споживачів і т.д.

Міжгалузева конкуренція – це змагання між виробниками різних галузей за інвестиції та інвесторів.

Існує також цінова та нецінова конкуренція.

Цінова базується на механізації дії закону вартості, тобто це порівняння індивідуального робочого часу з суспільно необхідним.

Нецінова конкуренція – це, як правило, конкуренція між виробниками однієї галузі, продукція яких ідентична, але розрізняється функціонально.

Класичним прикладом нецінової конкуренції є розмежування у галузі суднобудування між Японією і Китаєм, коли за Японією залишилося виробництво великовантажних суден обладнаних найновітнішими високими технологіями управління та зв’язку.