Аналіз і прогнозування стану ринку праці

Інформаційне забезпечення аналізу ринку праці становлять:

- дані перепису населення;

- статистична звітність підприємств;

- звітність Державної служби зайнятості;

- дані вибіркових обстежень;

- результати досліджень суспільної думки.

Для отримання інформації зі статистики ринку праці Держкомстат України розробляє форми державної статистичної звітності та проводить вибіркові обстеження

Одиниці надання інформації про стан ринку праці:

- підприємства;

- адміністративні установи;

- населення

Вибіркове обстеження домашніх господарств проводиться для отримання такої інформації:

- економічна активність населення;

- зайнятість;

- безробіття;

- економічна неактивність

Звітність Державного центру зайнятості надає інформацію про:

- зареєстроване безробіття;

- незайняте населення;

Державна статистична звітність підприємств надає інформацію про:

- галузевий склад зайнятого населення (ф. №1-ПВ);

- чисельність окремих соціально-демографічних груп (ф. №6-ПВ);

- чисельність державних службовців (ф. №9-ДС);

- рух робочої сили (ф. №3-ПВ);

- використання робочого часу (ф. №1-ПВ та ф. №3-ПВ);

- оплату праці (ф. №1-ПВ, ф. №2-ПВ, ф. №9-ДС);

- умови праці та стан соціального захисту працівників (ф. №1-ПВ, ф. №1-ПВ страйк, ф. №3-ПВ та ін.)

Держкомстат України склав систему аналітичних показників ринку парці за такими основними розділами:

1. Економічна активність населення.

2. Чисельність і категорії зайнятих.

3. Робочий час і його використання.

4. Оплата праці.

5. Умови праці і соціальний захист працівників.

Більш повний аналіз ринку праці проводить Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, використовуючи таку систему показників:

Розділ 1. Зайнятість і безробіття — за матеріалами щомісячних вибіркових обстежень населення

Розділ 2. Рух робочої сили — розраховується за державною статистичною звітністю підприємств, установ, організацій, а також за адміністративними даними ДСЗ щодо реєстрації трудових договорів

Розділ 3. Вимушена неповна зайнятість — складається за державною статистичною звітністю підприємств, установ, організацій

Розділ 4. Пропозиція робочої сили — готується за реєстраційними даними ДСЗ

Розділ 5. Активні заходи сприяння зайнятості населення — чисельність працевлаштованих, направлених на навчання, громадські роботи, рівень охоплення заходами соціального захисту

Розділ 6. Сприяння зайнятості населення, яке потребує додаткових соціальних гарантій — заходи сприяння зайнятості осіб, потребують особливих соціальних гарантій соціального захисту

Розділ 7. Соціальний захист незайнятої молоді —

Розділ 8. Жінки на ринку праці — економічна активність жінок, чисельність вивільнених жінок, структура чисельності вивільнених жінок та ін.

Розділ 9. Безробіття у сільській місцевості — економічна активність населення у сільській місцевості. Реєстрація безробітних у з числа працівників сільської місцевості

Розділ 10. Формування та використання коштів Фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття

Основні визначення і поняття, розроблені за рекомендаціями Міжнародної організації праці та 13-ої Міжнародної конференції статистиків праці з урахуванням національних особливостей законодавчої та нормативної бази

Опитування населення здійснюється у третій декаді кожного місяця з 21 по 30-31 число включно.

Звітним періодом є обстежуваний тиждень з понеділка по неділю, що включає 15 число місяця

До процесів соціального руху населення належать процеси зайнятості та безробіття, що потребують глибокого дослідження. Існують два основні напрями дослідження цих процесів: 1) екстенсивний аналіз; 2) інтенсивний аналіз.

Екстенсивний аналіз ринку праці передбачає всебічне дослідження як з демографічного, так і соціально-економічного погляду новоутворених сукупностей - вільних робочих місць і вакантних посад; чисельності громадян, які звернулися до служби зайнятості з питань працевлаштування; працевлаштованих громадян; чисельності працевлаштованих громадян із числа безробітних тощо. У процесі екстенсивного аналізу використовують метод групувань та методи аналізу варіаційних і атрибутивних рядів розподілу.

