Особливості досліджень картоплі

Вибір ділянки

Ділянка для польових дослідів повинна бути типовою для ґрунтових та метеорологічних умов даного району, області. Тому для закладання досліду необхідно провести ґрунтові обстеження. Історія використання ділянки за попередні 3-5 років вивчається за документами, картами історії полів, планами сівозмін та ін., а при відсутності їх - зі слів спеціалістів, які працюють в господарстві.

В дослідах з картоплею на зрошуваних землях необхідним прийомом підготовки є вирівнювання ділянки, внаслідок чого вирівнюється строкатість родючості. Тому для дослідів зі зрошенням необхідно вибирати ділянки з вирівняним рельєфом.

В районах надлишкового зволоження необхідно попередньо дренувати ділянку закритим дренажем або відкритими канавами.

Будову зрошувальної та осушувальної систем необхідно погоджувати з величиною, формою та напрямком ділянки. При цьому доцільно, щоб дрени проходили між ділянками або поперек їх. Осушувальні канави (відкриті) повинні проходити між ярусами ділянок.

Попередній посів. Число варіантів визначається завданням досліду та його метою. Кількість варіантів у досліді понад 12-16 значно збільшує помилку експерименту, особливо на ділянках з закономірною територіальною мінливістю родючості.

В дослідах з великою кількістю варіантів застосовуються більш складні методи (додаткові контрольні варіанти, використання методу розщеплених ділянок змішування при закладанні багатофакторних дослідів).

Площа ділянок. При встановленні розміру ділянок необхідно пам'ятати, що точність досліду підвищується зі збільшенням площі ділянки приблизно до 100 м², подальше її збільшення не суттєве, а за деякою межею навіть знижує точність досліду. Збільшення площі ділянки веде до збільшення витрат засобів та праці на проведення дослідів. На строкатих за родючістю ділянках збільшення розміру ділянок не є ефективним методом підвищення точності досліду. В таких випадках необхідно збільшувати кількість повторень.

Розмір ділянки в агротехнічних дослідах визначається завданнями, які вирішуються. Найменша величина площі ділянки визначається можливістю нормально проводити всі агротехнічні роботи на високому рівні та з максимальною механізацією. Більша частина агротехнічних дослідів, які не передбачають вивчення обробітку ґрунту на окремих варіантах, закладають на ділянках 50-200 м². За даними окремих дослідників, при дослідженні деяких факторів достатньо 40-50 рослин на ділянку, тобто допускається площа ділянки 10-15 м². При вивченні способів обробітку ґрунту або інших прийомів, які вимагають застосування машин та механізмів на кожній ділянці, їх розмір збільшують до 500-1000 м². Багаторічні досліди закладають на ділянках площею 200-300 м², яку пізніше можна при необхідності розщепити на ділянки 50-100 м².

Форма ділянки. В більшості дослідів з площею ділянки до 200-300 м² довжина переважає ширину в 5-10, на ділянках більшого розміру - в 10-20 разів. При визначенні ширини ділянки в дослідах з картоплі повинна враховуватися можливість застосування машин: картоплесаджалок, культиваторів, картоплекомбайнів і т. д.

Напрямок ділянок. Дослідні ділянки повинні розміщуватися за довжиною в тому ж напрямку, в якому найбільше змінюється родючість (за довжиною вздовж схилу), перпендикулярно до лісосмуги і т.д.). При такому розміщенні всі варіанти будуть поставлені в однакові умови.

Захисні смуги. Розрізняють бокові та кінцеві захисні смуги. В більшості агротехнічних дослідів бокові захисні смуги для картоплі складають 1-2 рядки (0,7-1,4 м).

В дослідах зі зрошенням або при вивченні гербіцидів (при обприскуванні) захисні смуги збільшуються до 2-3 і більше метрів. Кінцеві захисні смуги повинні бути не менше двох метрів, щоб запобігти випадковим пошкодженням на облікових ділянках. Крім цього, в дослідах (особливо стаціонарних) виділяють захисні смуги (коридори) шириною не менше 5 метрів (як правило 7-9 м) з урахуванням розвороту машин та механізмів.

Їх витримують під чистим паром або засівають бобово-злаковими сумішками.

Повторність досліду визначається характером територіальної мінливості земельної ділянки та заданої величини помилки досліду. Варіювання ґрунтових умов установлюють за даними роздрібненого обліку. Якщо таких даних нема, використовують результати попередньої роботи в аналогічних умовах.

