Живлення та водний режим боліт.

Живлення боліт відбувається:

- атмосферними опадами (майже виключно за їх рахунок живляться верхові болота);

- поверхневими водами, які стікають з підвищених ділянок живляться низинні та перехідні болота;

- водами озер і річок, що потрапляють до боліт у період високого стояння вод і живлять, в основному, заболочені території розташовані на заплавах та поблизу терасових уступів;

- підземними водами - основне джерело живлення боліт усіх типів.

Атмосферні (X), поверхневі (Yn) та підземні води (Wr) є складовими прибуткової частини водного балансу боліт, у видатковій його частині значна доля припадає на сумарне випаровування (Z) і менша – на стік з боліт (поверхневий (Y'n), підземний (W'r)).

Таким чином рівняння водного балансу боліт можна записати в такому вигляді:

X + Yn + Wr= Z + Y'n + W'r ± Δu (де Δu – накопичення або витрата вологи за певний інтервал часу - Δt).

Рух води в болотах залежить від того, в якому стані (зв’язаному (внутрішньоклітинному, адсорбованому, хімічно зв’язаному) чи вільному (капілярному, пористому, в струмках, озерах, трясовинах)) вона знаходиться. Вільна вода рухається шляхом фільтрації або у вигляді потоку.

За водопроникністю, а також гідрологічними, гідрохімічними та біохімічними процесами болотні масиви є неоднорідними і тому в їх межах прийнято виділяти два основні горизонти (шари):

1 – діяльний (активний) та 2 – інертний.

Діяльний шар – характеризується інтенсивним вологообміном з атмосферою та оточуючими територіями; періодичними коливаннями в його межах рівнів ґрунтових вод і змінним вмістом вологи; високою водопроникністю та водовіддачею і швидкою зміною (зменшенням) їх з глибиною; періодичним доступом повітря в пори, що звільнились від води при зниження рівня ґрунтових вод; великою кількістю аеробних бактерій та мікроорганізмів, які сприяють процесам торфоутворення; наявністю рослинного покриву, що складає верхній шар діяльного горизонту.

Інертний шар характеризується постійною кількістю води протягом року; повільним вологообміном з підстилаючою поверхнею, яка складена торф’яними відкладами; низькою водопроникністю торфу; відсутністю доступу повітря в пори торфу; відсутністю аеробних бактерій і загальним зменшенням кількості мікроорганізмів.

Межею між діяльним та інертним шарами є середнє положення мінімального рівня ґрунтових вод у болоті.

Швидкість руху води у торфовій масі залежить від водопровідності останньої і може коливатися від сотень метрів на добу (діяльний шар) до 6м за рік (інертний шар).

Висота рівня ґрунтових вод та його коливання залежать від типу болотних мікро ландшафтів і рельєфу поверхні болота. Найнижчий рівень ґрунтових вод у лісових болотних мікро ландшафтах, середній рівень ґрунтових вод у знижених елементах рельєфу (30-40см нижче поверхні болота). Зі зменшенням висоти та густоти дерев середній рівень ґрунтових вод підвищується, а амплітуда коливань зменшується. На мохових болотах (без деревної рослинності) рівень ґрунтових вод найвищий, а амплітуда коливань протягом року найменша.