Для кількісної характеристики взаємозв’язку новоутворених сукупностей населення застосовують інтенсивний аналіз. За допомогою системи відносних величин інтенсивності оцінюють напруженість, рівень, силу соціальних процесів. При цьому новоутворені сукупності співвідносяться з населенням або групою населення, яке його утворило.

Визначення коефіцієнтів інтенсивності дає можливість привести різні в часі та просторі величини до однієї основи та отримати показники типу „чисельність безробітних на 1000 осіб економічно активного населення”, „чисельність зайнятих в економіці на 1000 осіб економічно активного населення” тощо. Розраховують коефіцієнти інтенсивності діленням абсолютної величини новоутворених соціальних сукупностей (зайнятих або безробітних) на економічно активне населення.

Загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості населення будуються за такою схемою:

(5.10)

де К_зайн - загальний коефіцієнт зайнятості населення;

З - чисельність зайнятих в економіці;

Б - чисельність безробітних;

З + Б - чисельність економічно активного населення.

Аналогічно розраховується загальний коефіцієнт інтенсивності безробіття:

(5.11)

де К_безр - загальний коефіцієнт безробіття;

З, Б, З + Б - відповідно, як і в загальному коефіцієнті зайнятості.

Основне призначення загальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття населення полягає в якісній характеристиці соціальних процесів населення. На основі коефіцієнтів визначають рівень стану економіки в цілому, її окремих секторів галузей економіки тощо. Наприклад, високі коефіцієнти зайнятості населення та низькі коефіцієнти безробіття свідчать про стабільний економічний стан у країні, а низькі коефіцієнти зайнятості населення та високі коефіцієнти безробіття свідчать про кризові явища в економіці.

Інтенсивність соціального процесу стосовно того чи іншого контингенту населення (чоловіків або жінок, міського чи сільського населення, робітників чи службовців), в якому той процес може відбуватися, вимірюють за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Загальна схема побудови спеціальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття така:

(5.12)

де - спеціальний коефіцієнт зайнятості населення;

З_к- чисельність спеціального контингенту осіб зайнятих в економіці.

Загальна схема побудови спеціальних коефіцієнтів безробіття така:

(5.13)

де - спеціальний коефіцієнт безробіття;

Б_к - чисельність безробітних спеціального контингенту осіб.

Спеціальний коефіцієнт зайнятості жіночого та чоловічого населення розраховується за такими формулами:

(5.14)

(5.15)

де і - відповідно коефіцієнти зайнятості жіночого і чоловічого населення;

Зж і Зчол - відповідно чисельність зайнятих жінок та чоловіків.

Спеціальні коефіцієнти безробіття жіночого і чоловічого населення розраховуються відповідно:

(5.16)

(5.17)

де Кж і Кчол - відповідно коефіцієнти безробіття жіночого та чоловічого населення;

Бж і Бчол - чисельність безробітних жінок та чоловіків.

Через спеціальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття можна розрахувати загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття:

; (5.18)

; (5.19)

; (5.20)

. (5.21)

Загальний коефіцієнт зайнятості треба розраховувати через спеціальний коефіцієнт зайнятості:

(5.22)

де d _к - частка спеціальної групи населення в загальній кількості зайнятих.

Наприклад, загальний коефіцієнт зайнятості дорівнює:

спеціальному коефіцієнту робітників поділеному на долю робітників у загальній кількості зайнятих:

, (5.23)

де - спеціальний коефіцієнт зайнятості робітників;

- доля робітників у загальній кількості всіх зайнятих.

Загальний коефіцієнт безробітних має дорівнювати спеціальному коефіцієнту безробітних службовців поділеному на долю службовців у загальній кількості безробітних:

(5.24)

де - спеціальний коефіцієнт безробітних службовців;

- питома вага службовців у загальній кількості безробітних.