В польовому експерименті найменша істотна різниця приблизно дорівнює потроєній помилці середнього (НІР₀₅ = 35Х¯), тому для доказу істотності ефекту помилка досліду повинна бути в троє меншою передбачуваних мінімальних ефектів варіантів. Наприклад, щоб довести ефект порядку 15%, відносна помилка досліду повинна бути біля 5%,

Наприклад, для SX¯=5%, при коефіцієнті варіювання 10%, необхідно:

N= = =повторності

Більшу частину польових дослідів проводять, як правило, при 4-6 кратних повторностях. Не можна закладати порівнювальні польові досліди без повторноостей і використовувати результати подібних порівнянь в якості яких-небудь аргументів,

Фенологічні спостереження

При фенологічних спостереженнях відмічають початок фази, коли 5-10% рослин ділянки вступили в неї, та повну фазу, коли вона спостерігається в 50-75% рослин. Фенологічні спостереження виконуються візуально та за підрахунками.

В картоплі відмічають такі фази: сходи, бутонізація, цвітіння, відмирання бадилля (початок та повна фаза).

Облік густоти рослин

Густоту рослинв польових дослідах визначають три рази: після появи сходів, на початку цвітіння (після закінчення догляду за досівами) та перед збиранням.

На ділянках до 100м² проводять суцільний підрахунок рослин. На ділянках більше 100 м² можна обмежитись підрахунком числа рослин в чотирьох місцях ділянки на відрізках довжиною 1,4 м (10000:0,7=14300 м.п.).

При обліку густоти стояння рослин картоплі визначають кількість кущів і стебел в тисячах штук на гектарну площу.

Візуальна оцінка стану посівів

Загальну оцінку стану посівів визначають візуально на всіх ділянках досліду, стосовно до окремих фаз росту і розвитку. Результати оцінки виражають звичайно за п'ятибальною шкалою:5 - відмінний стан посівів; 4 - хороший; 3 - задовільний; 2 - незадовільний; 1 – дуже поганий; 0 - повна або майже повна загибель рослин на ділянці. Для оцінки стану посівів на варіанті в цілому, визначають середній арифметичний показник всіх повторень.

Облік забур'яненості

В дослідах з вивчення способів знищення бур'янів облік забур’яненості проводять в період масової появи бур'янів, у фазу цвітіння та перед збиранням. В дослідах, де забур'яненість не є важливим фактором вивчення, бур'яни підраховуються один раз в кінці вегетації. Для кількісно-вагового обліку забур'яненості вибирають всі бур'яни разом з коріннями на гребені та його відкосах до середини міжрядь на площі 2м² (186 х 70 см). Із зібраних бур'янів видаляють рештки грунту підраховують їх кількість і зважують кожний вид бур'яну окремо. Підрахунки бур'янів виконують на кожному повторенні. При наступному відборі змінюють місця взяття проб. Кількість бур'янів виражають в шт. на 1 м², а фітомасу в т/га.

Облік накопичення урожаю

Приріст врожаю бадилля та бульб залежно від сорту, добрив, прийомів агротехніки та інших умов вирощування, визначають на кожному варіанті досліду на всіх повтореннях періодичним викопуванням проб і проведенням їх обліку.

Періодичність відбору проб залежить від мети досліджень. Якщо вивчають характер наростання врожаю залежно від агротехнічних прийомів проби відбирають через 10 днів. Для визначення критичних моментів при різних схемах удобрення рослин проби відбирають через 5 днів.

Кількість рослин в пробі визначається з урахуванням зміни маси рослин (S) і планової помилки (Sх). Як правило, на кожній ділянці повторень викопують 8-12 кущів, а проба з варіанту досліду в цілому складається з 30- 40 кущів. В пробах визначають масу і кількість всіх бульб за фракціями, масу бадилля, асиміляційну листкову поверхню та ін.

Визначення біологічного урожаю

Біологічний урожай визначається пробними площадками напередодні збирання. Залежно від розміру поля та густоти рослин визначають кількість проб з таким розрахунком, щоб загальна кількість складала 200-300 викопаних кущів. Як правило, за пробу беруть відрізок рядка довжиною 14,3 м, що складає 10 м² і викопують на ньому всі кущі. Бульби розділяють на фракції, зважують і діленням одержаної маси на зібрану площу визначають урожайність. Також визначають товарність та вміст поживних речовин в бульбах.

