Інструменти, що використовують фінансові ресурси

Інструменти, що використовують фінансові ресурси, відрізняються між собою за видами умов і відповідних суспільних цілей.

Ефектори

Гранти.Це видатки на підтримку чогось вартого самого по собі, як фор­ма визнання, винагороди або заохочення, тісно не пов'язані з витратами на досягнення певної мети. Надаються з певними умовами, але відносно слабкими, при цьому отримувачі грантів мають досягти певного мінімального рівня виконання програм. Існують універсальні програми демографічних грантів - допомога багатодітним сім'ям; ці гранти спрямовані на підтримку дітей і вважаються універсальними, оскільки не співвідносять виплати з реальними потребами [1, 217-218]. У вигляді грантів можуть призначатися стипендії для навчання талановитій молоді; премії за певні досягнення.

Субсидії:

- Прямі субсидії - вид допомоги у грошовій формі на покриття витрат, пов'язаних з діяльністю, яка служить засобом досягнення певних бажаних суспільних цілей. Умови в цьому випадку суворіші, продовження субсидії залежить від результатів її виконання, авідстеження ретельніше. Субсидії пов'язані з дотриманням вимог їх використання, тому недотримання цих вимог веде до їх скасування [1, 218] (субсидії для започаткування виробництва певного товару у визначених регіонах; субсидії на впровадження нових технологій; субсидії зарплати, щоб уникнути звільнення працівників під час тимчасових труднощів (наприклад, модернізації) на підприємстві; субсидії заробітної плати для підприємств, які беруть па роботу особу з числа безробітних за направленням центру зайнятості; субсидії районам пріоритетного розвитку).

-Підоймові субсидії передбачають фінансову підтримку тим організаціям, які довели свою життєздатність та засвідчили наявність приватного фінансування (приміром, Київська міська держадміністрація виділила Благодійному товариству «Джерела» кошти з місцевого бюджету для фінансування нового районного центру реабілітації дітей з розумовою відсталістю, подібного до таких, які вже успішно діють певний час за рахунок коштів цього товариства).

Субсидії мають бути тимчасовими, бо їхні реципієнти стають від них залежними.

Гранти і субсидії виплачуються незалежно від сплати внесків у страхові фонди.

Страхування. Проводиться завдяки програмам, коли потенційні отримувачі спочатку роблять внески у фонд для покриті я ризику, а згодом дістають право на одержання допомоги залежно від їхнього внеску та інших правил [1, 221] (різні види соціального страхування в Україні: пенсійне; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; соціальне страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності).

Податкові видатки. Замість того щоб втрачати гроші прямо, уряди можуть пробачити громадянам частину неоплачених податків: незібрані доходи економічно рівнозначні зробленим видаткам. Таким чином, податкові видатки дають змогу надати підтримку, тісно пов'язавши їх з доходом [1, 221],застосовуються для підтримки сімей з дітьми, для малозабезпечених людей похилого віку та інвалідів. В Україні податкові пільги передбачені для підприємств, де працюють інваліди.

Уповноважена закупівля. Усі попередні видатки робилися з розрахунком, що натомість уряд нічого не одержить. Інший спосіб втрати грошей урядами - витрата грошей в обмін на товари та послуги (зважаючи на обсяг та широкий асортимент послуг, що від них сподіваються отримати, уряди мусять закуповувати величезну кількість робочої сили та матеріалів). Залежно від того, хто врешті отримає вигоду від закупівлі, що здійснюватиметься урядом, можна виділити три види уповноваженої закупівлі.

З вигодами для уряду: уряди закуповують товари і послуги на ринку переважно для того, щоб зменшити свої власні накладні витрати (оплачувати консультаційні послуги вигідніше, ніж тримати в штаті дослідницький персонал. Доцільна у випадках, коли потрібні нерегулярні абосезонні послуги) [1, 222].

3 вигодами для постачальника: уряд завдяки своїй купівельній спро­можності гарантуватиме ринок для групи постачальників. Така політика захищає робочі місця навіть за рахунок більших, ніж вимагав би конкурент, витрат [1,222] (закупівля продукції в УТОГу - Українському товаристві глухих, УТОСі - Українському товаристві сліпих; у неприбуткових організацій; політика підтримки вітчизняного виробника).

З вигодами для споживача: з погляду споживачів, рівень послуг, наданих урядовими агентствами, може бути нижчим за оптимальний, оскільки більшість урядових послуг надається на монопольній основі, а це означає, що в цій сфері немає ефективної конкуренції, споживачі не мають вибору. Одним з методів була б видача контракту на ці послуги, яка може проводитись трьома способами [1, 223-224]:

1.Урядова установа укладає контракт безпосередньо з недержавною фірмою на падання певних послуг за фіксованою платою (приміром, приватною компанією невідкладної медичної допомоги).

2.Уряд може дозволити багатьом фірмам надавати послуги громадянам, а потім від імені споживачів вносить додаткові платежі (вихователь у дитячому садку може одержувати від держави доплату за догляд коленої дитини на додачу до оплати від батьків).

3.Уряд може забезпечити споживачів ваучерами, що становлять частину податків, призначених на оплату даної послуги в державних закладах, які вони можуть обміняти на послугу недержавних фірм. Потім фірми подають ваучери урядові для компенсації (такі ваучери можуть застосовуватися в сфері охорони здоров'я або шкільної освіти).

В Україні прикладами уповноваженої закупівлі з вигодами для споживача є надання громадянам пільг на оплату вартості, що передбачає відшкодування втрат, за рахунок бюджетів або цільових фондів, безпосередньо підприємствам, які надають послуги або товари для окремих категорій громадян зі знижкою або безоплатно.

Усі види уповноваженої закупівлі теоретично відрізняються один від одного, але зливаються на практиці. Особливо важко відрізнити ті, що за­плановані задля зменшення державних витрат, від тих, що спрямовані на користь споживачам [1, 224].

Детектори

Винагорода за інформацію, що стимулює її надання [1, 225]. Закупівляінформації (приміром, оплата рекомендацій політичного експерта) [1, 225].