Основи проектування транспортних мереж населених місць

Згідно з державними будівельними нормами [1,2] при проектуванні населених місць передбачають єдину дорожньо-транспортну мережу міст та поселень і районів, які до них тяжіють. Вона повинна забезпечувати зручні та безпечні транспортні зв'язки між усіма функціональними зонами міста або іншого поселення, а також з іншими зовнішними об'єктами системи розселення, місцями позаміського відпочинку, автомобільними дорогами і спорудами зовнішньої загальної мережи.

Нормативними параметрами при проектуванні транспортних мереж виступають витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладання праці для 90% трудящих (в один кінець), які, як правило, не повинні перевищувати:

у містах з населенням більш 1 млн.чол. - 45 хв.;

від 500 тис. до 1 млн. чол. — 40 хв.;

від 250 тис. до 500 тис. чол. - 35 хв.;

до 250 тис.чол. - 30 хв.

При цьому допускається: для тих хто щоденно приїжджає на роботу в місто-центр з інших поселень наведені норми витрат часу можна збільшувати, але не більше ніж в два рази.

Для мешканців сільських поселень витрати часу на трудові пересування, пішохідні або з використанням транспорту в межах сільськогосподарського підприємства, як правило, не повинні перевищувати 30 хв.

Пропускну здатність мережі вулиць, доріг та транспортних перехрещень, а також кількість місць зберігання автомобілів визначають виходячи з рівня автомобілізації на розрахунковий термін, який вимірюється кількістю автомобілів на 1 тис.чол. Така кількість дорівнює:

200…250 легкових автомобілів, 25…40 вантажних автомобілів залежно від складу парку;

кількість мотоциклів і мопедів приймається 50…100 одиниць для міст з населенням більше

100 тис. чол. і 100…150 одиниць для решти поселень.

Враховуючи дуже суттєвий ріст рівня автомобілізації, який відбувся за останній час, починаючи з 90-х років 20-го століття, вказаний рівень слід коректувати в залежності від місцевих умов.

Пропускною здатністю називають максимальну кількість транспортних засобів, що можуть перетинати через певне перехрещення смуги руху за 1 годину за умовою безперечного дотримання безпеки руху.

Число автомобілів, що прибувають в місто-центр з інших поселень системи розселення і транзитних, при містобудівному проектуванні визначають спеціальним розрахунком.

Основи проектування мережі зовнішнього транспорту, пасажирських та вантажних перевезень, а також рухомого складу в межах міст та прилягаючих до них районів передбачають розвиток споруд та інженерних пристроїв різних видів далекого міжміського та приміського транспорту. Їх призначення, потужність та розміщення визначають, виходячи із ролі зовнішнього транспортного вузла в регіональній транспортній мережі та очікуваного об'єму соціально-економічних зв'язків.

При визначенні розвитку транспортних комплексів і місць їх розміщення за основу приймаються розробки спеціалізованих по тому чи іншому виду транспорту проектних організацій. Проектні пропозиції, і рішення виконують на підставі аналізу тенденцій розвитку транспортної інфраструктури регіональних схем розселення, схем і проектів районного планування.

При проектуванні зовнішних транспортних вузлів мережі населених міст і поселень, а також їх складових комплексів необхідно ураховувати цілу низку нормативних вимог. Найбільш важливі з них такі:

залізничні та автомобільні дороги загальної мережі проектують в обхід міст з організацією зручних зв'язків з усіма примикаючими до транспортного вузла внутрішніми лініями;

при розміщенні транспортних споруд та пристроїв резервують території для їх розвитку на перспективу, а також передбачають улаштування санітарно-захисних зон при умові дотримування протипожежних вимог;

склад земель за тим чи іншим видом зовнішнього транспорту визначається Положенням про землі транспорту, а необхідні території - за нормами відводу земель і типологичними нормами проектування окремих транспортних комплексів.