Соціологічні дослідження в системі зв’язків з громадськістю
За допомогою соціологічних досліджень здійснюється пізнання об’єктивних законів і випадковостей розвитку та функціонування соціальних механізмів і спільнот людей, визначаються шляхи, способи та форми використання нагромаджених знань у соціальній практиці.
Соціологічні дослідження не слід ототожнювати з економічними, політичними, юридичними та іншими видами досліджень. Вони є прикладом організації і проведення будь-якого дослідження та аналізу його результатів.
Сутність, зміст і специфіка будь-якого соціологічного дослідження зумовлюються насамперед об’єктом, предметом, специфічними методами, завданнями та метою, що визначаються тієї чи іншою наукою.
Об’єкт соціологічного дослідження — це певна соціальна реальність, соціальні відносини, соціальна система.
Предметом соціологічного дослідженняє конкретні соціальні явища і процеси, закономірності та випадковості їх функціонування і розвитку, їхні різноманітні характеристики, аспекти, принципи організації.
Мета соціологічного дослідження— встановлення функціональних зв’язків та випадковостей, самоорганізованих елементів у соціальних об’єктах і процесах, а при реалізації практичного соціального експерименту — пошук управлінських рішень.
Наукове управління соціальними процесами здійснюється на основі нагромадження, перероблення, перетворення й використання необхідної інформації, яку суб’єкт соціального управління отримує наступними шляхами: по-перше, через побутову свідомість, що реалізується у процесі повсякденного життя людей; по-друге, у результаті емпіричного вивчення соціальної діяльності людей та соціальної дійсності; по-третє, через конкретні соціологічні дослідження об’єктів соціального управління, здійснення яких можливе лише за наявності теорії, що правильно, об’єктивно відображає сутність соціальних організмів, соціальних відносин, закономірностей і випадковостей їх розвитку та функціонування. Лише конкретні соціологічні дослідження через власну гносеологічну специфіку дають суб’єкту соціального управління можливість встановлювати зв’язок конкретної соціальної політики із загальною перспективою історичного соціального процесу[59].
В сучасних умовах існує три основних типи соціологічних досліджень: розвідувальне (пілотне), описове та експериментально-аналітичне (схема 50).
Схема 50
Розвідувальне (пілотне) дослідженняздійснюється з метою ознайомлення з об’єктом дослідження у разі, якщо в соціолога-дослідника недостатнє уявлення про стан об’єкта і він не спроможний висунути будь-які гіпотези. Зазвичай розвідкове дослідження передбачає вивчення документів, ознайомлення з об’єктом дослідження, поглядами компетентних фахівців з цього питання. Завершується розвідувальне дослідження чітким визначенням проблеми, мети та завдань дослідження, формулюванням основних гіпотез.
Описове дослідженняпередбачає систематичний кількісно-якісний опис об’єкта дослідження. Головним у ньому є упорядкування та обґрунтування певних груп емпіричного матеріалу. Таке дослідження завершується класифікацією емпіричних даних, що стосується кількісних і якісних характеристик елементів структури об’єкта дослідження.
Основна мета і зміст екпериментально-аналітичного дослідження— встановлення функціональних зв’язків між соціальними об’єктами та процесами, аналіз закономірностей та випадковостей розвитку і функціонування, а при реалізації практичного соціологічного експерименту — пошук і формулювання управлінських рішень.
У реальній практиці проведення соціологічних досліджень зазвичай в одному дослідженні поєднуються всі три типи соціологічних досліджень у їхній логічній послідовності.
Будь-яке соціологічне дослідження — це специфічний процес діяльності та конкретної праці суб’єктів дослідження, який має свою структуру (схема 51).
Схема 51
За характером дослідницьких завдань та за термінами проведення соціологічні дослідження бувають кількох видів (схема 52).
Схема 52
Таким чином, будь-яке соціологічне дослідження має
свою сутність, зміст та структуру і за своїми основними за-
вданнями, метою та іншими характеристиками належить до
певного типу.
У реальній соціальній практиці будь-який процес раціональної трудової діяльності потребує розробки й реалізації науково обґрунтованої програми. Соціологічне дослідження — це один із найскладніших видів людської діяльності, і тому воно може бути ефективним тільки за наявності та використання досконалої програми.
Програма соціологічного дослідження —це науковий документ методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта[60]. По-суті, програма соціологічного дослідження — це і теорія, і методологія, і організація конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища (схема 53).
Схема 53
Програма соціологічного дослідження виконує три основні функції: методологічну, методичну та організаційну (схема 54).
Схема 54
Аналіз структури та функцій програми соціологічного дослідження дає можливість сформулювати основні вимоги до програми:
1. Необхідність науково обґрунтованого, конкретного, чітко сформульованого визначення програми дослідження загалом і кожного елемента зокрема.
2. Зрозумілість і точність, деталізація програми. Усі її елементи мають бути продуманими та сформульованими відповідно до логіки дослідження.
3. Логічна послідовність усіх елементів програми, тобто в ній у логічній послідовності та взаємозв’язку мають бути сформульовані об’єкт дослідження, його мета, завдання, предмет, способи та методи дослідження.
4. Гнучкість програми соціологічного дослідження, тобто систематичний аналіз процесу дослідження, усіх його елементів, виявлення та негайне усунення виявлених недоліків та помилок, внесення необхідних доповнень та уточнень для її удосконалення та ефективної реалізації.
Під час розробки програми соціологічного дослідження та формулювання її основних елементів особливу увагу потрібно приділяти правильному визначенню проблеми, об’єкта, предмета, мети, завдань та гіпотези дослідження.
