Гнучкість організації.

Організаційний процес повинен володіти гнучкістю, тобто здатністю до оперативних змін. У зв'язку з цим мова може йти про гнучкість орієнтації або про гнучкість реалізації процесів.

Гнучкість орієнтації припускає, що процес допускає:

• зміну пріоритетів і приватних цілей при збереженні головних;

• перегляд поставлених завдань;

• коригування складу і змісту виконуваних функцій;

• зміну спрямованості в разі відхилення від встановлених орієнтирів.

Гнучкість реалізації припускає, що процес здатний до зміни:

• форм і способів реалізації;

• складу і послідовності стадій;

• таких параметрів, як тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність та ін.

Гнучкість процесу дозволяє забезпечувати:

• можливість дії механізму саморегуляції, самокорректіровки процесу, так як при необхідності можуть бути оперативно змінені відповідні його характеристики;

• більшу узгодженість між собою окремих стадій процесу, так як може бути своєчасно змінена орієнтація відповідних стадій;

• більшу надійність здійснення процесу, так як при виникненні збоїв можуть бути своєчасно внесені відповідні корективи.

Гнучкість процесу обумовлена​​:

• підвищенням рівня його керованості;

• гнучкістю системи, що забезпечує даний процес;

• інформативністю процесу, що забезпечує повноту і своєчасність надходження інформації;

• сприйнятливістю процесу до впливів з боку суб'єкта управління;

• оперативністю процесу, що забезпечує своєчасність змін;

• формуванням багатоваріантних структур реалізації процесу;

• інтервальними значеннями тривалості процесу та його окремих стадій.

Поняття «гнучкість» супроводжують такі основні ознаки: вплив на систему, зміна властивостей або поведінки системи, включаючи адаптацію; наявність меж зміни. Тобто гнучкість - здатність системи, підданої певному впливу, нормативно або адаптивно змінювати свій стан і (або) поведінку в межах, обумовлених критичними значеннями її параметрів.

Властивість гнучкості організації забезпечується багатьма чинниками, наприклад:

• принципами побудови організаційних структур;

• технологічною (виробничою) гнучкістю, що дозволяє оцінити технологію виробництва, а також визначити, наскільки швидко можна перебудуватися на випуск нової продукції;

• сучасними засобами комунікації;

• характером виробничих відносин, включаючи стиль керівництва, організаційну культуру, психологічний клімат у колективі, наявність неформальних груп і т.д.;

• рівнем кваліфікації працівників.

Враховуючи, що менеджмент зароджувався в промисловому виробництві, розглянемо докладніше фактор виробничої гнучкості. Від гнучкості виробничих систем залежать підвищення: продуктивності праці, ефективності використання обладнання, а також якості продукції.

Оптимальне управління виробництвом за допомогою традиційних методів стає практично неможливим, тому для сучасного менеджменту актуальне питання про комплексної автоматизації таких елементів виробничої діяльності, як вплив на предмет праці, перебудова виробничого процесу з метою задоволення попиту на нову продукцію і оптимальне керування цими процесами.

Гнучкість виробничої системи можна визначити як її здатність змінювати свої властивості в результаті мінливих запитів на продукцію з різними характеристиками в межах фізичних можливостей даної системи. Крім того, гнучкість служить збиральною характеристикою виробничої системи і відображає ступінь її керованості при зміні режиму роботи. Конкретне вираження гнучкості залежить від рівнів розгляду виробничої системи, на яких можуть бути представлені технологічний модуль, дільниця, цех, підприємство в цілому.

Розгляд виробничої гнучкості припускає вивчення цілісної сукупності факторів, серед яких можна виділити:

• мету виробничої системи;

• характер взаємодії із зовнішнім середовищем, включаючи ефективність реакції виробничої системи на функціональні запити зовнішнього середовища;

• принципи побудови технологічних машин;

• характер функціонування людино-машинних систем виробничого типу.

Розглянемо ознаки, які стосуються функціональної гнучкості виробничих систем. Функціональні ознаки відображають насамперед інформаційні процеси в гнучкості виробничих систем. Інтегральною ознакою функціональної гнучкості служить можливість для системи працювати в умовах, що змінюються без участі людини, що забезпечується за рахунок внутрішнього планування та управління матеріальними потоками за допомогою ЕОМ, а також автоматичних засобів технологічного оснащення. До функціональних ознак можна віднести: адаптивність управління, забезпечує виконання технологічної операції за заданою програмою в умовах неповної апріорної інформації про керований процес, а також роботу системи в умовах зміни самої програми; свободу у виборі програмного забезпечення; можливість оптимізації виробничого процесу, в т.ч. у разі непередбачених ситуацій; можливість виконання довільної операції на декількох одиницях устаткування, рознесених територіально, одночасно; мобільність, або свободу транспортних засобів.

Структурна гнучкість припускає і перебудови, що зачіпають технологічну компоновку і конструктивні зв'язки всієї системи в цілому або окремі елементи.

Серед таких перебудов: переналагодження для обробки нової деталі в межах заданої номенклатури; перебудова для випуску нової продукції; перебудова в разі непередбачених ситуацій, наприклад при виході з ладу частини обладнання. Такі перебудови супроводжуються зміною оснащення, зміною кількості обладнання, зайнятого у технологічному процесі, зміною його компонування, зміною видів виробничих механізмів.

Характерними структурними ознаками гнучкості виробничих систем є модульність обладнання, розгалуженість транспортних комунікацій, резервування обладнання.