Класифікація груп підлітків правопорушників

Д. І. Фельдштейн виділяє п’ять груп підлітків – правопорушників:

· характеризуються наявністю ряду примітивних, аморальних потреб і антисуспільних поглядів і уявлень. Вони егоїстичні, озлоблені, агресивні, свідомо здійснюють правопорушення, не люблять працювати. Для виправлення поведінки таких підлітків їх потрібно втягувати в суспільно корисну трудову діяльність, використовуючи притаманні їм впертість в досягненні поставленої мети, устремління до домінування, частково усвідомлене відчуття їх соціальної неповноцінності;

· підлітки з деформованими потребами, що наслідують представників першої групи. Вони індивідуалістичні, сварливі, пригноблюють слабших. Для перевиховання їх важливо змінити оточення і звичні форми поведінки, продемонструвати довіру до них, схвалювати їх досягнення, виробляти вміння не лише коритися, але й командувати;

· у підлітків третьої групи присутні як деформовані так і позитивні погляди і потреби. Але останні не стали регуляторами їх поведінки. Егоїзм і слабодухість прирікають їх на асоціальні вчинки Корисною для них з виховною метою є ритмічна і напружена трудова діяльність, робота, що дає можливість проявити себе і самоствердитись.

· до четвертої групи можна віднести підлітків, що не вірять в себе, піддаються навіюванню, запобігають перед сильнішими товаришами-підлітками;

· представники п’ятої групи – випадкові правопорушники. Вони слабодухі і нестійкі перед поганим впливом. У підлітків цих двох груп необхідно пробудити інтерес до нормального життя, створити перспективу особистості. Їм необхідна постійна колективна робота у відповідному темпі, систематичний контроль і оцінка їхньої діяльності, особистісна відповідальність, активна участь у змаганнях.

Г. М. Міньковський виділяє чотири типи неповнолітніх правопорушників в залежності від ступеню вираження злочинної спрямованості:

· Неповнолітні із злочинною спрямованістю ( 10 – 15 % ). Для них характерними є примітивні, ниці потреби, агресивність, жорстокість, схильність до даремного проведення вільного часу, азартних ігор, кримінального фольклору. Вони проявляють наполегливість, активність в злочинах, часто є організаторами.

· Негативне спрямування особистості ( 30 – 40 % ). Ця категорія підлітків характеризується звичкою до безцільного проведення вільного часу, схильність до випивання. Злочини вчиняють не в наслідок активної підготовки, а мимохіть “пливучи за течією”.

· Нестійка особистісна спрямованість ( 25 – 30 % ). Конкуренція позитивних та негативних рис. Злочини здійснюються з метою наслідування, або щоб підняти авторитет. Ці підлітки шкодують про здійснення злочину.

· Позитивна спрямованість ( 25 – 30 % ). Злочини такими підлітками здійснюються випадково, внаслідок так званої “дитячої мотивації” – легковажності чи неправильної оцінки дії та її наслідків.

Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:

· правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відеолекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, методика “рінпий-рівному”, соціальна реклама);

· надання консультативної допомоги у вирішенні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);

· надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон Довіри» тощо);

· соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);

· соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);

· сприяння зайнятості населення, особливо - представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

· створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

· соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння вирішувати складні ситуації, формувати навички відповідальної поведінки);

· навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.

Особам з девіантною поведінкою властиві:

· неправильно сформовані потреби; матеріальні переважають над моральними, а оскільки більшість матеріальних потреб мають аморальний характер, для їх задоволення вони використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі ( вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки ), що призводить до деградації особистості;

· нерозвиненість соціально-політичних потреб;

· прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза зв”язками з постійними учнівськими колективами;

· нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу: незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;

· спотворені естетичні потреби;

· нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

· непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

· брак уявлень про норми поведінки, обмеженні почуття відповідальності за свої вчинки;

· обмежені інтелектуальні інтереси;

· приховування своїх вчинків від батьків, учителів, однокласників.