Для ефективності будь-якого дослідження велике значення має правильне визначення об’єкта соціологічного дослідження,яким можуть бути тільки певна сфера соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей, самі люди та їхні соціальні спільноти. Отже, об’єкт має характеризуватися:
1) чітким визначенням соціальної реальності за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність; просторова обмеженість (регіон, місто, село); функціональна спрямованість (виробнича, політична, духовно-культурна тощо);
2) визначеними часовими межами;
3) можливостями кількісних та якісних вимірів.
Визначивши об’єкт та проблему дослідження, соціолог на основі наявних знань виокремлює найсуттєвіші зв’язки та характеристики об’єкта дослідження і робить деякі припущення, що, на його думку, якнайповніше охоплюють і пояснюють даний об’єкт (конкретну соціальну реальність, явище, процес), тобто формулює одну або кілька гіпотез.
Основні вимоги до гіпотези:
1) відповідність вихідним початковим методологічним принципам філософії та соціології;
2) обов’язковість теоретичної інтерпретації понять, що становлять гіпотезу;
3) емпірична обґрунтованість, обов’язковість емпіричної та операційної інтерпретації гіпотези;
4) уточнення логічної форми передбачень, співвідношення обсягу та змісту понять, що становлять передбачення.
Дуже важливим є етап перевірки висунутих та сформульованих гіпотез, який передбачає:
1. Встановлення критеріїв і показників емпіричної та теоретичної гіпотез або складових даної гіпотези.
2. Експериментальну перевірку гіпотез.
3. Прийняття або відхилення емпіричних гіпотез відповідно до встановлених критеріїв тощо.
Таким чином, розробка програми соціологічного дослідження — це початковий, фундаментальний етап дослідження, який вимагає від дослідника певного рівня загальнонаукових та спеціальних знань, досвіду та навичок подібної діяльності. Сама програма соціологічного дослідження — це основний науковий документ методологічних та організаційно-процедурних основ дослідження соціальної реальності, конкретних явищ та процесів суспільного життя, зокрема системи зв’язків з громадськістю, функціонування всіх її елементів.
Метод — це сукупність прийомів, способів та операцій теоретичного і практичного освоєння та перетворення соціальної, економічної, політичної та духовно-культурної реальності. Таку сукупність прийомів, способів та операцій називають методикою соціологічного дослідження, але вона використовується не лише в теоретичній та емпіричній дослідній діяльності, а й у соціальній практиці (схема 55).
Схема 55
Загальнонаукові методи забезпечують необхідний науковий рівень дослідження.
Діалектикаяк метод пізнання дає можливість виявити й проаналізувати закономірності виникнення, функціонування і розвитку соціальної дійсності, явищ, процесів, відносин, а також причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість соціального життя людини та суспільства, малих і великих соціальних груп, обґрунтувати певні соціальні процеси.
Синергетиказабезпечує виявлення та аналіз самовиникаючих, випадкових, самоорганізованих, самокерованих соціальних явищ і процесів взаємодії між ними, реальних і можливих біфуркацій (відхилень від норм) у соціальному житті та поведінці самоорганізованих соціальних суб’єктів і об’єктів, виявлення та аналіз соціальної акупунктури суспільства, найскладніших та «больових» моментів у соціальних відносинах.
Історизм(порівняльно-історичний метод) дозволяє виявити, охарактеризувати та зіставити різні рівні еволюції соціального об’єкта, що досліджується, а також певною мірою визначити основні історичні тенденції його розвитку.
Спеціальні методи конкретного емпіричного соціологічного дослідження забезпечують збір, нагромадження, використання необхідної інформації про кількісні та якісні характеристики об’єкта дослідження та проведення якісного аналізу соціальних проблем. Кожен зі спеціальних методів соціологічного дослідження має своє призначення і власні характеристики.
Схема 56
До основних спеціальних методів соціологічного дослідження, які використовуються в системі зв’язків з громадськістю, належать: аналіз документів, спостереження, опитування, соціометричний, соціальний експеримент та ін. (схеми 56, 57, 58, 59, 60)[61].
Схема 57
Схема 58
Схема 59
Схема 60
Різноманітність спеціальних методів соціологічного дослідження забезпечує збір, нагромадження, переробку та використання необхідної об’єктивної та достовірної інформації про реальні соціальні явища, події та процеси суспільного життя. Соціологічна інформація має свої емпіричні та теоретичні властивості. По-перше, вона всебічно і глибоко характеризує і дає можливість аналізувати соціальний процес, завдяки широкій репрезентативності, стійкості та достовірності даних про кількісні та якісні характеристики об’єктів дослідження забезпечує досягнення максимальної адекватності пізнання; по-друге, дозволяє виявити нові закономірності, тенденції і випадковості розвитку та функціонування соціальних відносин, явищ та процесів і таким чином істотно збагачує соціальну теорію.
Висновки
1. Дослідження в системі зв’язків з громадськістю — це сукупність логічно-послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, які передбачають і забезпечують отримання достовірних даних і фактів про явища і процеси. Вони відіграють важливу роль у формуванні та управлінні громадською думкою, у розробці, прийнятті та реалізації певних рішень.
2. У системі зв’язків з громадськістю дослідження може бути корисним і ефективним тільки за наявності програми дослідження, яка є основним науковим документом методологічних та процедурних основ дослідження економічного, політичного, соціального, духовного, культурного, інформаційного та інших об’єктів.
3. Соціологічне дослідження — це об’єктивно необхідна, цілеспрямована діяльність зі збору, нагромадження, переробки, аналізу та використання інформації з метою вдосконалення соціальних відносин та здійснення ефективного соціального управління.
