Соціальні норми і нормативна свідомість

Необхідною умовою життя людини в суспільстві, функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей, прав людини і громадянина є додержання певних норм поведінки, які панують у соціумі.

Завдяки нормам здійснюється регулювання і соціальний контроль за поведінкою громадян, вони забезпечують найбільш доцільне і гармонійне функціонування суспільства відповідно до його потреб

Но́рма (лат. norma — дослівно «косинець», у переносному значенні — «правило») — регулятивне правило, яке вказує межі свого застосування; відповідає чомусь типовому або звичайному.

Термін «норма» використовується у ряді контекстів: біологічна норма, статистична норма, психологічна норма, соціальна норма, моральна норма, духовно-релігійна норма, індивідуальна норма тощо.

В науковій літературі існують різні визначення соціальної норми: засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп (М. Бобнєва); сукупність вимог і очікувань, які пред’являє соціальна спільнота (група, організація, клас, суспільство) до своїх членів з метою здійснення діяльності (поведінки) встановленого зразка (О. О. Ручка); зумовлений соціальною практикою соціокультурний інструмент регулювання стосунків у конкретно-історичних умовах життя суспільства (Ю. О. Клейберг);загальні правила поведінки, що склалися у суспільстві в процесі історичного розвитку (В. І. Жуков).

Загалом, узагальнюючи різноманітні тлумачення у визначенні поняття, соціальні норми можна розглядати, як: зумовлені об’єктивними закономірностями правила поведінки, які мають загальний характер, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Специфічною особливістю соціальних норм є те, що вони регулюють сферу взаємодії людей і це регулювання здійснюється відповідно до панівної системи цінностей, потреб, інтересів, ідеології. Така специфіка зумовлює те, що на практиці соціальні норми можуть і не відповідати об’єктивним законам розвитку, що призводить до того, що сама норма є анормальною (наприклад закони тоталітарного суспільства). Тому, девіантна поведінка, яка завжди пов’язана з якоюсь невідповідністю вчинків, дій людини тим нормам, правилам поводження, стереотипам, очікуванням, настановам, цінностям, що поширені в суспільстві або в певних соціальних групах в конкретній ситуації може бути загалом корисною для суспільства.

Існує безліч класифікаційних схем соціальних норм. Для соціальних педагогів (соціальних працівників) В. І. Жуков запропонував таку класифікацію соціальних норм:

· за суб’єктами, носіями норм;

· за сферами діяльності;

· за змістом;

· за місцем у нормативно-ціннісній ієрархії;

· за формою утворення і фіксації;

· за масштабом застосування;

· за способом забезпечення;

· за функціями;

· за ступенем усталеності (див. модель 1).

Модель 1