Розсіювання світла.

Нерівна, шерехувата поверхня мінералу розсіює світло. Якщо в мінералі зустрічаються неоднорідності (включення інших мінералів, розчину чи газу), розмір яких менший λ/2 довжини хвилі світла, то такі неоднорідності викликають відхилення світла від попереднього напрямку. Розсіювання світла в цьому випадку спричинює невласне свічення зерна мінералу. Мінерал стаю мутним, а, дивлячись збоку, ми бачимо слід проходження променя в тілі мінералу. Такий ефект називається опалесценцією, або ефектом Тиндаля.

Розсіювання світла проявляється як матова непрозора поверхня мінералу, або у вигляді білого кольору його зерен. Позбавитися ефекту матовості можна, намочивши мінерал. Для дослідження мінералів під мікроскопром, поверхню мінералу полірують, позбавляючись найменших нерівностей, або ж покривають покривним склом та речовиною із близьким до мінералу показником заломлення (рис. 10.5).

У структурах розпаду твердих розчинів у випадку коли дві фази є прозорими і одна із них утворює дуже дрібні включення або неоднорідності у випадку спінодального розпаду, розсіювання світла призводить до появи білого забарвлення зерен мінералу. Такий же ефект виникає внаслідок включень мінералотвірного середовища (водного розчину, газу). стають білими за рахунок розсіювання світла відбувається за рахунок тріщин та включень фаз із іншим показником заломлення всередині мінералу.

Показники заломлення є індивідуальними для кожного із мінералів і використовуються для їх ідентифікації. Їх значення для поширених прозорих і напівпрозорих мінералів наведені в табл.. 10.1. Показник заломлення мінералів вищий від показника заломлення води. Він зростає із збільшенням концентрації важких металів та збільшенням частки іонів із високою валентністю у хімічному складі мінералу.

В рядах твердих розчинів, таких як плагіоклази, гранати гросуляр-андрадитового ряду, піроксени діопсид-геденбергітовго ряду та інші, показник заломлення мінералу закономірно змінюється із зростанням вмісту одного із міналів. Знаючи залежність показника заломлення від складу твердого розчину, або ж маючи графік, що відображає таку залежність (приклад такого графіку показаний на рис. 10.6), можна за заміряним показником заломлення оцінити склад мінералу.