4. Важливою особливістю кожного дослідження є використання специфічних (спеціальних) методів збору інформації про якісні та кількісні характеристики досліджуваних процесів і явищ, що дає можливість здійснювати ефективний аналіз проблем, формулювати необхідні науково обґрунтовані висновки та практичні рекомендації щодо регулювання суспільних відносин та управління соціальними процесами, передусім громадською думкою.
Питання для самоконтролю
1. Чим пояснюється об’єктивна необхідність дослідження в системі ЗЗГ (PR)?
2. У чому сутність соціологічних досліджень та їх призначення?
3. Розкрийте поняття програми дослідження та її структури.
4. Назвіть основні типи соціологічних досліджень, їхні характерні риси та призначення.
5. Що таке гіпотеза дослідження? Її місце та роль у дослідженні.
6. У чому сутність об’єкта дослідження?
7. Які загальнонаукові методи використовуються у процесі дослідження?
8. Визначте основні спеціальні методи соціологічного дослідження і розкрийте їхню роль у дослідженні.
9. Які сучасні соціальні, політичні, економічні, культурні, інформаційні проблеми потребують фундаментального дослідження?
10. Розкрийте методи та інструментарій маніпулятивних технологій у системі зв’язків з громадськістю.
11. Самостійно розробіть програму конкретного емпіричного дослідження в системі ЗЗГ і проведіть дослідження за програмою.
Література
1. Андрущенко В. П., Волович В. І., Горлич М. І. та ін. Соціологія: Підручник. — Х., 1998.
2. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. — К., 2002.
3. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990.
4. Буари Филипп А. Паблик рилейшнз, или стратегия доверия. — М., 2001.
5. Гасаненко Н. О. Рейтингові дослідження як складова частина PR-технологій // Маркетинг України. — 2003. — № 3. — С. 18—20.
6. Методи сбора информации в социологических исследованиях. — М., 1990.
7. Моисеев В. А. Паблик рилейшнз — средство социальной коммуникации. Теория и практика. — К., 2002.
8. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К., 1996.
9. Горожин С. В. Теория организации: Учеб. пособие. — М., 2002.
Короткий словник
основних термінів курсу
«Зв’язки з громадськістю
(паблік рилейшнз)»
Адаптація соціальна(політична, економічна, духовно-культурна) — вид взаємодії особи із соціальним середовищем, у процесі якої відбувається погодження вимог та сподівань взаємодіючих сторін.
Адміністрація (від лат. аdministratio — управління, керівництво) — 1) сукупність розпорядчих і виконавчих органів державного управління; 2) керівний персонал органів самоуправління, закладів, підприємств або організацій та посадові особи в структурі управління.
Авторитарність — соціально-психологічна характеристика стилю керівництва, особливостями якого є жорстка централізація управлінських функцій, зосередження в одній особі всієї влади, подавлення ініціативи підлеглих.
Авторитет — загальновизнаний вплив особистості або організації у різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, моральних цінностях, досвіді, вмінні проявити волю.
AIDA — сукупність правил, що формують громадську думку, де А — attention (увага), I — interest (інтерес), D — desire (бажання), A — activity (активність).
Активність соціальна — прагнення особи (соціальної групи, організації) опанувати культурні зразки, соціальний досвід, норми моралі та поведінки, проявляючи соціальну творчість.
Акт списання — документ, призначений для передачі, збереження та обліку інформації про недоброякісну продукцію.
Акупунктура суспільства (соціальна, економічна, політична, духовно-культурна) — відчутні (вразливі) точки в певних сферах суспільного життя та процесах, які навіть за незначної дії на них можуть впливати на все життя суспільства або на певний процес його
функціонування і розвитку.
Аналіз — мислене або реальне розчленування предмета, явища, процесу, теорії на окремі складові або виокремлення частини (частин) із цілого та її вивчення і перевірка практикою.
Архітектурний дизайн — зовнішній вигляд будівель, під’їздів, їх розміщення, планування, оформлення.
Аттрактори (соціальні, економічні, політичні, духовно-культурні, від лат. аttraho — той, що притягує до себе) — випадкові, самовиникаючі, самоорганізовані, самокеровані явища і процеси, які привертають до себе особливу увагу.
Аудиторія (цільова) — це соціальна група (певна громадськість), на яку безпосередньо спрямовані дії чи плани організації (фірми).
Багатство — рівень життя людини (соціальної групи, класу, нації), за якого її (їхні) доходи суттєво перевищують середній рівень матеріального забезпечення в тій чи іншій країні або у світі.
Бекграундер — поточна інформація, яка не містить сенсацій. Таку інформацію необхідно надавати регулярно для підтримки безперервного потоку новин, що виходять з організації, фірми, компанії.
Бідність — рівень життя людини (соціальної групи, класу, нації), за якого її (їхні) доходи суттєво нижчі за середній рівень матеріального забезпечення, за прибутковий мінімум у тій чи іншій країні або у світі.
Бізнес — загальноекономічний термін, що визначає підприємницьку діяльність суб’єкта і є джерелом доходу.
Бізнес-операція — сукупність процедур від початку до завершення реалізації підприємницького задуму, проекту, тобто від вкладення початкових засобів до отримання прибутку.
Біфуркація (від лат. bifurkas) — роздвоєння, вилоподібне розділення соціальних, економічних, політичних, духовно-культурних явищ і процесів на суперечливі складові.
Брифінг — коротка, стисла за часом інструктивна зустріч журналістів з керівництвом організації (фірми) за присутності представників державної влади.
Ввічливість — елементарна вимога етикету, що передбачає уважливість, зовнішній вияв доброзичливості, делікатність, толерантність, тактовність, готовність допомогти.
