Зовнішнє середовище організації.

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, діючих за межами організації. Зовнішнє середовище складається з факторів прямої і непрямої дії.

Зовнішнє середовище непрямої дії (макросередовище) – чинники, які не впливають прямо і негайно на операції підприємства, проте, позначаються на них.

Аналіз макросередовища підприємства припускає вивчення і оцінку наступних чинників(PEST-чинників):

- політико-правових (законодавство);

- економічних (інфляція, економіка, податки);

- соціально–демографічних, культурних (смертність, народжуваність, чисельність, міграції, традиції, освіта, рівень життя);

- науково–технічних (НТП, технології, інновації).

Зовнішнє середовище прямої дії включає чинники, які безпосередньо впливають на операції організації і має назву безпосереднього оточення.

Аналіз безпосереднього оточення припускає аналіз тих чинників зовнішнього середовища, з якими підприємство знаходиться в прямій взаємодії. У стратегічному аналізі пріоритетними чинниками безпосереднього оточення є:

· споживачі, покупці;

· постачальники, посередники;

· конкуренти;

· ділові партнери (банки, фінансові круги та інше);

· ринок робочої сили;

· контактні аудиторії (ЗМІ, зелені, державні установи).

Зовнішнє середовище характеризується:

- складністю (велике число чинників, на які організація зобов'язана реагувати);

- рухливістю (швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації).

В результаті аналізу макросередовища і безпосереднього оточення складається перелік можливостей і загроз з боку зовнішнього середовища. При цьому дається оцінка ступеня дії цих чинників в балах і розробляються можливі варіанти у відповідь дій підприємства.