Рифова форма залягання та органогенні будівлі

Рифова форма залягання характерна для викопних вапнякових органогенних будівель. Вона являє собою відокремлені у вигляді куполів, валів, стовпів тощо тіла біогермних вапняків (скелетних залишків колоніальних організмів) та генетично пов'язаних з ними детритових, біохемогенних, хемогенних, уламкових та інших карбонатних осадків. Типові такі будівлі складаються з ядра, в якому переважають біогермні вапняки, та шлейфу, складеного вапняками іншого походження (рис. 2.2.11)

Рис. 2.2.11. Типовий розріз органогенної будівлі: 1-3 – вапняки: 1 – біогермні, 2 – детритові й біохемогенні, 3 – уламкові, 4 – шаруваті породи, одновікові з органогенною побудовою, 5 – більш молоді відклади (за І.К.Королюк, М.В.Михайловою та ін., 1975)

Органогенні будівлі розрізняються за різноманітністю розмірів та форм. Зокрема, висота більшості з них коливається від перших до десятків метрів. Але в літературі описано окремі будівлі, висота котрих досягала багатьох сотень метрів, а довжина декількох кілометрів. Що ж стосується форми, то вона варіює від майже плоскої до гострокінцевої та від майже геометрично правильної куполоподібної до суттєво неправильної. При цьому примхлива форма найчастіше характерна для малих тіл.

Будівлі відзначеного типу найчастіше мають чіткі й навіть різкі контакти із сусідніми (вмісними) породами. Крім того, шари останніх поблизу стінок цих будівель нерідко зменшуються в потужності і підгинаються доверху.

Тіла органогенних будівель розповсюджено як поодинокі, так і групами (рис. 2.1.12). Існують при цьому закономірні сполучення типу майже суцільних лінійних та ланцюжків (лінійної групи ізольованих будівель), полів (ділянки безладного поширення побудов).

Рис. 2.2.12. Типи органогенних будівель (за І.Королюк, В.М.Михайлової та ін., 1975). 1 – біогерми, 2 – біостроми, 3 – біогермні масиви, 4 – біостромні масиви, 5 – рифові масиви. Умовні позначення: 1 – біогермні вапняки, 2 – відклади рифового плато, 3 – детритові вапняки, 4 – відклади шельфів, 5 – відклади лагун, 6 – інші відклади, одночасні з органогенною будівлею, 7 – більш молоді відклади

І.К.Королюк, М.В.Михайлова та інші (1975) поділяють викопні органогенні будівлі залежно від їх загальної форми та розмірів, палеогеографічних умов утворення та впливу на оточуюче літологічне середовище, власного складу та складності внутрішньої будови на: 1) біогерми, 2) біостроми, 3) біогермні масиви, 4) біостромні масиви, 5) рифові масиви (рис. 2.2.12).

Біогерм являє собою просту, порівняно невелику органогенну будівлю опуклої форми, яка узгоджена з висотою, шириною й довжиною і складена майже виключно біогермними породами.

Біостром – це пластоподібна органогенна побудова достатньо вираженої шаруватої будови, складена біогермними породами.

Біогермний масив – це сума зближених біогермів, біостромів та супровідних порід.

Біостромний масив – це вертикальне нагромадження біостром.

Рифовий масив ("викопний риф") – це дуже складна будівля, яка, крім біогермів, включає в себе відклади інших рифових фацій – лагунні, рифового шлейфу, гребня та плато.