Вербальні комунікації — мовні комунікації, що ґрунтуються на вмінні говорити та писати те, що необхідно і доцільно.
Випадковість (соціальна, економічна, політична, духовно-культурна) — це самовиникаючі з внутрішніх причин, самоорганізовані, непередбачувані, самокеровані явища і процеси; самостійний елемент (властивість) життя і діяльності, що впливає на них конструктивно (позитивно) або деконструктивно (негативно).
Відеоконференція — це конференція, що проводиться на основі використання телевізійних каналів, які забезпечують спілкування розташованих у різних аудиторіях, залах готелів, корпоративних штаб-квартирах, демонстраційних залах учасників конференції, об’єднуючи їх в одне ціле через супутниковий зв’язок з миттєвим зображенням на телеекранах повідомлень, що передаються (виступів, доповідей, запитань, відповідей).
Вірогідність інформації — істинність, об’єктивність інформації, тобто її відповідність соціальній, економічній, політичній чи духовно-культурній реальності.
Вітчизняні засоби масової інформації — це національні (державні, акціонерні, приватні) теле- і радіокомпанії, теле-, радіоканали, газети, журнали, кінофільми, телефонні мережі.
Гідність — моральне поняття, що виражає усвідомлення людиною своїх цінностей як особистості.
Громадська думка — стан масової свідомості, що містить ставлення громадськості до подій, явищ, процесів, різних соціальних груп та окремих особистостей (лідерів).
Громадськість — група людей, що виражають певну думку про яку-небудь проблему, явище, процес, а також певним чином реагують на певні події або ситуації.
Групова взаємодія — сукупність комунікативних та операційних міжособистісних зв’язків, необхідних для спільної діяльності.
Гуманістичність інформації — зміст інформації, в якому визнаються цінність людини як особистості, її прав і свобод, позитивний вплив на вільний розвиток і повсякденну діяльність, на вияв і реалізацію своїх здібностей.
Дилер — юридична або фізична особа, що здійснює торгово-посередницькі операції від власного ім’я та власним коштом.
Дистриб’ютор — незалежний оптовий торгівець, що займається закупкою продукції з метою її продажу для кінцевого споживання.
Ділова бесіда — форма спілкування, що передбачає обговорення, дискусію з певних питань і проблем з метою досягнення консенсусу між учасниками діалогу.
Ділове спілкування — мистецтво, яке дозволяє входити в контакт з іншими людьми для досягнення поставлених цілей шляхом взаємодії суб’єктів соціальної діяльності.
Ділові переговори — процес партнерської взаємодії, метою якої є отримання взаємовигідних результатів.
Довіра — ставлення до партнерів у процесі ринкової (політичної, економічної) взаємодії, що ґрунтується на впевненості в їхній порядності, чесності, щирості.
Ентропія інформаційна — рівень хаотичності інформаційної системи або її елементів. Вивчення й аналіз інформаційної ентропії забезпечують створення певної (доцільної та ефективної) інформаційної організації з хаосу.
Етика зв’язків з громадськістю (грец. еthiku, від ethos — звичай, характер) — аспект загальної етики, що включає моральні засади і норми поведінки представників служби зв’язків з громадськістю та засобів масової інформації, які повинні зіставляти свої події і вчинки не тільки з положеннями Конституції та поточного законодавства, а й з моральними принципами і нормами.
Журналістика — діяльність зі збирання, оброблення, накопичення, аналізу та поширення актуальної економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної інформації з використанням різноманітних засобів масової інформації.
Закрита громадськість — працівники фірми, закладу, компанії, що об’єднані службовими відносинами, традиціями, корпоративною відповідальністю та підлягають службовій дисципліні.
Замовлення — комерційний документ, у якому споживач докладно формулює свої вимоги до інформаційних послуг або іншого то-
вару.
Зворотний зв’язок — отримання комплексних даних про реагування цільових аудиторій на сигнали, повідомлення, інформацію, що надходять від організацій, з урахуванням сукупності загальної соціальної обстановки.
Зображувальна інформація — зорове та емоційне сприйняття даних про товари, послуги через графічне зображення товарів, послуг та їхніх характеристик (фотографій, плакатів, таблиць, листівок) з метою задоволення споживацьких запитів. Перевага цього виду інформації — доступність, наочність і лаконічність її сприйняття.
Імідж — цілеспрямовано сформований образ фірми або лідера, покликаний чинити емоційно-психологічний вплив на ту чи іншу аудиторію з метою популяризації, реклами. Високий імідж фірми (організації) є важливим чинником її комерційного успіху, стійкого фінансового становища та активних зв’язків з громадськістю.
Інвестиційний портфель — перелік інвестицій, цінних паперів, призначених для реалізації або отримання, які відображають потенційні можливості формування необхідного резерву засобів (коштів) з метою поступового розвитку комерційної фірми.
Інвестор — юридична або фізична особа, яка приймає і реалізує рішення про вкладання власних чи запозичених майнових, інтелектуальних і грошових коштів в інвестиційний проект та виступає в ролі вкладника, або інвестора.
Ініціатива (від лат. іnitiare — починати, почин) — внутрішнє побудження до нових форм і методів діяльності; підприємливість, керівна роль у якій-небудь діяльності.
Інтерес — усвідомлена потреба і небайдужість людини до світу, його реалій, обраної професії, творчого задуму, що реалізуються в пізнавальній та ініціативній діяльності.
Інтернет — усесвітня електронна мережа, що об’єднує незліченну множинність мереж урядових закладів, університетів, дослідних інститутів, компаній та інших організацій, пропонує послуги у мультимедійній формі — від тексту до відеозображення і звуку.
