Загальна характеристика й класифікація

Від якості опоряджувальних робіт в значній мірі залежить зовнішній вигляд фасаду і інтер'єру будинку, термін його служби, тому що шар шту­ка­турки підвищує довговічність будинку.

Штукатурні роботи більш трудомісткі ніж загальнобудівельні і менш меха­нізовані. Трудомісткість складає 25...28%, а тривалість до 40% від будівництва усього будинку.

В індустріальному будівництві (ВПБ-великопанельні будинки) частіше обмежуються затиранням поверхні і оштукатуренням з'єднань.

Штукатурку розрізняють (див. Рисунок 8.1):

за призначенням — звичайна, декоративна і спеціальна (термо-, звуко-, гідроізоляційна, рентгенонепроникна, армована);

по виду в'яжучого — цементна, цементно-вапняна, вапняна, вапняно-гіп­сова, вапняно-глиняна;

за якістю виконання — проста (для опоряджування складів і допоміж­них­ приміщень), поліпшена (для житлових приміщень, торговельних залів, учбових закладів) і високоякісна (для театрів, адміністративних і іншіх бу­динків першого класу, а також фасадів капітальних багатоповерхових будинків).

Товщина штукатурки складає по дереву 20...25 мм, по цегляним і бетон­ним поверхням 10...15 мм.

Для захисту від шкідливих випромінювань шар штукатурки роблять тов­щиною до 100 мм на стінах і 30 мм на стелі.

Штукатурний намет складається з одного або кількох шарів (2...3). Од­разу на всю товщину намет наносити не потрібно й неможливо, бо він буде спливати, тому його наносять шар за шаром.

Штукатурний намет має три шари (див. Рисунок 8.2):

I шар-оббризк служить для з'єднання штукатурки з основою і робиться більш рідким, щоб краще заповнити щілини, тріщини, пустоти основи.

II шар-грунт для вирівнювання поверхні і отримання необхідної товщини штукатурки. Він складається з більш густішого розчину, його наносять шарами не більше 7 мм кожний.

III шар-накривку наносять рідким розчином на дрібному піску для виконання загладжувального шару. Товщина біля 2 мм.

Загальна товщина штукатурки:

простої (звичайної) — до 18 мм;

поліпшеної — до 20 мм;

високоякісної — до 25 мм.

Для виготовлення штукатурних розчинів використовують в основному портланд-цемент, для виконання водонепроникної штукатурки — пуцола­но­вий цемент. Іноді вживають полімерцементні та гіпсополімерцементні в'яжучі з додатком ПВА-емульсії та синтетичного латекса у спів­відношенні з цементом 0,2:1.

В якості заповнювачів для звичайних штука­турок використовують пісок річний або зі зруй­нованих гірничих пород. В декора­тивних шту­ка­турках вживають мармуровий та граніт­ний дрібняк, кольорове скло розміром 0,3...5 мм. Як наповнювач використовується глина, що підвищує щільність розчину та його легко­укла­дальність.

Складний технологічний процес виконання тинькування представлений на Рисунку 8.3.