Збирання та облік урожаю вимагає належної уваги та чіткості: необережність і зайва поспішність при виконанні цієї важливої роботи обов'язково приводять до помилок та обезцінення досліду.

Спочатку збирають картоплю із захисних ділянок, виключок та вибракуваних ділянок. Виключки повинні бути прямокутними або квадратними. Якщо виключки складають біля половини ділянки, то вибраковують усю ділянку.

Після збирання захисних ділянок та виключок підраховують кількість кущів картоплі на обліковій площі ділянки. Потім для обліку якості урожаю відбирають середню пробу з кожної ділянки, викопуючи по діагоналі по 20-30 кущів. Урожай збирають способом і в строки, які встановлюють на місці, керуючись загальними вимогами до польових робіт на дослідах -одночасність та одноякісність. Необхідно слідкувати, щоб техніка і методика збирання не впливали на об'єкти, які порівнюють.

Всі дослідні ділянки бажано збирати в один день, одним і тим же способом. Якщо це технічно неможливо виконати, то в один день збирають обов'язково ціле число повторень. Облікову ділянку збирають суцільним методом, весь урожай кожної ділянки зважують окремо. До маси додають масу бульб, відібраних для оцінки якості. Результати досліду обробляють методом дисперсійного аналізу.

Забрудненість вороху картоплі при комбайновому збиранні визначають, відмиваючи грунт від бульб водою. Якщо бульби сухі, грунт відділяють, пропускаючи бульби через грохот, або очищують їх від землі вручну. Для цього від середньої проби відбирають наважку бульб масою 3-5 кг. Забрудненість бульб виражають у відсотках.

Для визначення механічних пошкоджень бульб відбирається середній зразок кількістю 100-200 штук. При бульбовому аналізі враховують механічно пошкоджені бульби за типом пошкодження: порізи, вириви, вм'ятини, подряпини (з глибиною до 5 мм і більше), пошкодження шкірки (від 1/3 до 1/2 і більше поверхні бульби), удари. Визначення ударів проводиться через 10-15 днів зберігання проби і встановлюється за потемнінням м'якуша. Процент механічно пошкоджених бульб визначається за їх кількістю та масою.

Структура і товарність урожаю. Для характеристики структури врожаю проби бульб, взяті з ділянок, розділяють на фракції - дрібні (менше 25 г), середньо-дрібні (від 26 до 50 г), середні (від 51 до 80 г) і великі (більше 80 г). Визначають кількість і масу бульб кожної фракції. Товарність урожаю визначають масою всіх бульб більше 25 г, виражених у відсотках від загального урожаю.

Виробничі досліди закладаються в господарствах на полях сівозміни. Правильний вибір площі має вирішальне значення для одержання достовірних даних.

Площа за ґрунтовою відмінністю повинна бути типовою для господарства. Перед закладанням дослідів потрібно всебічно вивчити матеріали ґрунтових обстежень, історію ділянки, попередники за останні 3 роки, застосування добрив.

Площа, на якій у попередні роки відмічались великі коливання урожаю, під виробничі досліди непридатна.

Розмір ділянок повинен бути таким, щоб можна було застосовувати на всіх роботах з вирощування та збирання урожаю ті машини і механізми, які застосовуються в господарстві. Ділянки за площею можуть бути такими, як і на державних сортодільницях з вивчення нових сортів картоплі у виробничих умовах - 0,25-0,50 га. В окремих випадках ділянки можна збільшувати до розмірів, які дозволяють збирати урожай з усього досліду або хоча б з одного повторення за один день. Виробничі досліди, як правило, проводять за короткими схемами з 2-3 варіантами при 3-разовому повторенні.

Всі польові роботи з обробітку ґрунту, внесення добрив, догляду за посівами та збирання врожаю повинні виконуватись технічно справними відрегульованими машинами та механізмами.

Спостереження за ростом і розвитком рослин під час вегетації має важливе значення для аналізу результатів досліду.

Крім того, для правильної оцінки результатів досліду обов'язковими є метеорологічні спостереження.

Перед збиранням урожаю (за 2-3 дні) на дослідних ділянках відновлюють кілки та етикетки. Збирання врожаю проводять, як правило комбайном з наступним зважуванням бульб. При цьому відбираються проби для визначення домішок ґрунту. Товарність, вміст крохмалю та інші показники якості бульб визначають в зразках, які відбираються перед збиранням урожаю.