Інтенсивність соціальних процесів (зайнятості та безробіття) в окремих групах, на які можна розподілювати спеціальний контин­гент населення, оцінюється за допомогою часткових коефіцієнтів інтенсивності.

Часткові показники інтенсивності зайнятості й безробіття розраховуються за такою схемою:

(5.25)

(5.26)

де і - часткові коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття;

З_х, Б_х - відповідно кількість зайнятих і безробітних в окремій групі.

Типовим прикладом визначення часткових коефіцієнтів є групування спеціального контингенту зайнятого населення або спеціального контингенту безробітних та групи за віком: де х - вік.

Спеціальний коефіцієнт зайнятості або безробіття можна розрахувати так:

(5.27)

(5.28)

де і - відповідно зайняті та безробітні спеціального контингенту осіб в окремій групі.

Спеціальний коефіцієнт інтенсивності, зайнятості та безробіття може бути розрахований як середньоарифметична зважена з часткових коефіцієнтів за формулами:

(5.29)

і (5.30)

де і - відповідно спеціальні коефіцієнти зайнятості безробіття;

і - часткові коефіцієнти зайнятості та безробіття;

З_х і Б_х - чисельність зайнятих і безробітних в окремій групі.

Спеціальний коефіцієнт зайнятості й безробіття можна подати і так:

К_К = Σ К_х d_х, (5.31)

де К_х - часткові коефіцієнти зайнятості й безробіття;

d_х - питома вага часткової групи в загальній чисельності част­кового контингенту зайнятих або безробітних.

Наприклад, коефіцієнт безробіття чоловічого населення дорівнює сумі часткових коефіцієнтів інтенсивності даного контингенту безробітних помноженого на питому вагу частки групи в загальній кількості безробітних чоловіків.

(5.32)

де К_х - часткові або повікові коефіцієнти безробіття чоловічого населення;

d_х - частка чоловіків даної вікової групи в загальній кількості безробітних чоловіків.

Оскільки спеціальні коефіцієнти - це середні з часткових коефіцієнтів, то рівень спеціального коефіцієнта залежить від величини коливання ознак часткових коефіцієнтів і від структурного чинника долі окремих груп у спеціальному контингенті населення. На рівень коефіцієнта питома вага даної групи в спеціальному контингенті не впливає.

Рівень зайнятості населення дорівнює:

. (5.33)

Рівень безробіття населення визначається як:

. (5.34)

У такому разі формула коефіцієнта порівняння протилежних величин буде:

, (5.35)

де W - коефіцієнт порівняння протилежних величин.

Коефіцієнт порівняння протилежних величин соціального руху населення суттєво доповнює коефіцієнти інтенсивності зайнятого та безробітного населення. Цей показник дає можливість оцінити й порівняти ефективність зайнятості населення в різних аспектах: регіональному, галузевому. Чим вище значення цього показника, тим ефективніше використання трудових ресурсів матиме відповідний регіон, галузь економіки тощо.

Прогноз — це науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення

Прогнозування ринку праці -це оцінка перспектив розвитку його кон’юнктури та зміни умов, які впливають на кількісний та якісний аспекти попиту і пропозиції праці на прогнозний період.

Мета прогнозування ринку праці — визначення та кількісна оцінка очікуваного контингенту незайнятого у галузях економічної діяльності населення, який вийде на ринок праці і претендуватиме на вільні робочі місця та посади; розробка можливих варіантів забезпечення продуктивної зайнятості. встановлення очікуваного надлишку працездатного населення працездатного віку з урахуванням потреб суспільного виробництва та економічного стану держави.

Методична схема прогнозування ринку праці:

1) визначення чисельності працездатного населення працездатного віку на період прогнозування;

2) визначення масштабів пропозиції робочої сили з урахуванням коефіцієнту трудової активності працездатного населення працездатного населення;

3) визначення потреби в робочій силі на прогнозний період;

4) визначення співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці.