Стратиграфічні незгідності та перерви

Осадові та інші за походженням геологічні тіла завжди знаходяться в певних вікових та просторових співвідношеннях між собою. Причому існують два види таких співвідношень: згідній незгідні. При згідних співвідношеннях геологічні тіла залягають один на одному без розмиву, та їх поверхні нашарування паралельні або майже паралельні (з урахуванням хвилястої, лінзоподібної та косої шаруватості) між собою. У той же час при незгідних співвідношеннях границя між геологічними тілами збігається з поверхнею розмиву або тектонічним порушенням.

Границі між осадовими (чи осадово-вулканогенними) товщами або їх частинами, що зумовлені перервами в осадконакопиченні, прийнято називати стратиграфічними незгідностями. Для позначення таких незгідностей вживають наступні поняття.

Перерва (стратиграфічна перерва) – випадання з розрізу тих чи інших пачок шарів або певних стратиграфічних підрозділів.

Поверхня незгідності – границя між незгідно залягаючими геологічними тілами (товщами тощо).

Структурні яруси (поверхи) – товщі, розділені поверхнею незгідності. При цьому товщі, розташовані вище поверхні незгідності, прийнято називати верхнім структурним ярусом (поверхом), а ті товщі, що залягають нижче цієї поверхні – нижнім структурним ярусом (поверхом).

Кут незгідності – кут між поверхнею незгідності й шаруватістю або іншими елементами стратифікації (смугастість, кліваж, сланцюватість тощо) нижнього структурного ярусу (поверху).

Стратиграфічні незгідності класифікуються за: 1) кутами незгідності, 2) площею розповсюдження та 3) виразністю (чіткістю) прояву поверхні незгідності. За цими ознаками такі незгідності поділяють на: 1) паралельну, 2) кутову та 3) азимутальну (географічну).

Паралельна незгідність. При такій незгідності кут між поверхнею незгідності та елементами стратифікації нижнього структурного ярусу дорівнює нулю, тобто шаруватість верхнього структурного ярусу паралельна шаруватості нижнього структурного ярусу (рис. 2.2.19, а).

 
Подібна незгідність породжуються відносно спокійними (які не супроводжуються значними деформаціями даної ділянки земної кори) в тектонічному відношенні перервами в осадконакопиченні. Вона характеризується випаданням із розрізу певних стратиграфічних підрозділів (окремих горизонтів, ярусів тощо). Найчастіше маркується горизонтами так званих базальних конгломератів – продуктів підводного розмиву або наземної денудації.

Рис. 2.2.19. Типи стратиграфічних незгідностей (їх поверхні показано хвилястою лінією): а – паралельна, б – кутова слабка, яка поступово переходить у різку, в – кутоварізка, контрастна, г, д – азимутальна в плані (г) та по вертикалі

(д – розріз по лінії АВ)

Кутова незгідність. Така незгідність підкреслюється наявністю певного кута між поверхнею незгідності та шаруватістю або іншими елементами стратифікації нижнього структурного ярусу. Її поверхня немов би зрізає структурні елементи нижнього структурного ярусу. Величина такого кута може коливатися від 0 до 90°. У тому випадку, якщо цей кут не перевищує 30°, говорять про слабку кутову незгідність, а при куті більше 30° – різку кутову незгідність (рис. 2.2.19, б, в). Якщо цей кут варіює навіть на незначних відстанях, то така незгідність стає контрастною. Остання зумовлена наляганням осадового чохла на денудоване складчасте ложе.

Азимутальна незгідність. Незгідність цього типу характеризується кутом у декілька градусів (рис. 2.2.19, г, д). При куті менше 1° її називають географічною.

Подібні незгідності встановлюються тільки на геологічній карті за незбігом простягання та кутів падіння різних за віком відкладів.

Регіональні та місцеві незгідності. До перших відносять незгідності між геологічними утвореннями, які проявлені на формаційному рівні й розповсюджені на дуже значних територіях. До незгідностей, наприклад, належать границі між чохлами платформ та складчастим ложем цих платформ. У свою чергу за місцеві незгідності приймають ті, які проявлені на незначній території. Наприклад, вони часто розвинені над покрівлею соляних діапірових структур.

Явні та приховані незгідності. До перших належать усі розглянуті вище. Що ж стосується прихованих незгідностей, то від явних вони відрізняються тим, що надійно визначити їх місце прояву практично неможливо. Такі незгідності характерні для метаморфічних товщ, у котрих первинна стратифікація і нижнього, і верхнього структурних ярусів затушовується кліважем, кристалізаційною сланцюватістю, мігматитовою смугастістю тощо. Крім того, до цього типу незгідностей відносять деякі типи паралельної незгідності в осадових товщах, які не супроводжуються присутністю базальних конгломератів. Як правило, такі приховані незгідності виявляються тільки при ретельних біостратиграфічних дослідженнях за випаданням окремих пачок, світ, ярусів тощо








Дата добавления: 2015-04-07; просмотров: 1862;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.