Аналіз і оцінка втрат ресурсів і продукції.

Зниження втрат ресурсів і кінцевої продукції в умовах механізованого сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від діяльнос­ті інженерної служби. Втрати енергетичних ресурсів (палива, електричної і теплової енергії), технологічних матеріалів (насіння, добрив, пестицидів), часу як важливого непоновлюваного ресурсу виробництва, а також врожаю, продукції тваринництва і продуктів їх переробки залежать як від вибору технічних засобів і їх стану, так і від організації праці в технологічній системі. Втрати можуть бути на різних етапах технологічного процесу, а їх причини можуть критися в різних складових технологічної системи. Тому виявлен­ня втрат потребує системного аналізу. Пошук можливих джерел втрат та їх кількісну оцінку доцільно здійснювати шляхом побудови карти втрат.

Основні правила і послідовність побудови карти втрат:

1. Формулюється ресурс, що є метою аналізу втрат.

2. Складається перелік джерел втрат за елементами ситуації (персо­нал Ь, засоби праці М, ресурси Р, предмет праці П, інформація І, умови X) в кожній структурно-функціональній складовій ТхС (підсистеми: осно­вна СВ, технологічного забезпечення СЗ, технічного обслуговування СО, управління У). Отже, буде встановлено 24 групи джерел втрат (табл. 2. 3).

3. У кожній групі формулюється не менше трьох можливих причин втрат. Мінімальне число причин зумовлене характеристиками елементів ситуації: кількісними (наявність, обсяг); якісними (властивості, стан); функціональними (режим, використання). Глибина деталізації причин залежить від складності системи. Для аграрних ТхС число характеристик елементів ситуації в одній групі, як правило, не перевищує 7.

4. Встановлюється 10-ти бальна шкала ознак вагомості кожної з при­чин, що задані списком п.2, з градацією вагомості: неістотна — 1; невели­ка — 2-3, середня — 4-6, значна — 7-9 і велика — 10.

5. Індивідуально або групою незалежних один від одного експертів на основі оцінки реального стану технологічної системи проставляються бали вагомості джерел втрат.

6. Проводиться аналіз результатів оцінки і розробляються пропозиції щодо усунення втрат.

Вплив окремих факторів на втрати здійснюється за значеннями баль­них оцінок, а груп факторів — за середнім арифметичним у групі значенням балів вагомості, в табл. 2. З наведена структура карти втрат з мінімальним списком причин. При вісімнадцяти групах факторів карта буде налічувати не менше 72 можливих втрат з оцінкою їх вагомості, для конкретних за­вдань аналізу в переліку джерел втрат можуть додатково виділятися окремі підгрупи факторів. Наприклад, у групі ресурсів можуть бути виділені енер­гетичні, технологічні, фінансові ресурси, ресурс часу. Перелік причин втрат також може бути розширений. Проте зміни в переліку груп і причин втрат не змінюють загальної схеми аналізу виробничих втрат.

Таблиця 3.1 Схема побудови карти втрат

Приклад: У технологічній системі процесу (ТхСП) сівби зернових з внесенням мінеральних добрив спостерігається перевитрата палива. Встановити джерела втрат шляхом побудови карти втрат та дати їх оцінку за результатами інди­відуальної експертизи.

Складаємо таблицю з переліком можливих джерел втрат за основними скла­довими ситуації (див. табл. 2.3 колонки 1 і 2). Підсистемами ТхСП згідно з типовою схемою (див. п. 1.2 і рис. 1.1) є:

• основна виробнича підсистема (СВ), яка виконує операцію сівби з внесенням добрив;

• підсистема технологічного забезпечення (СЗ), у функції якої входить підго­товка насіння і добрив, їх навантаження, транспортування та завантаження в сівалки;

• підсистема технічного обслуговування (СО), яка здійснює підготовку агрега­тів до роботи, заправку паливо-мастильними матеріалами, технічне обслуго­вування машин;

• підсистема управління (СУ) з особою, що приймає рішення, у функції якої входить організація робіт, контроль та управління процесами, інформаційне забезпечення системи. За результатами аналізу причин втрат по кожній із підсистем експерт дає бальну оцінку їх значущості (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Приклад карти втрат палива при сівбі зернових

У наведеному прикладі найбільш вагомі джерела втрат палива кри­ються в підсистемі управління. Вони стосуються функцій ОПР, інфор­маційного забезпечення робіт. Крім того, значний вплив на перевитрату пального має технічний стан машин і недостатній рівень технічного об­слуговування, що пов’язаний з низькою кваліфікацією персоналу підсис­теми СО, порушенням вимог експлуатаційного регламенту. За результата­ми аналізу втрат приймається рішення щодо їх усунення.