Встановлення втрачених межових знаків по кутових вимірах

Даний спосіб застосовують, якщо із межових знаків, які збереглися, видно втрачену частину межі і є взаємна видимість між точками А і К, але лінійні виміри по межі утруднені (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 - Встановлення межових знаків по кутових вимірах

А, К – межові знаки, які збереглися;

В, С, D, E, F – втрачені межові знаки.

У цьому випадку встановлення межових знаків можна виконати за допомогою кутових вимірів таким чином:

- спочатку обчислюють дирекційні кути напрямків АС, AD, AE, AF і КВ, KC, KD, KE (тобто α_АС, α_AD, α_АЕ, α_AF, і α_KB, α_KC, α_KD, α_KE). Дирекційні кути α_АВ і α_KF відомі із відомості обчислення координат;

- по отриманих значеннях дирекцій них кутів визначають кути β₁ , β₂, β₃, β₄, β₅ і γ₁ , γ _2, γ₃ , γ _4, γ₅;

- встановивши теодоліт в точці А і орієнтувавши його за напрямком АК, послідовно відкладають кути β_1, β₂ , β_3, β_4, β₅ і встановлюють віхи за напрямками АВ, АС, AD, AE, AF;

- встановивши теодоліт в точці К, орієнтують його по напрямку КА і відкладають кут γ₁. За напрямком КВ встановлюють віху так, щоб вона була в створі лінії АВ (позначеного на місцевості двома віхами в точках А і В'). Місце встановлення цієї третьої віхи по лінії АВ' в точці В і буде місцем втраченого знака;

- аналогічним чином будуємо кути γ 2, γ 3, γ 4, γ 5 і встановлюємо віхи в точках C, D, E, F.

Правильність встановлення точок B, C, D, E, F провіряємо шляхом вимірювання ліній АВ, BC, CD, DE, EF по створу або паралельно межі на місце, зручне для вимірювань.

Якщо розходження в довжинах ліній не перевищує 1/1000, то вважають, що роботи виконані з достатньою точністю.