Перспективи

Циркадіанна система, що складає основу часової структури організму, змінюється протягом всього онтогенезу. Особливо чітко продемонстрована поява ритмів у період розвитку, тоді як зміни їх у наступний період і при старінні мало вивчені. Подальший прогрес у розумінні природи часової організації і її онтогенезу в остаточному підсумку буде залежати від розуміння циркадіанної системи, особливо будови осцилятора і механізмів зв’язку між осциляторами. Вже закладена достатня основа для плідного вивчення онтогенезу окремих ланок циркадіанної організації. Прикладом можуть служити дані про епіфіз і супрахіазмальні ядра ссавців, а також детальний (хоча поки чисто описовий) аналіз взаємодій між двома чи декількома ритмами протягом усього життя організму. Такі проблеми, як природа циркадіанної організації в старості, а також виявлення факторів, що впливають на перебіг подій у періоди розвитку і старіння, вимагають великої уваги.

В міру розширення і поглиблення досліджень в області циркадіанних ритмів онтогенетичні питання будуть набувати більшої визначеності як у вузькоспеціальному, так і в більш загальному плані. З медичної точки зору відкриття фактів вікової зміни тимчасової організації означає, що змінюється й оптимальний час доби для лікувальних впливів. Крім того, шкідливі наслідки порушень тимчасової організації залежать від віку й у глибокій старості, можливо, стають критичними. У більш широкому плані, ще важливіше розуміти механізми циркадіанного контролю, тому що життєві функції на всіх рівнях мають добову складову. Таке розуміння, що включає належну оцінку ролі тимчасової організації у «внутрішньому господарстві» живих систем, буде залежати від пізнання як філогенетичних, так і онтогенетичних джерел циркадіанної ритмічності.