Сприймання. Відмінності сприймання від відчуття. Класифікація сприймання.

Сприймання – це психічний процес, що полягає в цілісному відображенні в свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу під безпосереднім впливом фізичних подразників на рецептори органів чуття. Сприймання має суб’єктивний характер, бо залежить від попереднього досвіду і знань.

Фізіологічну основу сприймання становить взаємодія різних аналізаторних систем або окремих частин одного й того самого аналізатора і утворення на основі цього умовних рефлексів на комплексні подразники, в результаті чого в людини виникає образ предмета чи явища в цілому.

І.С.Сєченов ділив процес сприймання на два послідовних етапи: перший – загальний ефект зовнішнього імпульсу і другий – реакцію детального бачення, тобто спочатку відбувається визначення якихось властивостей і ознак об’єкта, впізнавання його, деяке орієнтування в конкретних умовах реальності, що дає лише уривчасті, неповні знання. Для більш глибокого і повного пізнання потрібне сприймання як реакція детального бачення в процесі вивчення того чи іншого об’єкта.

Основними операціями сприймання є аналіз та синтез.

Ефекти сприймань: новизни, упередженості, ореолу.

Особливості сприймання людини залежить від віку, статі, індивідуальних особливостей.

Чинники, що впливають на наше сприймання:

- потреба – викликає активність уваги;

- очікування – складається з попередніх досвіду і представлення;

- ілюзії – обман, невірна інтерпретація;

- розлади сприймання (дислексія – порушення здібностей читати, писати, сприймати мову)

Індивідуальні відмінності сприймання

Кожна людина є індивідуальною та неповторною, тому кожний психічний процес, який відбувається, має індивідуальний характер.

1. Виділяють такі типи сприймання:

- аналітичне – схоплення деталей об’єктів, а потім перехід до їх узагальнення;

- синтетичне - загальні враження переважають над деталями;

- аналітико – синтетичне - поєднує як властивість аналітика, так і властивості практика.

2. Залежно від співвідношення 2-х сигнальних систем людини (перша викликає образи сприймання, а друга – це поняття) людей можна поділити на:

- художній тип (домінує перша сигнальна система, тобто першим запам’ятовується образ):

- розумовий тип (домінують слова і поняття).

3. описове (обмеження фактичною стороною справи) і пояснююче

4. об’єктивне (подібне до описового) і суб’єктивне (додання свого)

Сприймання характеризується такими основними закономірностями:

- цілісність - будь-який предмет чи явище, що складається з різних частин, сприймається цілком у єдності всіх якостей і ознак. Це виникає умовно рефлекторно через існуючий попередній зв’язок між зоровими, слуховими, тактильними подразниками, які надходять від об’єктів.

- вибірковість виявляється в наданні переваги одним об’єктам, явищам або їх властивостям перед іншими. Це визначається формою ставлення людини до об’єктів, предметів, зумовленого значущістю, інтересом, попереднім досвідом.

- константність полягає у відносно довготривалій постійності окремих властивостей і якостей об’єктів незалежно від помічених нами змін, що відбулися з ними. Це пояснюється дією цілої низки факторів, основне місце серед яких належить адаптації і вже наявним у людини уявленням про об’єкт.

- осмисленість сприймання пов’язана з розумінням сутності об’єкта.

- апперцепція залежить не тільки від подразнення, але і від самого суб'єкта, який сприймає, в тому сенсі, що в сприйманні завжди в тій або іншій мірі відбиваються особливості особистості, яка сприймає. Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості) і тимчасову - відображення ситуативно психічні стану (емоції, настанови).

Відчуття і сприймання тісно пов'язані між собою. В психології ці рівні психічного відображення називають сенсорним та перцептивним відповідно. Обидва є чуттєвим відображенням об'єктивної реальності, існуючої незалежно від свідомості, на основі впливу її на органи відчуттів - в цьому їхня єдність.

Але сприймання не є простою сумою відчуттів, це складний психічний процес, до якого разом з відчуттями залучається і попередній досвід у вигляді знань, уявлень. Це також усвідомлення чуттєво даного об'єкту або явища. В сприйманні нам дається світ людей, речей, явищ. Свідомо сприйняти об'єкт або явище - це означає подумки назвати його, тобто віднести до певної групи, класу, узагальнити його в слові.

Відчуття - відображення окремої чуттєвої якості або недиференційовані та неопредмечені враження від навколишнього світу.

В цьому сенсі відчуття і сприймання розрізняються як дві різні форми або два різних відношення свідомості до предметної дійсності. Відчуття і сприймання, таким чином, єдині і різні.

Відчуття, як компонент сенсомоторної реакції, передує сприйманню: генетично воно первинне; воно є там, де немає ще сприймання, тобто усвідомлення чуттєво даного предмету. Разом з тим відчуття виділяється в результаті аналізу даного сприймання. Цей аналіз - реальна пізнавальна діяльність людини, що в сприйманні предмету або явища виділяє його якості. Але виділення якості - це вже свідома аналітична діяльність, що припускає абстракцію, віднесення, класифікації. Відчуття, таким чином, - це і дуже елементарна, і дуже висока «теоретична» діяльність, що може включати і відносно високі ступені абстракції і узагальнення. В цьому його аспекті воно виділяється на основі сприймання і передбачає мислення.