Сегментаційний підхід до внутрішнього і зовнішнього ринків праці

- наявнiстю соцiальних заходiв захисту зайнятостi, тому що пов’я­занi з ними витрати призводять до зниження конкуренто-спромож­ностi фiрм i заважають найму;

- негнучкiстю системи оплати працi через «монопольну» силу профспiлок і положень трудового законодавства, якi стримують зниження заробiтної плати i унеможливлюють додатковий найм робочої сили;

- вiдсутнiстю у трудящих достатньо високої квалiфiкацiї або доступу до профпiдготовки, якi б давали змогу пристосовуватись до структурних і технологiчних змiн;

- наявнiстю обмежень в органiзацiї власного бiзнесу, якi заважають процесу розширення контингенту осiб, котрі працюють на себе, i тим самим сприяють розвитку пiдпiльної економiки;

- жорсткими правилами тарифiкацiї робiт, якi гальмують мобiль­нiсть робочої сили, що сприяє збiльшенню витрат на робочу силу на одиницю продукцiї i зменшує конкурентоспроможнiсть товарiв.

Пiд гнучкiстю ринку працi треба розумiти комплекс заходiв соцiально-економiчного, виробничого та юридичного характеру для пристосування дiяльностi пiдприємства до мiнливих умов господарювання. З огляду на це гнучкiсть ринку працi передбачає:

- велику територiальну та професiйну мобiльнiсть трудящих;

- гнучкiсть витрат на робочу силу (в тому числi гнучкiсть рiвня та структури заробiтної плати) у вiдповiдь на змiни в економiчнiй ситуацiї;

- гнучкiсть внутрiшньогалузевої та мiжгалузевої диференцiацiї заробiтної плати;

- гнучкiсть в управлiннi людськими ресурсами на рiвнi пiд­приємства (процедури найму, ротацiї та звiльнення);

- гнучкiсть використання трудящих у рiзних формах найму; гнучкiсть режимiв роботи та розподiлу робочого часу.

Функціонування ринку праці відбувається під впливом загальноекономічних законів:

- Товарного виробництва;

- Попиту і пропозиції;

- Закону вартості;

- Закону конкуренції.

Функції ринку праці:

- суспільного поділу праці;

- інформаційна;

- посередницька;

- ціноутворююча;

- стимулююча;

- регулююча;

- оздоровча;

- соціальна

Регулювання ринку праці — це взаємоузгоджена робота уряду, територіальних органів влади, спілки роботодавців, профспілок і керівників підприємств

Напрямки регулювання ринку праці:

- Пасивний — заходи для працевлаштування безробітних;

- Активний — заходи, спрямовані на попередження безробіття

Сучасний механізм регулювання ринку праці — це поєднання ринкового механізму саморегулювання економічних процесів і системи заходів державного сприяння зайнятості

Перший період розвитку вітчизняного ринку праці почався ще за часів розвитку капіталістичних відносин в дореволюційній Росії

До об’єктивних факторів формування ринку праці та його територіального розміщення можна віднести:

- природно-ресурсний (наявність, обсяг та якість земельної ділянки, наявність природних умов та ресурсів для ремісничої справи);

- національно-етнічний (питома вага серед населення території козачого стану, як найбільш мобільного елементу населення);

- економіко-географічний(розташування відносно районів виробництва джерела продукції, потенційних її споживачів);

- історичний;

- демографічний (кількість населення, віковий склад)

Для етапу формування ринку праці характерним є і зародження механізму його регулювання.

Аналіз первинних документів свідчить, що основним напрямком діяльності органів земського самоврядування в сфері ринку праці були:

- профнавчання та підвищення мобільності праці;

- регламентування самого процесу праці із регулюванням її режиму та умов;

- регламентування вікових обмежень

Продовжував своє формування ринок праці за перших років радянської влади.

Можна виділити такі періоди розвитку ринку праці:

Початок першого періоду розвитку ринку парці відноситься до грудня 1918 року, коли був прийнятий перший радянський кодекс законів про працю, в якому було встановлено право людини на працю та право безробітного на отримання матеріальної допомоги, а також регламентувалися нові принципи відносин праці у формі трудової повинності.

Другий період розвитку ринку парці пов’язаний з переходом у 1921 році до НЕПу та провалом воєнного комунізму (почали відновлюватися ринкові відносини в сфері виробництва та праці, утримання зайвих працівників на підприємствах було визнано зайвим.

Третій період розвитку ринку праці пов’язаний із централізованим плануванням та всезагальності праці як суспільного зобов’язання — у 1930 році було оголошено, що безробіття повністю ліквідовано (тарифні ставки, розміри посадови окладів встановлювались центральним союзним, республіканським або галузевим плановим органом, регламентувались максимальні розмір премій, доплат, надбавок до заробітної плати.

Етапи розвитку ринку праці України та її регіонів з початку незалежності:

1. Початковий етапи трансформації (1991-1994 рр. ) — пропозиція праці скорочується, попит на працю скорочується в 6 разів швидше

2. Проміжний етап трансформації (1995-1999 рр.) — попит на працю скорочується, пропозиція праці легалізується і підвищується швидше, ніж скорочується попит на працю

3. Етап економічного зростання (2000-2007 рр.) — пропозиція праці продовжує підвищуватися, але попит на працю підвищується швидше.

4. Етап економічної кризи (2008-2009 рр.)— попит на робочу силу зменшується у зв’язку із скороченням обсягів виробництва, безробіття зростає до критичного рівня.

Протягом останніх років ВВП України зростало, зростали обсяги виробництва в промисловості, відбулось підвищення обсягів інвестицій в основний капітал, експорту та імпорту товарів

Випереджальними темпами порівняно із збільшенням ВВП зросли реальні наявні доходи населення, підвищилася реальна заробітна плата

Ці тенденції внесли значні зміни на ринку праці:

1) Відбулося значне зростання потреби підприємств у працівниках;

2) Знижується пропозиція на ринку праці;

3) Відбулось відповідне підвищення ціни на ринку праці

На даному етапі розвитку ринку праці необхідним є:

1) Збільшення масштабу пропозиції праці (забезпечення розширеного відтворення населення та збільшення тривалості його трудового періоду, регулювання міграційних процесів)

2) Підвищення якості пропозиції праці (всебічний розвиток професійних знань, вмінь та навичок населення, інтелектуальних, духовних та фізичних його здібностей)

3) Оптимізація структури пропозиції праці відповідно до прогнозів розвитку сукупного попиту на неї (формування ринку процесій відповідно до оцінки та прогнозу потреби в робочих місцях а економіці, визначення і стимулювання створення нових та збереження існуючих високопродуктивних робочих місць відповідно до територіальних та галузевих пріоритетів, підвищення професійної та регіональної мобільності праці).