Інформаційне поле — сукупність наявних у суспільстві комунікацій та інформації, необхідних для економічної, ринкової, соціальної, політичної, духовно-культурної взаємодії суб’єктів і об’єктів життєдіяльності.
Інформаційний дизайн — розробка і використання знаків, а в ідеалі — повноцінна знакова система графічних, зображувальних, словесно-мовних, звукових символів фірми, організації.
Клієнт — фізична або юридична особа, що користується послугами
торговельних, юридичних, виробничих та інших фірм з метою укладання контрактів на виготовлення певного продукту або надання послуг.
Клімат психологічний — відносно стійкі міжособистісні та міжгрупові стосунки в трудовому колективі, які мають суб’єктивну соціально-психологічну значущість для кожного члена колективу.
Колектив — група людей, об’єднаних загальними соціально-значущими цілями та процесом спільної діяльності, певною організацією і системою стимулювання.
Коментар — різновид оперативного аналітичного матеріалу, що пояснює смисл актуального суспільно-політичного явища, процесу, події, документа і т. ін.
Комерційна діяльність — складова підприємництва, що виражається в сукупних процесах і операціях, спрямованих на здійснення актів купівлі-продажу з метою задоволення споживчого попиту та одержання прибутку.
Комерційна товарна інформація — дані про товар, призначений для створення споживчих переваг, які дають конкретну вигоду від використання даного товару.
Комунікабельність — здатність і вміння встановлювати та підтримувати необхідні контакти, готовність людини йти назустріч співбесіднику і зробити перший крок у встановленні нового контакту.
Комунікаційна система — це сукупність засобів і мереж спілкування та комплексна діяльність учасників різноманітних процесів, зокрема й ринкового обороту, яка включає операції з підготовки, збирання, обробки, перерозподілу і просування інформації, а також міжособистісні контакти безпосередньо між суб’єктами певного процесу, явища, події.
Комунікаційний канал — це канал просування інформації до конкретного її споживача або до суспільства загалом.
Конкуренція — суперництво між учасниками ринку за найкращі, найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг.
Конфлікт — зіткнення інтересів, позицій, поглядів, боротьба сторін за реалізацію власних інтересів і водночас їхнє прагнення до подолання суперечностей.
Кон’юнктура ринку — стан ринку, що характеризується співвідношенням попиту і пропозиції на товари та послуги.
Корпоративна професійна етика — кодекс поведінки, який визначає певний тип моральних відносин між членами трудового колективу (працівниками фірми, організації, закладу), що є оптимальними щодо виконання професійного боргу, і який характеризується єдиною трудовою мораллю фірми, організації, закладу.
Кореспонденція — повідомлення про факти, які доповнюються їхнім аналізом та узагальненням.
Круглий стіл — одна з форм спільного обговорення важливих для широкої громадськості ідей, проблем, ситуацій. Учасниками круглого столу зазвичай є представники науки, бізнесу, державних і громадських організацій.
Лідер (від англ. leader — ведучий, керівник) — керівник політичної партії, громадської організації, держави; особистість, яка має певні знання і досвід, сукупність психологічних характеристик, що забезпечують її високий авторитет і дозволяють відігравати важливу роль в економічних, політичних, соціальних і духовно-культурних процесах, у різних ситуаціях, ефективно впливати на цільову аудиторію або на суспільство загалом.
Ліквідність — можливість швидкого перетворення активів комерційних структур на грошові кошти для своєчасного погашення боргових забов’язань. Ліквідність визначає безумовну платіжну спроможність фірми.
Ліквідність ринку — відображення еластичності ринкового попиту і пропозиції товарів та послуг, що використовується як одна з основних характеристик стану ринку.
Лобіювання (від лат. lobby — коридор, кулуари) — процес впливу зацікавлених груп (політичних, економічних, соціальних, комерційних) або юридичних та фізичних осіб на вироблення, прийняття і реалізацію рішень владними структурами законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Марка товару — назва, символ, термін, малюнок, колір, форма або їх поєднання, що використовуються для ідентифікації товарів, їх диференціації на ринку.
Маркетинг — комплексна система заходів з організації управління виробничо-торговельною діяльністю, що ґрунтується на вивченні та прогнозуванні ринку з метою максимізації задоволення потреб покупців та отримання прибутків.
Маркетингові комунікації — комплексне використання каналів просування інформації та зворотного зв’язку, що лежить в основі усіх сфер ринкової діяльності, метою яких є задоволення сукупних потреб суспільства.
Мас-медіа — візуальна презентація, що асоціюється з певною організацією і використовується як форма ідентифікації і як частина схеми корпоративної ідентичності.
Медіа-кіт — один із засобів зв’язків з громадськістю (паблік рилейшнз), що містить кілька видів матеріалів, корисних для газет і журналів, зокрема: прес-реліз, бекграундер, факт-папери, фотокартки, відеоплівки.
Моніторинг публікацій у пресі — це своєчасне вивчення й аналіз спеціалістами зі зв’язків з громадськістю сукупної внутрішньої і зарубіжної преси з подальшим добором необхідного матеріалу з обраної теми.
Мотив (психолог.) — потреби, інстинкти, потяги, емоції, установки, ідеали, які спонукають людину (соціальну групу, колектив) до діяльності, спрямованої на задоволення особистих або групових інтересів. Мотив — це рушійна сила, привід, спонукальна причина.
Мотивація — комплекс внутрішніх чинників, що спонукають до активних дій, пов’язаних із задоволенням потреб, інтересів.
Навколишнє середовище зв’язків з громадськістю — це сукупність чинників та умов, під впливом яких визначається система зв’язків з громадськістю конкретної фірми (організації) та здійснюється її функціонування.
