Встановлення декількох суміжних межових знаків, розташованих між знаками, які збереглися

Наприклад, необхідно відновити втрачені межові знаки в точках С і D (рис. 2.7)

Рисунок 2.7 - Схема послідовного відновлення втрачених межових знаків

А, В, Е, F – межові знаки, які збереглися;

С, D – втрачені межові знаки;

d₁, d₂, d₃ – відстані між межовими знаками;

m₁, m₂ – величини зміщень в точках С і D;

ł - нев’язка в точці Е.

Встановивши теодоліт в точці В, будуємо кут АВС (величина якого відома або може бути визначена розрахунками) і по отриманому напрямку відкладаємо довжину сторони ВС.

У знайденій точці С будуємо кут ВСD і відкладаємо довжину сторони СD.

Аналогічні дії виконуємо в точці D.

В результаті похибок кутових і лінійних вимірювань кінці ліній ВС, СD і DE можуть опинитися в точках С₁, D₁, Е₁ і, таким чином, утвориться нев’язка ЕЕ₁= ł.

Нев’язку розподіляють способом паралельних ліній. Для цього вимірюють магнітний азимут і довжину лінії ЕЕ₁ (нев’язки) і визначають величини зміщень СС₁ і DD₁ за формулами:

(2.25)

де [d] – периметр ділянки, яка встановлюється

( [d] =d₁+d₂+d₃).

Відклавши на місцевості по магнітному азимуту (румбу) лінії ЕЕ₁ від точок С₁ і D₁ величини зміщень m₁ і m₂, отримаємо положення втрачених межових знаків.