Ситуаційне лідерство

Існує кілька підходів до ситуаційного лідерства. Наприклад, Ф.Фідлер запропонував підхід, у рамках якого найважливішими ситуаційними факторами є відносини між лідером і послідовниками, структурованість роботи (тобто ясність у відношенні того, що і як робити) та владна позиція лідера в організації. У моделі “шлях-ціль” Р.Хауза і Т.Мітчелла акцент робиться на характеристиках послідовників і таких організаційних факторів, як організаційна культура, зміст і структура роботи, система формальних владних відносин. І все-таки найбільшу популярність в останні роки отримала теорія ситуаційного лідерства, авторами якої є американці П.Херси і К.Бланшар. Відповідно до теорії Херси–Бланшара, вибір стилю лідерства в значній мірі визначається готовністю послідовників виконувати завдання. При цьому автори теорії чітко визначають поняття готовності працівників. Працівник готовий до виконання завдання, якщо він: 1) здатний його виконати; 2) хоче його виконати; 3) впевнений у своїх силах. У свою чергу, здатність виконати завдання припускає наявність у працівника необхідних знань, навичок і досвіду. Бажання справитись із завданням включає мотивацію й переконаність у необхідності виконати завдання. Таким чином, готовність послідовників можна охарактеризувати чотирма можливими комбінаціями факторів, як показано на малюнку 6.5 [4].

Популярність моделі Херси–Бланшара пояснюється тим, що аналіз управлінських ситуацій, проведений на її основі, дозволяє, з одного боку, вибрати стиль лідерства, найбільш прийнятний на даний момент, а з іншого боку – цілеспрямовано впливати на працівників із метою регулювання їхньою готовністю підвищувати ефективність діяльності організації.

Таким чином, менеджер, що бажає стати лідером, крім освоєння описаних вище навичок, повинен навчитися визначати готовність послідовників і підбудовувати свій стиль лідерства під конкретну ситуацію. Відзначимо, що найчастіше це вимагає дій, споконвічно не характерних для даного індивідуума, і тут не обійтися без самоаналізу.

Мал. 6.5. Типи готовності послідовників

Однак розуміння спектра стратегій впливу ще не забезпечує лідеру успіху в реалізації його задач. Він повинен правильно використовувати ці стратегії у залежності від ситуації. Таблиця 6.4 допомагає зрозуміти взаємозв’язок стратегій впливу і ситуаційних факторів.

Таблиця 6.4