Невербальне спілкування — спілкування, що здійснюється не за допомогою слів, а з використанням міміки, пантоміміки, інтонацій,
пауз, що належать до немовних комунікацій.
Неінтегровані зв’язки з громадськістю — це такі зв’язки з громадськістю, які здійснюються не лише службою ЗЗГ, а різними підрозділами фірми, організації, підприємства.
Некомерційний маркетинг — маркетинг, метою якого є створення позитивного іміджу фірми, організації, підприємства та їхніх продукції та послуг.
Нелінійність — нелінійна, непряма залежність зв’язків з громадськістю від інших елементів системи соціальної реальності.
Нерівноважність соціальна — випадкові процеси, під впливом яких соціальна система (зокрема, її підсистема — система ЗЗГ) переходить у стан нерівноваги.
Огляд — традиційний жанр аналітичної публікації, зміст якого характеризується широтою досліджувального матеріалу, множиною чинників. Огляд буває загальним (розглядає події певного відрізку часу) або тематичним (обмежений конкретною галуззю, сферою життєдіяльності суспільства). Наприклад, політичний огляд, медичний огляд, транспортний огляд тощо.
Оперативний план зв’язків з громадськістю — сукупність форм і методів впливу на громадську думку та суспільні відносини протягом року або коротшого періоду з метою переконання і налаштування цільової аудиторії на позитивне сприйняття діяльності фірми (організації), її цілей, що сприяє досягненню комерційного успіху.
Оцінка —особлива форма відображення дійсності, призначена для визначення її ціннісних властивостей і якостей, їхньої корис-
ності.
Паблік рилейшнз— система зв’язків з громадськістю, метою яких є діяльність з удосконалення відносин між організацією (фірмою) і громадськістю. Паблік рилейшнз сприяють формуванню гідного іміджу, запобігають появі шкідливих чуток і можливих упередженостей,
а також підвищують якісне забезпечення сукупного ринкового попиту споживачів. Головне завдання ПР — формування та управління громадською думкою.
Пабліситі — публічність, популярність; рекламування діяльності фірми (організації), її досягнень засобами масової інформації.
Патронаж — заступництво, протегування (не лише фінансове, а й організаційне), яке здійснюється на довгостроковій основі. Зазвичай патронуються конкретні організації, заклади, фірми, окремі особи.
Презентація — спеціальна самостійна акція, яка організується і проводиться спеціалістами служби зв’язків з громадськістю спільно з керівництвом фірми. Її основним змістом є ознайомлення з фірмою, її новою продукцією, демонстрація нових досягнень за допомогою різноманітних засобів і методів, зокрема засобів масової інформації.
Преса — масові періодичні друковані видання — газети, журнали, що відіграють одну з головних ролей засобів масової інформації у формуванні громадської думки та управлінні нею.
Прес-конференція — збори (зустрічі) представників засобів масової інформації з представниками ділових, громадських, урядових організацій.
Прес-реліз — повідомлення, підготовлене спеціалістами служби зв’язків з громадськістю, яке містить важливу новину (новини) для широкої аудиторії і є одним з основних елементів плану роботи з громадськістю.
Прийом — одна з форм зовнішнього і внутрішнього життя організації, заздалегідь підготовлене, розроблене і забезпечене спільними зусиллями спеціалістів зі зв’язків з громадськістю та керівництвом спільне проведення часу представників фірми-господаря і запрошених гостей.
ПР-звернення — сукупні матеріали, які містять основний зміст та додаткові приклади, що сприяють розумінню основного тексту звернення, а також довідково-допоміжні документи, які підкріплюють зміст статистичними даними, фотокартками, відеоплівками, дискетами. Мета ПР-звернення — розкрити основні напрями комерційної діяльності фірми для забезпечення стійкого становища на ринку та популяризації в суспільстві.
ПР-повідомлення — представлення ідеї, яку прагне донести спеціаліст служби зв’язків з громадськістю до одержувача, підготовлене з урахуванням норм і вимог засобів масової інформації та з використанням установлених кодів і символів.
Проблема (грец. problema — перешкода, ускладнення) — це питання, на яке слід відповісти або вирішити, але знань і можливостей для цього бракує. Проблема означає наявність суперечностей між фактами та способами їх пояснення, між потребами та можливостями їх задоволення, між певними завданнями та можливістю їх вирішення тощо.
Психологічні фактори — система мотивації, яка включає спонукальні мотиви до активних дій, пов’язаних із задоволенням власних потреб особистості (самоутвердження, повага, прагнення до комфорту і т. ін.).
Редукціонізм — зведення складного до більш простого в аналізі інформації та реальних соціально-економічних, політичних, духовно-культурних явищ і процесів.
Реклама — різноманітна інформація про споживчі властивості та якості товарів і послуг з метою створення попиту на них.
Реклама соціальна — інформація, яка виражає громадські й державні інтереси і здійснюється на безоплатній основі.
Рекламний буклет — рекламне видання з метою популяризації фірми, товарів, послуг, яке випускається для пропаганди та поліпшення
результатів комерційної діяльності.
Репортаж — жанр журналістики, що містить оперативне повідомлення про ту чи іншу подію, очевидцем або учасником якої є кореспондент.
Репрезентативність (представництво) — властивість вибіркової сукупності, що свідчить про відповідність останньої генеральній сукупності. Репрезентативність є ознакою того, що вибірку здійснено правильно, згідно з наявними статистичними процеду-
рами.
Самопрезентація — вміння представити себе, свої знання, здібності, уміння, досвід з найкращого боку.
Сервісне обслуговування — надання комплексу безоплатних послуг, пов’язаних з товаром, що реалізується, з метою залучення максимальної кількості покупців.
