Організація аналітичного і синтетичного обліку в банках.

Синтетичний (узагальнюючий) облік дозволяє отримувати систематизовану інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомоги рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів тощо, що містять узагальнену облікову інформацію аналітичного та синтетичного рівнів.

Банки самостійно розробляють і затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Серед основних форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачити щоденний оборотно-сальдовий баланс. У цьому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунка за день та вихідні залишки за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжними підсумками за балансовими рахунками третього та другого порядків(аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків та загальний підсумок за всіма рахунками установи банку за активом і пасивом балансу. Правильність складання щоденного балансу оборотів і залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового банківського дня.

До інших регістрів синтетичного обліку належать: сальдовий баланс, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються за ступенем узагальнення інформації та використовуються для звіряння даних аналітичного та синтетичного обліку.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основних регістрах аналітичного обліку – особових рахунках, які відкриваються за кожним аналітичним балансовим і позабалансовим рахунком.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік може вестися в операційних журналах, картках, книгах, у вигляді хронологічного запису операцій. Як регістри аналітичного обліку можуть використовуватися окремі примірники первинних документів.

Особові рахунки клієнтів банки ведуть у двох примірниках. Перший примірник особового рахунка зберігається в документах дня банку. Другий примірник – виписку з особового рахунка – за підписом працівника банку з відбитком штампа видають клієнтові. До виписок з особових рахунків додають документи або їхні копії, на основі яких здійснено записи за рахунком.

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів, необхідних для складання фінансової звітності.

Усі параметри аналітичного обліку Національним банком України переділено на дві групи:

• обов'язкові;

• необов'язкові.

Обов'язкові параметри вводять з урахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. їх неодмінно заповнюють під час занесення до комп'ютерної системи нового контрагента (клієнта) або відкриття аналітичного рахунка.

Необов'язкові параметри мають рекомендаційний характер. Вони можуть бути використані в організації внутрішнього обліку в банку, а також для надання звітності іншим органам.

Своєю чергою, обов'язкові параметри бувають:

• загальні;

• спеціальні.

Методичними вказівками НБУ визначено, що довжина номера аналітичного рахунка не є фіксованою і може мати до 14 знаків. Перші п'ять знаків жорстко регламентовано. Наступні знаки в номері рахунка банк формує самостійно відповідно до власних можливостей і потреб.

Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за такою схемою:

АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

АААА – номер балансового рахунка (4 знаки)

К – ключовий розряд (1 знак)

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ – інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера аналітичного рахунка визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть уводитися такі параметри:

• код контрагента;

• порядковий номер рахунка;

• номер філії банку;

• код валюти тощо.

У разі необхідності банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунка. Код валюти в номері рахунка заповнюється в окремому полі та вирізняється похилою лінією вправо «/».

Тема 2. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1. Склад і оцінка капіталу банку.

Формування статутного капіталу банку здійснюється згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.№ 2121 ІІІ (із змінами).

Капітал є залишковою вартістю активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Капітал банку разом з його зобов'язанням є джерелом коштів для створення активів. При цьому базові принципи діяльності банку не передбачають розмежування активів за джерелами їх формування або їх реальними власниками.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 0712.2000 р. № 2121Ш (із змінами) та Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 28.08.2001 р. №368, регулятивний капітал банку(власні кошти) складається з основного та додаткового капіталу.

Усі статті основного й додаткового капіталу, крім резервів під стандартну заборгованість інших банків та резервів під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків і субординованого боргу, обліковуються за рахунками 5го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Облік капіталу ґрунтується на концепції джерела. Кожне джерело капіталу відображається в обліку окремо. За таким підходом у 5му класі Плану рахунків вирізняють три розділи рахунків: розділ 50 – Статутний капітал та інші фонди банку; розділ 51 – Результати переоцінки;розділ 59 – Результат поточного року. Розділ 50й, своєю чергою, має такі групи:

500 «Статутний капітал банку»;

501 «Емісійні різниці»;

502 «Загальні резерви та фонди банку»;

503 «Результати минулих років»;

504 «Результати звітного року, що очікують затвердження»

Рахунки 5го класу можуть кореспондувати з розрахунками дебіторської та кредиторської заборгованості, окремими рахунками 3го класу та рахунками готівкових коштів або кореспондентським рахунком лише у разі сплати дивідендів та отримання внесків від акціонерів. У всіх інших випадках рахунки 5го класу кореспондують між собою.

2. Облік операцій з формування статутного капіталу.

Комерційний банк здійснює емісію акцій та розповсюджує їх серед акціонерів до реєстрації статутного капіталу. Внески акціонерів за незареєстрованим статутним капіталом обліковуються за балансовим рахунком 3630 «Внести за незареєстрованим статутним капіталом».

Статутний капітал реєструється в повній сумі оголошеної емісії, яка може охоплювати і несплачену частку капіталу. При цьому загальна сума зареєстрованого статутного капіталу банку обліковується за кредитом рахунка 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Несплачений зареєстрований статутний капітал обліковується за рахунком 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» (рахунок контрпасивний). За дебетом цього рахунка проводяться суми зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу в кореспонденції з рахунком 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».