Ринок праці: суть, функції та історія формування

Суть ринку праці можна розглядати у декількох аспектах.

Ринок праці — це механізм (інститут), що поєднує, зводить разом продавців товару робоча сила (працівників) і покупців цього товару (роботодавців)

Ринок праці — це механізм узгодження інтересів роботодавців і найманої робочої сили

Ринок праці — це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення праці

Основні елементи ринку праці:

- попит та пропозиція робочої сили;

- ціна робочої сили (заробітна плата);

- конкуренція;

- ринкова кон’юнктура;

- резерв робочої сили.

Попит на ринку праці — платоспроможна потреба суспільства в робочій силі

Пропозиція на ринку праці — це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності

Кон’юнктура ринку праці — це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури ринку праці, що залежить від: стану економіки, галузевої структури господарства, рівня розвитку технічної бази, добробуту, розвитку ринку товарів, послуг, житла, стану соціальної та виробничої інфраструктури, розвитку інтеграційних зв’язків, демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів

Суб’єкти ринку праці:

- Наймані працівники та представники їх інтересів — профспілки;

- Безробітні та представники їх інтересів — державна служба зайнятості;

- Роботодавці та представники їх інтересів — спілки та об’єднання підприємців;

- Держава, що виступає в якості роботодавця, встановлює “правила гри” на ринку праці та регулює його, є посередником між роботодавцями та найманими працівниками

Ознаки класифікації ринку праці:

1. За структурою:

- зовнішній ринок;

- внутрішній ринок.

2. За умовами функціонування:

- відкритий;

- прихований.

3. За характером стосунків між працівниками та роботодавцями:

- жорсткий;

- гнучкий.

4. За соціальним підходом:

- Робочих кадрів;

- спеціалістів;

- менеджерів.

5. За співвідношенням попиту і пропозиції:

- працедефіцитні;

- праценадлишкові;

- збалансовані.

Сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами

Розвиток ринкової економіки веде до поглиблення диференціації ринку праці. Різноманіття відбувається по горизонталі - за рахунок появи нових ознак диференціації - і по вертикалі - внаслідок поглиблення відмінностей у межах кожної специфічної групи. Разом із тим чинники диференціації діють комплексно, викликаючи, по-перше, схожі видозміни в межах різних груп ринку праці, по-друге, появу нових якостей учасників ринку праці, які не можна пояснити на основі дії будь-якого окремого чинника. Сукупність специфічних особливостей соціального становища та економічної поведінки певних категорій ринку праці виокремлює їх в окремі сегменти. Цей процес лежить в основі сегментації ринку праці, властивому для економіки України, яка здійснює перехід до багатоваріантних форм використання праці.

Перша сегментаційна модель ринку праці - його поділ на первинний та вторинний. Ця модель охоплює весь масив зайнятих у національній економіці (табл. 5.1).

Таблиця 5.1