Синергетика — наука про самовиникаючі, випадкові, самоорганізовані, самокеровані процеси і явища та взаємодію між ними на кооперативних принципах. Синергетика разом з діалектикою становить загальну методологію.
Служба зв’язків з громадськістю (ЗЗГ, ПР) — сукупність структурних підрозділів, які вирішують проблеми взаємодії між фірмою і різноманітними контингентами громадськості з метою підвищення іміджу фірми, успішної реалізації маркетингової концепції, досягнення успіху інвестиційної політики на основі ретельного вивчення громадської думки та використання ефективних комуні-
кацій.
Солідарність (від лат. solidus — міцний) — допомога і підтримка, засновані на усвідомленні спільності інтересів та необхідності досягнення спільних цілей. У практиці комерційної діяльності корпоративна солідарність виражає форму згуртованості колективу.
Соціальний факт (від лат. faktum — зроблене, здійснене, те, що відбулося) — елементарні компоненти соціологічного, політологічного, економічного знання, які являють собою опис того, що відбулося, у просторово-часовому інтервалі.
Спітч — повноцінний короткий виступ на прийомі, обіді, презентації, який потребує майстерності й досвіду.
Стиль ділового спілкування — система методів і прийомів впливу на партнерів з метою підвищення результативності спілкування.
Товар — продукт праці, який має корисні споживчі властивості й призначений для продажу та обміну.
Товарна інформація — основні відомості (дані) про товар, призначені для всіх суб’єктів ринку із зазначенням кожного різновиду товару, його сорту, маси брутто, нетто, дати випуску, виробника, способів використання.
Торговельно-промислова виставка — короткочасний, періодичний, який зазвичай проводиться в одному й тому самому місці, захід, у межах якого значна кількість підприємств (експонатів) за допомогою зразків (експонентів) дають представницьку картину товарів або послуг однієї чи кількох пропонованих на ринку галузей виробництва.
Факт-папір — короткий документ, що компактно і вигідно відображає профіль діяльності організації (фірми), посадової особи або події. Виконується у формі необхідного додатка до бекграундерів, прес-релізів.
Фактори культурно-етнічного порядку — причини, зумовлені національною належністю, релігійними переконаннями, музичними, літературними та іншими уподобаннями, які відображають стиль психологічної взаємодії всередині фірми та за її межами і чинять великий вплив на споживацькі переваги.
Феномен навпаки — дивна властивість соціальних, політичних, економічних, інформаційних процесів, коли під впливом випадкових, неочікуваних, самовиникаючих явищ, що вклинюються в той чи інший процес, замість очікуваного результату з’являється протилежний.
Флуктуації інформаційні — коливання окремих інформаційних систем або їх елементів, нестабільна робота комунікацій.
Форс-мажор (від франц. force — сила) — надзвичайні непередбачувані обставини.
Цільова аудиторія — певна група людей, конкретний сегмент маси наявних і потенційних споживачів з виокремленням специфічних ознак, зокрема демографічних, психологічних, соціально-культурних.
Ціна — вартісний вираз товару.
Чек — письмове розпорядження покупця або замовника, що містить вказівку власника поточного рахунка банкові сплатити зазначену суму пред’явникові.
Ярмарок — організований ринок, який періодично функціонує за строго визначеним графіком. Передбачає створення широкої інфраструктури: готелі, транспорт, телекомунікації, мережі зв’язку, різноманітні послуги.
Література
1. Сэм Блэк. Введение в паблик рилейшнз. — Ростов н/Д, 1998.
2. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. / Под ред. Л. Е. Стровского — 2-е изд. — М., 2002.
3. Демин Ю. М. Бизнес — PR. — М., 2003.
4. Моисеев В. А. Паблик рилейшнз — средство социальной коммуникации. Теория и практика. — К., 2002.
5. Кулиш А. PR для общественных (негосударственных) организаций. — К., 2002.
6. Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000.
7. Синява И. М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учеб. / Под. ред. проф. Г. А. Васильева. — М., 1998.
Рекомендована література
Основна
1. Алешина И. В. Паблик рилейшнз для менеджеров и бизнесменов. — М., 1997.
2. Астахова Т. В. Связи с общественностью для третьего сектора. — М., 1996.
3. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990.
4. Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учеб. пособие. — М., 2002.
5. Королько В. Г. Паблик релейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. 2-ге вид., допов. — К., 2001.
6. Моисеев В А. Паблик рилейшнз — средство социальной коммуникации. Теория и практика. — К., 2002.
7. Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000.
8. Синяева И. М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учеб. / Под ред. проф. Г. А. Васильева. — М., 1998.
9. Ситниченко А. Першоджерела комунікативної філософії. — К., 1996.
Додаткова
10. Бернар Гурне. Державне управління. — К., 1993.
12. Занецька О. В. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект). — К., 1993.
13. Зарецкая Е. Н. Деловое общение: Учеб.: В 2 кн. — М., 2002.
14. Королько В. Основи паблик рилейшнз. — К., 1997.
15. Ольшанский А. С. Антикризисный PR и консалтинг. — СПб., 2003.
16. Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. — К., 1999.
17. Почепцов Г., Паблик рилейшнз, или как управлять общественным мнением. — М., 1998.
18. Россохин Д., Лебедева А. Всемирная информационная паутина «Іnternet». — М., 1997.
19. Рубель К. В. Система зв’язків з громадськістю провідних країн світу. — К., 1997.
Робоча навчальна програма
спецкурсу «Зв’язки з громадськістю
(паблік рилейшнз)
в економічній діяльності»
Структура та елементи робочої
програми навчального спецкурсу
«Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшнз)
в економічній діяльності»
1. Мета, основні завдання та предмет спецкурсу «Зв’язки з громадськістю».
