Предмет і метод міжнародної економіки

ПРЕДМЕТ, МЕТОД, БАЗОВІ ПОНЯТТЯ

Економіки переважної більшості країн світу сьогодні є відкритими. Розуміння процесів, які мають місце у відкритій економіці та в сві­товому господарстві в цілому, їх взаємозв’язку та взаємного впливу не­можливе без вивчення і розуміння загальних закономірностей функціонуван­ня міжнародної економіки, провідних тенденцій, котрі визначають поступ світової спільноти у ХХІ столітті.

Становлення світового господарства і міжнародних економічних відносин має багатовікову історію. Причому останні, в основному торговельні, існували і до виникнення світового господарства. Більшість науковців пов’язують виникнення світового господарства з періодом пост-промислового перевороту. При цьому відзначають, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. воно базувалося в основному на силі позаекономічного примусу, а не на „силі капіталу“. Гострі протиріччя – і дві світові війни як їх наслідок – не надавали йому стійкого характеру. У середині ХХ ст. світове господарство виявляється розколотим на дві системи – капіталістичну і соціалістичну. У 1960-ті рр. в систему світового господарства включаються країни, що розвиваються, у 1970-х серед них виділяються „нові індустріальні країни“. Після розпаду СРСР та трансформаційних перетворень у колишніх соціалістичних країнах світове господарство починає набувати рис єдиного цілісного утворення.

В цілому друга половина ХХ століття відзначена рядом якісних змін у розвит­ку світового господарства: підвищенням ступеня відкритості економік, незалежно від політичного устрою та рівня розвитку країн; створенням системи міжнародних, наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний, збалансований економічний розвиток ООН, МВФ та ін.); виникненням та поширенням транснаціональних корпорацій, які чинять всезростаючий вплив на міжнародну торговельну, промислову та інвестиційну політику; функціонуванням самостійної міжнародної фінансової сфери поряд зі сферами міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва. Зберігаючи чимало протиріч та різнопланових тенденцій, світове господарство ХХІ ст. є значно більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині ХХ.

Сучасна світова економіка (світове господарство) – це глобальний економічний організм, утворений сукупністю взаємодіючих і взаємозалежних національних господарств, який функціонує за законами ринкової економіки.

Визначальними чинниками розвитку сучасної світової економіки виступають:

§ інтернаціоналізація господарського життя – процес розвитку стійких економічних взаємозв’язків між країнами і переростання суспільним виробництвом національних кордонів;

§ науково-технічний прогрес – безперервний процес відкриття і застосування нових знань, котрий дозволяє забезпечити комбінації обмежених ресурсів, які мінімізують витрати випуску високоякісних кінцевих продуктів;

§ транснаціоналізація – процес розширення діяльності транснаціональних корпорацій – національних за формуванням капіталі та інтернаціональних за його функціонуванням та сферою контролю;

§ економічна інтеграція – процес зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств, наслідком якого є довгострокова технічна, технологічна та економічна взаємозалежність країн-учасниць;

§ глобалізація – процес підвищення ступеня інтегративності національних економік, зростання їх взаємозв’язку та взаємозалежності, поступового руйнування економічних кордонів.

Міжнародна економіка як навчальна дисципліна вивчає закономірності взаємодії національних економік і міжнародних економічних організацій у сфері зовнішньої торгівлі, руху факторів виробництва, фінансування та формування міжнародної економічної політики.

Вона ґрунтується на основних поняттях, теоріях і моделях мікро- та макроекономіки і складається з міжнародної мікроекономіки та міжнародної макроекономіки. Міжнародна мікроекономіка вивчає закономірності міжнародного товарів та факторів їх виробництва. Міжнародна макроекономіка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік та світового господарства в цілому. Метою досліджень у міжнародній економіці є пояснення тих чи інших явищ і процесів міжнародного економічного життя та прогнозування їх розвитку.

Основними методами аналізу в міжнародній економіці є економічний аналіз, який передбачає абстрагування від деталізації економічних явищ та виділення декількох змінних, що мають принципове значення для їх по­яснення та прогнозування, а також економічне моделювання. Саме тому більшість моделей обмежені двома країнами, які виробляють два види товарів за допомогою двох факторів виробництва; аналіз передбачає або ситуацію автаркії, або ситуацію вільної торгівлі, досконалої мобільності факторів виробництва, досконалої конкуренції на ринках товарів та ресурсів. Ці моделі передбачають спрощення, без яких не обходиться ні мікро-, ні макроекономічний аналіз, але вони дозволяють отримати резуль­тати, які є справедливими для реального світу, з багатьма країнами, численними факторами виробництва, недосконало конкурентними ринками та впливом урядової й міжнародної економічної політики.

Об’єктивною тенденцією економічного розвитку світу є підвищення відкритості економік. Принципи функціонування відкритих економік з’ясовує позитивний аналіз. Він створює базу для нормативного аналізу, рекомендацій для реальної економічної політики держав у відкритій економіці.

Відкритість економік породжує чимало нових економічних проблем. Рівень цін і зайнятість однієї країни зазнають впливу стану економіки інших країн. Виявляється протиріччя між цілями внутрішньої стабільності і рівноваги платіжного балансу. Теорія міжнародної економіки з’ясовує, як впливають на внутрішню макроекономічну стабільність зовнішньоекономічні чинники, як у відкритій економіці імпортується інфляція, чи може країна з відкритою економікою відмежуватися від кон'юнктури світового ринку. Таким чином, теорія міжнародної торгівлі має конкретне наукове завдання. Вона визначає засади міжнародної економічної політики і ділової поведінки економічних суб’єктів.