Внутрішнє середовище організації та його характеристика.

Внутрішнє середовище являє собою сукупність усіх змінних підприємства, що визначають процеси його життєдіяльності. Внутрішнє середовище має декілька зрізів, кожний з яких включає набір ключових процесів та елементів підприємства, стан яких у сукупності визначає той потенціал та ті можливості, які має підприємство. Внутрішнє середовище – це ситуаційні фактори усередині організації.

До основних змінних у підприємстві відносяться: цілі; структура; задачі; технологія; люди (рис. 7.1).

Цілі – це конкретні кінцеві стани об’єкта управління або бажаний результат.

Структура – це логічне взаємовідношення рівнів управління і функціональних областей, що дозволяють найбільше ефективно досягати цілі організації.

Технологія

Люди Цілі Структура

Задачі

Рисунок 7.1 – Взаємозв'язок внутрішніх змінних підприємства

Структура містить у собі:

Ø спеціалізований поділ праці – закріплення роботи за фахівцями, тобто тими, хто здатний її виконати краще усіх (за горизонталлю);

Ø сфери контролю – число осіб, підлеглих одному керівнику (за вертикаллю). Якщо одному керівнику підкоряється велика кількість людей, то мова йде про широку сферу контролю (плоска структура управління). Якщо сфера контролю вузька (керівнику підкоряється мало людей), то це багаторівнева структура.

Задачі – це запропонована робота, серія робіт чи частина роботи, що повинна бути виконана заздалегідь установленим способом у заздалегідь обговорений термін. З технічної точки зору, задачі пропонуються не працівнику, а його посади. Кожна посада включає ряд задач, що розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Задачі організації поділяються на три категорії: робота з людьми, предметами праці, інформацією.

Технологія – це засіб перетворення сировини (люди, інформація, матеріали) у необхідні продукти і послуги. Технологія – це сполучення кваліфікаційних навичок, устаткування, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Люди. Поведінка людини в суспільстві і на роботі є наслідком сполучення індивідуальних характеристик особистості, до яких відносяться: здатності; схильність, обдарованість (це наявний потенціал людини у відношенні виконання якої-небудь роботи); потреби (нестача чого-небудь); очікування (люди формують їх щодо результатів своєї поведінки); сприйняття (це інтелектуальні збори стимулів, одержуваних від відчуттів); точка зору; цінності (це загальні переконання, віра з приводу того, що добре і що погано чи байдуже в житті). Основне зусилля менеджменту в організаціях спрямовано на людей.

Внутрішні змінні звичайно називають соціотехнічними підсистемами, тому що вони мають два компоненти: соціальний компонент – людей, і технічний компонент – інші внутрішні змінні.

За сучасних умов функціонування підприємств велику увагу слід приділяти вивченню такого фактору внутрішнього середовища як імідж.

Корпоративний імідж - це образ підприємства в уявленні різних груп громадськості. Позитивний імідж підвищує конкурентоспроможність комерційної організації на ринку за рахунок залучення споживачів і партнерів і полегшення доступу до ресурсів (фінансовим, інформаційним, людським, матеріальним). "Добра слава" фірми підвищує її "ринкову силу", оскільки опір її діям на ринку з боку різних контактних груп, у такому випадку, зменшується.

Імідж виступає як один з інструментів досягнення стратегічних цілей підприємства, що стосуються основних сторін його діяльності та орієнтованих на перспективу.

Виділяють наступні види іміджів: реальний імідж - існуюча думка про підприємство у свідомості суспільних груп; дзеркальний імідж – уявлення керівництва підприємства про імідж підприємства; локальний імідж - думка про підприємство у свідомості представників однієї з контактних груп; внутрішній імідж - думка про підприємство і його керівництво у свідомості співробітників; позитивний імідж - позитивна думка про підприємство в основних контактних групах.