Історія становлення соціології.

Етапи розвитку соціології

А)розвиток протосоціології

Б)академічний (класичний) період розвитку соціології.

Протосоціологія – від античності до початку 19 століття.

Академічний період розвитку соціології – від початку 19 століття до сьогодення.

Протосоціологія поділяється на :

-протосоціологія античності;

-середньовічна протосоціологія;

-протосоціологія епох Відродження та Просвітництва.

Визначні філософи античності: Платон, Аристотель і Сократ, вони ототожнювали поняття суспільство і держава, намагалися пояснити сутність різних фактів, процесів, явищ суспільного розвитку. Платон розглядав суспільство як цілісний організм, розвинув вчення про ідеальну державу, зазначив при цьому, що людина не може існувати поза державою і суспільством. Він обґрунтував ідею: „Людина для держави, а не держава для людини”. Він спробував поясними причини соціальної нерівності, і тому його зараховують до авторів однієї теорії соціальної стратифікації. Причини соціальної нерівності він вбачав у дії надлюдського розуму. Платон заперечував існування такого соціального інституту як сім’я.

Аристотель приділяв велику увагу ролі особи у державі. Але на відміну від Платона, він вважав, що основою будь-якої держави є сім’я. У суспільстві всі члени є взаємопов’язані. Стверджував, що людина є державною, суспільною істотою. Писав, що поза державою може жити або надлюдина, або морально нерозвинена істота.

Цицерон і Сенека висловили важливі погляди. Цицерон вважав, що державою є вища форма єдності, згуртованості людей. Сенека навпаки вважав, що держава пригнічує суспільство, загрожує людині, сковує її ініціативу. Суспільство Сенека розглядав як найвищу цінність, і що у суспільстві люди об’єднуються на основі спільних ідей та інтересів.

Одним з найпомітніших діячів Середньовіччя був Фома Аквінський. Він широко застосовував праці Аристотеля, особливу увагу звернув на стратифікацію (поділ) суспільства. Він розглядав суспільство як велику піраміду: Бог ® Духовенство ® Аристократія ® 3 стан (міщани, селяни, купці)

Також звернув увагу на управління суспільного життя.

Виділив 4 типи законів: вічний закон; божественний; природний; людський.

У становленні та розвитку суспільства Аквінський відводив велику роль сім’ї.

Епоха Відродження пов’язана із кризою феодалізму. Відродження поділяється на 3 етапи:

- гуманістичний (середина 14 – сер.15 ст.) – на зміну середньовічному геоцентризму приходить антропоцентризм;

- неоплатонівський (середина 15 – поч. 16 ст.) – домінують погляди і вчення Платона, зокрема вчення про ідеї та про буття;

- натуралістичний (середина 16 – поч. 17 ст.) – вчені намагалися застосувати закони природи до пізнання соціальної реальності.

Нові погляди на суспільство знайшли своє відображення у працях Н.Макіавеллі. тут проводиться чітке розмежування понять „держава” і „суспільство”, прослідковується своєрідне ставлення до цінностей: рівність, справедливість, милосердя. Ідеальний правитель той, слуги якого вважають його добрим, справедливим, але має бути і прагматичним. Держава – витвір тих, хто стоїть при владі. Писав, що соц. інститути, які діють у державі, створені правителями за метою утвердити та закріпити власну владу.

Нові значення суспільства було відзначено у працях утопічного соціологізму Т.Мора і Т.Компанеллі. вони уявляли ідеальну державу, в якій будуть панувати рівність, справедливість, все є спільною власністю. Поділ. суспільство на 3 стани:

1)хто управляє державою;

2)хто займається фізичною працею;

3)раби (за Мором).

Період Просвітництва: велика увага приділяється таким проблемам: свобода особистості, утворення держави як результату суспільного договору, приділ. увагу значенню законів у суспільному житті та ін. Найвизначніші представники: Гольбах, Руссо, Монтеск’є, Вольтер.