Вузли та комплекси залізничного транспорту

Пасажирські залізничні станції розміщують зі сторони основної частини сельбищної території для забезпечення зручних транспортних зв'язків з центром міста, його житловими та транспортними районами. Такі станції проектують переважно прохідного типу.

Залізничні вокзали є найбільш важливими частинами пасажирських станцій. Нормами проектування [4] залізничні вокзали визначаються як комплекси будівель, споруд і інженерних пристроїв, що призначені для обслуговування пасажирів. Вокзальні комплекси в своєму складі об'єднують: пасажирську будівлю, пасажирські, касові або багажні павільони, а також споруди зони перону та привокзальної площі. У перонній зоні розміщують пасажирські платформи, тунелі або пішоходні мости для забезпечення зв'язків між платформами, міською вокзальною площею та пасажирською будівлею, а також дебаркадери над пероном чи його частиною, або навіси над окремими платформами, міста для очікування потягів та можливо інш. об’єкти.

На привокзальній площі розміщують зупиночні пункти міського транспорту, а також інші об’єкти додаткового обслуговування пасажирів.

Залізничні вокзали відносять до числа найбільш складних і відповідальних міських комплексів. Пасажирська будівля вокзалів традиційно виконувала роль своєрідних парадних воріт до міста. Тому вона часто сумісно з привокзальною площею є ведучою в формуванні архітектурного обличчя міста або іншого населеного пункту (рис.11.1, 11.2).

При вирішенні генерального плану вокзалу повинна бути забезпечена єдність технологічного і архітектурного рішень комплексу його будівель і споруд, включаючи об’єкти привокзальної площі і перону. Рішення повинні забезпечити можливості для майбутнього розвитку вокзалу.

У проекті генерального плану вокзалу-комплексу треба забезпечити:

функціональне зонування окремих частин - ділянок комплексу;

надійні технологічні, пішохідні і транспортні зв'язки між окремими складовими об'єктами вокзального комплексу;

виділення окремих шляхів для транзитного по відношенню до вокзалу міського транспорту;

організацію під'їздів, зупиночних пунктів і стоянок всіх видів міського пасажирського транспорту, а також підходів пішоходів до вокзалу і розподіл шляхів руху пасажирів різних напрямків сполучень, в тому числі пасажирів прибуття і відправлення;

виділення місць для розміщення торгових павільонів, кіосків, автоматів і т.п.;

у разі необхідності розміщення нової будівлі почтамту чи відділення зв'язку передбачають відведення вільного майданчика на території, що примикає до перону під майбутнє будівництво.

Зупиночні пункти залізничного транспорту з приміським-міським пасажирським рухом розміщують поблизу житлових та промислових районів, місць масового відпочинку населення, а також у зонах масової посадки на міський транспорт - коло станцій метрополітену, зупинок трамваїв, автобусів, тролейбусів. Відстань між такими зупиночними пунктами приймають в межах 1,5…3,0 км, а між зонними станціями залізниць – 10…20 км. Зупиночні пункти міських видів транспорту зміщують від зупиночних залізничних на відстань не менше 50 м.

Між залізничними лініями або станціями та житловою забудовою передбачають санітарно-захисну зону, ширина якої, рахуючи від осі крайньої залізничної колії до будинків, встановлюється в залежності від інтенсивності руху поїздів такою:

на головних шляхах І, II, III категорії – 100 м;

на станційних та під'їздних коліях - 50 м.

При цьому в кожному випадку не менш ніж 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено. Ширину зон до меж садових ділянок приймають не менш 50 м.

Кількість і спеціалізація вантажних станцій і вантажних дворів встановлюється виходячи із розміщення в плані міста промислових територій, сортувальних станцій та

Рис.11.1. Сучасний стан забудови площі "трьох вокзалів" у Москві після проведеної реконструкції: 1 - Ленінградський вокзал; 2 - Ярославський вокзал; 3 - Казанський вокзал; 4 - почтамти; 5 - торговий центр - універмаг "Московський"; 6 - павільон станції метро "Комсомольська-кільцева"; 7 - Центральний дом культури залізничників; 8 - адміністративні будівлі; 9 - житлові будинки прилеглих вулиць; 10 - готель; 11 - залізничний обчислювальний центр; 12 - колишній царський павільйон; 13 - колишня споруда паровозного депо; 14 – багажне відділення; 15 - будівля центрального залізничного бюро; 16 - нова привокзальна площа

Рис.11.2. Залізничний вокзал в м.Луганську. Збудований у 80-ти роки 20 ст.:

а - фрагмент генерального плану вокзального комплексу:

1 - пасажирська будівля вокзалу; 2 - готель; 3 - почтамт; 4 - багажна будівля; 5 - привокзальна площа у двох рівнях; 6 - стоянки автомобілів; 7 - пішохідний міст у вигляді конкорсу – будівлі, розташованої над залізничними коліями;

б — архітектурний розріз

сельбищних районів. Залежно від конкретних умов вантажні станції розміщують поза сельбищними районами міста на внутрішньовузлових ходах, окружних дорогах або на спеціальних ходах, які обслуговують ряд промислових підприємств.

На великих транспортних вузлах доцільне передбачати кооперування вантажних портових та промислових станцій, що дозволяє забезпечити скорочення площ їх територій, а також і підвищити економічну ефективність роботи транспорту.

Станції, які обслуговують наливні бази і бази з іншими небезпечними або курними матеріалами, обов'язково розміщують за межами житлових районів міста на відстанях, які забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних вимог та вимог безпеки. Території для розміщення крупних вантажних станцій повинні бути довжиною 2,5…3,0 км і шириною 300 м, тобто мати площу 30…100 га.

Вантажні двори розміщують за межами сельбищної території, максимально наближуючи їх до основних споживачів, прикріплюючи їх до основних напрямків руху для забезпечення їх зручними транспортними зв'язками з сортувальними та вантажними станціями вузлів, та тими районами міста, які вони обслуговують.

Сортувальні станції виносять за межі міської забудови, а промислові - у відповідні промислові райони. За можливостю їх об'єднують. Для скорочення пробігів автомобільного транспорту сортувальні станції розташовують в районах масового навантаження та розвантаження вантажів, поблизу перевалочних пунктів і пунктів місцевої роботи морських або річкових портів, а також поблизу залізничних обходів міст.

Існуючі малодіяльні під'їзні залізничні лінії, які проходять по сельбищній території міста, при відповідному обгрунтуванні намічають до перенесення на інші території з передачею ними вантажообороту, що вони виконують, на автобільний транспорт.

Під'їзні залізничні лінії, які будуються, заново розташовують в смузі відведення магістральних залізничних доріг, а вводи до окремих промислових майданчиків - під кутом до під'їзної колії.