Граничні гнучкості стержнів ферм і в’язів

Елементи конструкцій повинні проектуватися з жорстких стержнів. Особливе значення має гнучкість для стиснутих стержнів. Навіть при незначних стискаючих зусиллях гнучкість стержнів не повинна бути дуже великою. Дуже гнучкі стержні легко викривляються від випадкових впливів, провисають від власної ваги, в них з’являються небажані ексцентриситети, тощо. Тому нормами проектування встановлені граничні (найбільші) значення гнучкості для різних елементів.

Для стиснутих елементів (табл.19 СНиП):

поясів, опорних розкосів і опорних стояків

l_u = 180 – 60α ;

інших елементів решітки

l_u = 210 – 60α ,

де - коефіцієнт, який приймається не меншим 0,5;

елементів в’язів l_u = 200.

Підбір перерізу центрально стиснутого стержня вважається найбільш раціональним, якщо розрахункове зусилля в стержні дорівнює його несучій здатності, тобто . В цьому випадку коефіцієнт і граничні гнучкості для окремих стержнів складають:

- для стиснутих стержнів поясів, опорних розкосів і стояків ;

- для інших стиснутих стержнів ферм .

Для розтягнутих елементів при статичному навантаженні гнучкість обмежується лише в вертикальній площині, щоб запобігти надмірному їх провисанню: l_u = 400. При динамічному навантаженні значення l_u наведені в табл.20 СНиП.