Меркантилістські теорії міжнародної торгівлі

Теоретична думка з часів виникнення у ХVII ст. політичної економії намагалася дати відповіді на запитання: що є основою міжнародної торгівлі? які фактори спричиняють формування експортно-імпортних потоків між країнами? якою є природа тієї вигоди, яку отримують країни - учасниці міжнародної торгівлі? Перша спроба теоретичного осмислення природи міжнародної торгівлі була зроблена представниками меркантилізму (ХVІІ-ХVШ ст.).

Доктрина меркантилізму вперше пов’язала торговельні відносини між країнами з економічним зростанням, заклала підвалини тих основних понять та категорій, якими оперує сучасна теорія міжнародної торгівлі. Модель міжнародної торгівлі, створена меркантилістами, у певному відношенні була теоретично недостатньою. Це була статична модель, яка розглядала багатство націй як фіксовану величину на кожний даний момент часу. Тому зростання економічного добробуту однієї країни досліджувалося виключно з точки зору перерозподілу багатства між країнами, міжнародна торгівля розглядалася як „гра з нульовою сумою“, в якій виграш однієї країни неминуче обертався втратами для іншої, а матеріальними носіями багатства вважалися дорогоцінні метали – золото і срібло.

Меркантилістська модель ґрунтувалася також на припущенні економіки неповної зайнятості, в якій збільшення надходжень золота та срібла до державної скарбниці спричиняло зростання виробництва та зайнятості і виключало інфляцію. На основі цієї моделі меркантилізм формує рекомендації для державної політики – політики протекціонізму та активного економічного націоналізму.

Ранній меркантилізм теоретично обґрунтовував шляхи розв’язання двох взаємопов’язаних завдань: залучення якомога більшої кількості грошей з-за кордону та утримання грошей в країні, нагромадження дорогоцінних металів в національному масштабі. Пропоновані раннім меркантилізмом заходи державного контролю не виходили за межі чисто адміністративних: валютна монополія держави, заборона вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобутку дорогоцінних металів, зменшення вагового вмісту золотих і срібних монет для збільшення їх кількості, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановлення високих митних тарифів, зниження позичкового проценту.

Зрілий меркантилізм переносить дослідження зі сфери грошового обігу в сферу товарного обміну. Джерело багатства нації вбачається тепер не у при­мітивному нагромадженні скарбів, а насамперед у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного сальдо торговельного балансу. Звідси – теоретична аргументація політики протекціонізму, спрямованої на стимулювання розвитку експортних галузей промисловості (надання субсидій, експортних премій, звільнення від податків та ін.).

Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі пов’язаний з критикою доктрини меркантилізму представниками класичної школи – А.Смітом, Д.Рікардо, Дж.С.Міллем, результатом якої стали теорії абсолютних та порівняльних переваг з обґрунтуванням вимог свободи торгівлі.