2. Тематичний план спецкурсу.
3. Зміст спецкурсу за темами і модулями.
4. План лекцій.
5. План семінарських (практичних) занять.
6. Організація самостійної роботи студентів.
7. Індивідуальні завдання.
8. Методика активізації навчального процесу зі спецкурсу «Зв’язки з громадськістю».
9. Система поточного і підсумкового контролю (контрольні заходи, критерії оцінювання знань, питання до заліку).
10. Рекомендована література (основна і додаткова).
Мета, завдання та предмет навчального
спецкурсу «Зв’язки з громадськістю
в економічній діяльності»
Паблік рилейшнз — це наука і мистецтво досягнення гармонії на основі взаєморозуміння, співпраці та повної інформованості.
Сем Блек, англійський соціолог
Зв’язки з громадськістю — це невід’ємна частина сучасної управлінської діяльності, спрямована на створення атмосфери взаєморозуміння між організацією і громадськістю, між партнерами в усіх сферах суспільного життя на основі правдивої і повної інформації.
Зв’язки з громадськістю як наука виникли і розвиваються на стику соціальної психології, логіки, менеджменту і маркетингу, їхня основна мета — забезпечити формування громадської думки та управління нею за допомогою використання сучасних систем масової комунікації та заходів масової інформації — преси, радіо, телебачення, зв’язку, а також налагодити безпосередні контакти з громадськістю, цільовою аудиторією, партнерами, споживачами, клієнтами.
Основними завданнями паблік рилейшнз є такі:
1. Забезпечення вироблення науково обґрунтованої інформаційної політики, її стратегії і тактики.
2. Ретельне вивчення цільової аудиторії, партнерів, клієнтів та споживачів.
3. Аналіз конкретних ситуацій при формуванні і здійсненні маркетингової діяльності.
4. Вивчення, аналіз, формування та оцінка громадської думки, настроїв і реакції населення на діяльність та інформацію фірми (організації).
5. Підготовка масиву аналітичних даних для прийняття рішень.
6. Організація і проведення активних акцій, ПР-кампаній, ділових зустрічей, конференцій, виставок, презентацій з використанням засобів масової інформації.
7. Продукування і тиражування інформації під час виконання інформаційної та пропагандистської рекламної роботи.
8. Здійснення консалтингу з питань організації та налагодження відносин з громадськістю (цільовою аудиторією).
9. Розробка концептуальних моделей співпраці та соціального партнерства, програм, акцій і кампаній зв’язків з громадськістю.
Предметом зв’язків з громадськістю як навчальної дисципліни є сутність системи зв’язків організації (фірми) з цільовою
аудиторією та її елементів, закономірності й випадковості їх виникнення, функціонування та розвитку, принципи і методи діяльності з формування та управління громадською думкою в інтересах організації і громадськості.
Головним завданням студентів під час вивчення курсу «Зв’язки з громадськістю»є всебічне пізнання сутності системи зв’язків з громадськістю, її елементів та необхідності їх використання в сучасних умовах ринкових відносин і демократії, формування знань і навичок використання найефективніших форм і методів організації та здійснення зв’язків фірми з цільовою аудиторією з грамотним використанням систем масової комунікації та засобів масової інформації.
Найважливішим завданням майбутніх фахівців усіх галузей економічної діяльності має бути формування умінь і навичок у налагодженні зв’язків між молодим підприємницьким поколінням та іншою частиною населення, у подоланні недовіри, заздрості, образи і ворожнечі, в допомозі суспільству, індивідові та соціальним групам навчитися відрізняти цивілізований бізнес від дикого, який досягає успіху завдяки омані, насильству, крадіжкам, а не ретельній праці, таланту, вмінню творити добро на користь людини і суспільства.
Студентові, який вивчає зв’язки з громадськістю, важливо зрозуміти і засвоїти, що паблік рилейшнз — це, по-перше, теоретична й аналітична робота з надання послуг для керівництва вищої ланки і, по-друге, практична робота з організації та оцінювання двостороннього потоку інформації з широким використанням сучасних комунікаційних систем, матеріально-технічних засобів, спеціальних форм і методів інформаційного, освітнього, виховного впливу на масову свідомість і поведінку людей, соціальних груп, інститутів.
Тематичний план спецкурсу
«Зв’язки з громадськістю»
| № з/п | Тема | Усього годин | Зокрема | |||
| лекції | семінари | СРС | ІКР | |||
| Предмет, об’єкт і основні категорії паблік рилейшнз як науки | ||||||
| Загальна характеристика системи зв’язків з громадськістю (ЗЗГ) | ||||||
| Система масових комунікацій у суспільстві. Стратегічні комунікації | ||||||
| Планування, організація та здійснення зв’язків з громадськістю | ||||||
| Механізм взаємодії із засобами масової інформації (ЗМІ) | ||||||
| Зв’язки з громадськістю в промисловості та комерційній діяльності | ||||||
| Зв’язки з громадськістю у фінансовій сфері | ||||||
| Корпоративний імідж та його використання у зв’язках з громадськістю | ||||||
| Зв’язки з громадськістю — передумова успіху в маркетингу та менеджменті | ||||||
| Зв’язки з громадськістю та відносини з державою | ||||||
| Політичні зв’язки з громадськістю | ||||||
| Міжнародні зв’язки з громадськістю (PR) | ||||||
| Залік | — | — | — | — | — | |
| Аудиторні години | — | — | ||||
| Усього годин |
Примітка. СРС — самостійна робота студентів
ІРС — індивідуальна робота студентів.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 2319;