Класифікація міркувань

Найпростішим типом міркування є отримання одного чи кількох висловлювань нового висловлювання.

З висловлювань , ,... виходить висловлювання , яке є істинним завжди, коли істинними є , ,... . Вихідні висловлювання називаються посиланнями, а нове висловлювання – висновком (наслідком). Можливість виведення висновку з посилань забезпечується логічним зв’язком між ними. Перевірити правильності виведення з посилок можна логічними засобами без звертання до безпосереднього досвіду. Істинні, з точки зору логіки, висновки формуються застосуванням правил логічного слідування (правил виведення). Зазвичай вони записуються у вигляді , ,... → або у вигляді дробу:

Логічне виведення – загалом випадку багатоетапний процес переходу від посилань до висновків і далі – від отриманих висновків, як нових посилань – до нових висновків. Залежно від наявності в них проміжних кроків міркування поділяються на безпосередні та опосередковані. За інших умов – на такі:

а) дедуктивні (від загального до часткового);

б) індуктивні (від часткового до загального);

в) за аналогією (від часткового до часткового).

Дедуктивні міркування мають найбільшу (строгу) доказовість, а міркування за аналогією – найменшу.