Поняття і види, функції заробітної плати

Оплата праці -це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виплачується працівникові за виконану роботу або надані послуги і спрямований на мотивацію досяг­нення бажаного рівня продуктивності праці.

Оплата праці має важливе значення як для працівників, для більшості з яких вона є основним джерелом доходів, так і для підприємства, оскільки частка заробітної плати в додатковій вартості досить вагома, витрати на оплату пра­ці в сукупних витратах на виробництво продукції досить значні.

Заробітна плата працівника незалежно від виду підпри­ємства визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не об­межується.

Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної пла­ти регулюються чинним законодавством України, відповід­ними указами і постановами, галузевими інструкціями.

У Законі України «Про підприємства в Україні» йдеться про те, що підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із чинним законодавством.

Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, склад­ності та умов виконуваних ними робіт.

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розви­ток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозпо­ділу кадрів за галузями народного господарства.

Основними видами заробітної плати є номінальнаі ре­альназаробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга - засвід­чує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Реальна заробітна плата перебу­ває впевному співвідношенні із номінальною:

де: І_рзп - індекс реальної заробітної плати, визначений за певний період;

І_нзп — індекс номінальної заробітної плати за цей же період;

І_ц - індекс цін, обчислений за період.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової заробітної плати, які перебувають, приблизно, успіввідношенні: 70% - основна заробітна плата, 30% -додаткова.

Основна заробітна плата працівника визначається та­рифними ставками, посадовими окладами, відрядними роз­цінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чин­ним законодавством. її розмір залежить від результатів ро­боти самого працівника.

Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає уформі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

За умов існування різних форм власності заробіток пра­цівника все більше залежить від кінцевих результатів і до­ходів від діяльності самого підприємства. Сам працівник також часто виступає співвласником підприємства. Тому його винагорода визначається не лише за кількістю затра­ченої праці, але й за розміром вкладеного у підприємство капіталу (інтелектуального, грошового, у вигляді придбан­ня цінних паперів тощо). Такий підхід передбачає викорис­тання термінів «оплата праці», «дохід», «винагорода» за­мість терміна «заробітна плата».

Відтворювальна функціяза­робітної плати полягає в тому, що вона забезпечує нормальне відтворення робочої сили відпо­відної кваліфікації.

Стимулююча функціяперед­бачає встановлення таких розмірів оплати праці, які б спонукали працівників до підвищення продуктивності праці, досягнення найкращих результатів на робочих місцях.

Регулююча функціяоплати праці реалізує принцип диференціації рівня заробітної плати залежно від кваліфі­кації, складності праці, напруженості завдань, фаху.

Соціальна функціяспрямована на забезпечення одна­кової оплати праці за однакову роботу, тобто реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержуваних доходів.