Та вапняковистих порід (2) у Меланчиному ярі на Канівщині

2.2.2.5. Первинна тріщинуватість

Первинною вважається та тріщинуватість, яка виникла при усиханні осадків та діагенезі осадових порід. До неї відносяться тріщини усихання і діагенетичні.

Тріщини усихання належать до типу розривів розтягу, які утворюються, головним чином,у пухких глинистих відкладах при висиханні на сонці. Породжуються вони силами, що діють усередині тіла.

Тріщини усихання утворюють відносно ізометричні полігони, форма яких певною мірою відображає більш-менш рівномірний розподіл відзначених сил (рис. 2.3.17). Такі тріщини, звичайно, заглиблюються прямовисно відносно поверхонь нашарування, мають клиноподібну форму і часто заповнені більш пізнім матеріалом.

Діагенетичні тріщинивиникають на стадії діагенезу внаслідок ущільнення та зміни об'єму осадової породи. Вони також породжуються внутрішніми силами, але на відміну від попереднього випадку на розподіл останніх впливає шаруватість і літологічна неоднорідність товщ. Зокрема, шаруватість частково пристосовує напрямки дії цих сил до просторового положення поверхонь нашарування, а літологічна неоднорідність приводить до літологічно вибіркового перерозподілу деформацій. Тому поряд із тріщинами відриву й розтягання звичайними для даної ситуації, з'являються і тріщини сколювання і, крім того, усі ці тріщини отримують певну орієнтованість відносно поверхонь наша­рування: тріщини відриву й розтягання орієнтуються переважно нормально до цих поверхонь, а сколювання – діагонально або паралельно до них. Усі тріщини разом створюють прямокутну або трапецієподібну системи, поділяючи шари на плити відповідної форми (рис. 2.2.18). Розмір таких плит у грубошаруватих осадових породах, як правило, перевищує 0,8-1,0 м, і цікаво, що він зменшується на один-два порядки в тонкошаруватих породах і особливо в тонкоуламкових різновидах останніх.

Тріщини відриву мають нерівну, мікрорельєфну поверхню, а тріщини сколювання, навпаки, відзначаються плоскою, рівною поверхнею. Що ж стосується тріщин розтягання, то вони фактично є різновидом тріщин відриву, проявлених у відносно слабозцементованих (пухких, напівпухких) породах. Для них характерна дуже нерівна (рвана або навіть полум'яноподібна) поверхня.

Одним із підтипів діагенетичних тріщин є тріщини синерезису.Синерезис – це процес зменшення об'єму внаслідок підземного збезводнення. Він може охоплювати глини, гелі, колоїдальні суспензії. З реалізацією цього процесу пов'язано утворення, головним, чином, тільки тріщин відриву та розтягання. Подібні тріщини складають тримірну багатогранну сітку, яку ще називають "сіткою для курчат". Такі тріщини розвинено в глинах, алевролітах, вапняках, доломітах.

Рис. 2.1.17. Тріщини усихання в плані (а) та по вертикалі (б)

Рис. 2.2.18. Діагенетичні тріщини у фаменських червоноколірних пісковиках гір Кендиктас (Південний Казахстан)