Об’єкти нормування праці. Система нормативів і норм праці

Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність об’єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяють дві групи об’єктів нормування праці:

1) характеризуються переважно витратами робочого часу;

2) характеризуються переважно витратами робочої сили.

Універсальною мірою кількості праці і найширше вживаним об’єктом її нормування є робочий час. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров’я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу).

В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах (не може перевищувати 36 годин на тиждень), а також для певних категорій Е та В працівників (неповнолітні, інваліди, матері, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, вагітні жінки). Законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. Деякі науковці вважають чисельність персоналу окремим об’єктом нормування праці, але, на нашу думку, в цьому випадку нормується все-таки робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної групи працівників.

До другої групи об’єктів нормування праці належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць, рік.

У промисловості поширеним об’єктом нормування праці є зона обслуговування, що визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш досліджені з-поміж усіх інших об’єктів нормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики цих показників найбільше підходять норми важкості праці (під якою розуміємо сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини). Складовими важкості праці є її інтенсивність, стан виробничого середовища та ін. Норми важкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівника і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці тощо.

Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці — вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи встановлюються для багатьох значень факторів.

Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та факторами, які на них впливають.

Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми праці, які відіграють роль еталону для підприємств, що освоюють дану технологію.

Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами:

1.Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устаткування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Ці нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.

2.Нормативи часу — це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це найпоширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним об’єктом її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: нормативи основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.

3.Нормативи обслуговування — це регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об’єктів та кількістю цих об’єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об’єктів, що закріпляються за одним або групою працівників.

4.Нормативи чисельності — це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встановлення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (наприклад, чисельності спеціалістів — конструкторів, технологів, економістів).

5.Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок — бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.

Норми праці класифікуються за такими ознаками:

· за призначенням — норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання;

· за сферою поширення — міжгалузеві, галузеві. районні та місцеві норми;

· за періодом дії — разові, тимчасові, сезонні, тривалі норми;

· за ступенем деталізації — деталізовані (мікроeлементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

· за методом обґрунтування — науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні норми.

Норма часу— це кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу на партію виробів, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби.

Норма штучного часу (Тшт) визначається за формулою:

, (7.5)

де Топ — оперативний час;

, (7.6)

де То — основний час;

Тд — допоміжний час:

К — норматив часу на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби.

Для різних типів виробництва застосовуються різні методики розрахунку норм штучного часу:

а) для умов масового і крупносерійного виробництва за формулою:

, (7.7)

б) для умов середньо- і дрібносерійного виробництва за формулою:

, (7.8)

де — відповідно затрати часу на організаційне обслуговування, відпочинок і особисті потреби, часу перерв, обумовлених технологією та організацією виробництва, в % до оперативного часу;

— затрати часу на технічне обслуговування, в % до основного часу.

Норма штучно-калькуляційного часу (Тшт-к)визначається за формулою:

, (7.9)

де Тп-з — час підготовчо-завершальної роботи;

п — кількість деталей в партії.

Для розрахунку основного машинного часу (Тм) за нормативами режимів роботи устаткування при повздовжньому точінні використовують формулу:

, (7.10)

де L — довжина деталі, мм;

l1 — додаткова довжина на врізання на пробіг різця, мм;

l2 — додаткова довжина на зняття пробних стружок, мм;

і — число проходів різця;

п — число обертів за хвилину, об./хв.;

S — подача, мм/об.

Для розрахунку основного машинного часу (Тм) за нормативами режимів роботи устаткування при поперечному точінні використовують такі формули:

а) для суцільного січення за формулою:

, (7.11)

б) для несуцільного січення за формулою:

, (7.12)

де D — лицевий діаметр заготовки, мм;

d — внутрішній діаметр заготовки, мм.

Норма виробітку— це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку (Нвир) за робочу зміну визначається за формулами:

, (7.13)

, (7.14)

, (7.15)

де Тзм — тривалість робочої зміни;

Тобс — час на обслуговування робочого місця;

Твід — час на відпочинок і особисті потреби;

Тпрт — час перерв, обумовлених особливостями технології та організації виробничих процесів.

Норма обслуговування — це кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

Норма обслуговування (Нобс) визначається за формулами:

, (7.16)

, (7.17)

де Нво — норма часу на обслуговування одиниці обладнання, люд-год;

Нчо — норматив часу на обслуговування одиниці обладнання, люд-год;

Нчпер — норматив часу на перехід від одного верстату до іншого.

Норма часу обслуговування— це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність.

Норма чисельності— це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма чисельності (Нчис) визначається за формулами:

За зміну

, (7.18)

За добу

, (7.19)

Планова (спискова)

, (7.20)

де М — число одиниць обслуговування обладнання;

Кзм — коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Фн, Фр — відповідно плановий номінальний і реальний річний фонд робочого часу одного працівника, год.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але у нормо-годинах.