Сприйняття і розуміння в процесі спілкування

Спілкування визначається тим уявленням про партнера, що складається в сприйнятті. Під сприйняттям у соціальній психології розуміється цілісний образ іншої людини, сформований на основі оцінки його зовнішнього вигляду і поводження.

У діловому спілкуванні доводиться взаємодіяти з людьми, яких бачиш уперше, і з людьми, що уже досить добре знайомі.

Психологічні дослідження показали, що в основі сприйняття не знайомих раніше людей і людей, з якими вже наявний певний досвід спілкування, лежать різні психологічні механізми. У першому випадку сприйняття здійснюється на основі психологічних механізмів міжгрупового спілкування, у другому – механізмів міжособистісного спілкування.

До психологічних механізмів сприйняття в міжгруповому спілкуванні відносять процес соціальної стереотипізації, суть якого полягає в тому, що образ іншої людини будується на базі тих чи інших типових схем. Під соціальним стереотипом звичайно розуміється стійке уявлення про яких-небудь людей чи явищ, властивих представникам тієї чи іншої соціальної групи.

Дуже важливо для правильного розуміння ролі стереотипу в сприйнятті обставин усвідомити, що будь-який соціальний стереотип – це породження і приналежність групи людей; окремі люди користуються ними лише в тому випадку, якщо вони відносять себе до цієї групи. Різні соціальні групи, взаємодіючи між собою, виробляють певні соціальні стереотипи. Найбільш відомі етнічні чи національні стереотипи – уявлення про членів одних національних груп з погляду інших.

Формування образу іншої людини здійснюється теж шляхом стереотипізації. Питання про те, наскільки точним є перше враження, далеко не просте.

З одного боку, майже кожна доросла людина, що має досвід спілкування, здатна по зовнішністю людини, її одягом, манерою говорити і поводженням досить точно визначити багато її психологічних характеристик: психологічні риси, вік, соціальний статус, професію. Але ця точність буває тільки в нейтральних ситуаціях. В інших же ситуаціях майже завжди є присутнім той чи інший відсоток помилок. І чим нейтральніше стосунки, чим більш люди зацікавлені один в одному, тим більша ймовірність помилок.

Це зумовлюється тим, що перед людиною ніколи не стоїть задача просто “сприйняти” іншого. Образ партнера, що створюється при знайомстві, – це регулятор наступної поведінки, він необхідний для того, щоб правильно й ефективно в даній ситуації побудувати спілкування. Наше спілкування будується різними способами, в залежності від того, з ким ми спілкуємося. Для кожної категорії партнерів є різні “техніки” спілкування, вибір яких визначається характеристиками партнера.

Люди, що вступають у спілкування, не однакові: вони відрізняються один від одного за своїм соціальним статусом, життєвим досвідом, інтелектуальним потенціалом тощо. При нерівності партнерів найбільш часто застосовується схема сприйняття, що приводить до помилок нерівності. У психології ці помилки одержали назву “фактор переваги”.

Схема сприйняття така. При зустрічі з людиною, що перевершує нас за якимось важливим для нас параметром, ми оцінюємо її більш позитивно, ніж було б, якби вона була нам рівною. Якщо ж ми маємо справу з людиною, яку ми в чомусь перевершуємо, то ми недооцінюємо її. Причому перевага фіксується за якимось одним параметром, а переоцінка (чи недооцінка) відбувається за багатьма параметрами. Ця схема сприйняття починає працювати не при будь-якій, а тільки при дійсно важливій, значимій для нас нерівності.

Для того щоб подіяв фактор переваги, нам треба цю перевагу спочатку оцінити. Як це зробити? За якими ознаками ми можемо судити про перевагу людини, наприклад: за соціальною чи в інтелектуальною?

Для визначення цього параметра в нашому розпорядженні є два основних джерела інформації:

• одяг людини, її зовнішній вигляд, включаючи такі атрибути, як відзнаки, окуляри, зачіска, нагороди, коштовності, а у певних випадках навіть, машина, оформлення кабінету і т.і.

• манера поводження людини (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться тощо.).

Дія фактора привабливості при сприйнятті людини полягає в тому, що під його впливом якісь якості людини переоцінюються чи недооцінюються іншими людьми. Помилка тут у тому, що якщо людина нам подобається (зовні!), то одночасно ми схильні вважати її більш розумною, гарною, цікавою тощо, тобто, знов-таки переоцінювати її особистісні характеристики.

Отже: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим вона здається кращою у всіх інших відношеннях; якщо ж вона неприваблива, то й інші її якості недооцінюються. Але всім відомо, що в різний час привабливим вважалося різне, що в різних народів свої канони краси.

Виходить, привабливість не можна вважати тільки індивідуальним враженням, вона швидше носить соціальний характер.

Фактор ставлення до нас. Він діє таким чином, що люди, які добре до нас ставляться, оцінюються вище тих, котрі до нас відносяться погано. Знаком ставлення до нас, що запускає відповідну схему сприйняття, є усе, що свідчить про згоду чи незгоду партнера з нами.

Важливо, щоб в усьому була згода, і тоді включається схема сприйняття по фактору ставлення до нас.

Задачею першого враження є швидке орієнтування в міжгруповому спілкуванні. Для людей як соціальних істот головне – визначення питання про групову приналежність партнера. Тому можна сказати, що перше враження майже завжди правильне. Помилкою ж є те, що стереотипізація викликає певну оцінку й не відомих ще поки властивостей і якостей, що може привести до неадекватного спілкування надалі. У постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Однак постійне і тривале спілкування не може задовольнитися тим списком приписаних партнеру рис і властивостей, що сформувалися при першому враженні.

У постійному спілкуванні стає важливим більш глибоке й об’єктивне розуміння партнера – його актуального емоційного стану, намірів, динаміки його ставлення до нас. Тут сприйняття і розуміння партнера відбуваються на іншій основі. Психологічними механізмами сприйняття і розуміння при міжособистісному спілкуванні є ідентифікація, емпатія і рефлексія.

Найбільш простий спосіб розуміння іншої людини забезпечується ідентифікацією – уподібненням себе йому. При ідентифікації людина ставить себе на місце іншого і визначає, як би він діяв у подібних ситуаціях.

Дуже близька до ідентифікації емпатія, тобто розуміння на рівні почуттів, прагнення емоційно відгукнутися на проблеми іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки продумується, скільки відчувається. Емпатійне розуміння можливе у відношенні лише до деяких людей, оскільки складає важке навантаження для психіки.

Процес розуміння один одного опосередкований процесом рефлексії.

У соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це вже не просте знання іншого, але знання того, як інший розуміє нас, тобто своєрідний подвоєний процес дзеркального відображення один одного.