З історії соціального страхування

Зародження страхування в Україні припадає на 90-тіроки XIX століття, коли в Південному регіоні у 1899р. почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями.

У1903 р. був прийнятий закон про допомогу робітникам і службовцям, що ; потерпіли від нещасних випадків на виробництві. Цей закон заклав підвалини І страхування працівників на випадок травм і захворювань.

У1917 p. у зв'язку зі зміною державного у строю т а громадянською війною цей вид страхування припинив існування і був відновлений тільки у 1921 р.

3 1933 р. соціальне страхування почало перетворюватись на соціальне забезпечення, що було притаманне країні з державною формою власності [12,1].

Система соціального страхування та пенсійного забезпечення, що діє в Україні, включає в себе:

• пенсійну систему;

• соціальне страхування на випадок безробіття;

• соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

• соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

За даними Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсій­ного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечен­ня за станом на 1 січня 2002 р. було охоплено близько 21 млн застрахова­них осіб та 14,4 млн пенсіонерів, або 72 % населення України [12].