Деякі особливості закладання польових дослідів з добривами. При закладанні польових дослідів з добривами керуються, в основному, такими ж принципами, як і при проведенні будь-якого агротехнічного досліду. Проте тут необхідно врахувати деякі специфічні особливості.

Внесення добрив

Найбільш відповідальною операцією при закладанні польового досліду з добривами є їх внесення, оскільки допущена при цьому помилка не може бути усунена в подальшому або взагалі може залишитись не виявленою.

Норми добрив розраховують попередньо в польовому журналі для кожного варіанту згідно схеми досліду. Для визначення дози мінерального добрива враховують вміст в ньому основної поживної речовини (N, Р₂О₅, К₂О). При цьому користуються даними про його склад за супроводжуючими документами. Якщо ж такі дані відсутні, або добриво має підвищену вологість, його обов'язково аналізують на вміст поживних речовин та на вологість. При використанні місцевих добрив як джерела поживних речовин їх також піддають аналізу.

Кількість добрив, необхідних на кожну ділянку, розраховують за такою формулою:

X= = , де

X - наважка добрива на посівну ділянку, кг;

а - доза поживної речовини, кг/га;

в - вміст поживної речовини в добриві, %;

с - площа посівної ділянки, м².

При наважці до 1 кг добриво зважують з точністю до 1 г, від 1 до 10 кг -з точністю до 10 г, понад 10 кг - з точністю до 100 г.

При невеликих розмірах ділянок наважки добрив можна приготувати завчасно в лабораторії, в окремих мішечках. При високих дозах добрива зважують в полі безпосередньо перед внесенням.

Мінеральні добрива перед зважуванням повинні бути ретельно подрібнені й за необхідності просіяні.

Добрива на ділянку можна вносити як роздільно, так і в суміші, суворо дотримуючись правила змішування різних видів. У випадку, якщо змішування добрив припустиме, їх краще вносити в суміші, оскільки при цьому забезпечується більш рівномірний розподіл всіх поживних речовин на ділянці.

Особливу увагу слід звертати на рівномірність розподілу добрив на всій ділянці. Відсутність малогабаритних і достатньо точно регульованих тукових сівалок часто примушує проводити ручне розсіювання добрив навіть на тих ділянках, де площа цілком достатня для роботи відповідних машин.

При невеликих дозах добрив та при розсіванні вручну їх бажано змішати з піском або з ґрунтом тієї ділянки, на яку вони будуть внесені. Найкраще добрива розсівати в два прийоми - вздовж та поперек ділянки.

Якщо розміри ділянки не дають можливості внести всю наважку добрив за один прохід, то ділянку слід розбити на декілька рівних частин і вносити відповідну дозу добрив окремо. Таким чином вносять високі норми органічних добрив (гній, компост), які важко розподілити рівномірно на ділянку без поділу на окремі частини.

Для великих ділянок гній зважують на крупногабаритних вагах і вивозять безпосередньо на ділянку. Для невеликих ділянок гній вивозять в одну або кілька куп на доріжку, відважують необхідну кількість добрива безпосередньо в полі й розкидають на ділянці.

Розкидають гній вручну вилами. В дослідах з добривами гній обов'язково слід вносити поділяночно навіть тоді, коли його застосовують як фон всіх варіантів. Внесення органічних добрив гноєрозкидачем можливе тільки в виробничих дослідах на великих площах.

При використанні органічного добрива необхідно слідкувати за тим, щоб воно було однорідним за складом, походженням, ступенем розкладу та вологістю. Перед розважуванням органічне добриво необхідно ретельно

перемішати.

Безпосередньо перед внесенням гною та інших органічних добрив відбирають середній зразок вагою 2-3 кг для визначення вологості та вмісту в ньому поживних речовин за загальноприйнятими методиками.

При застосуванні побічної продукції та сидератів їх фізичну масу переводять в умовне органічне добриво.

Вносять добрива в тиху безвітряну погоду. Після розкидання їх відразу заробляють у грунт.

Як і при виконанні інших робіт на дослідній ділянці, вносити добрива слід одночасно на всіх варіантах, або, в крайньому разі, за повтореннями.

В однорічних дослідах з добривами мінімальна ширина захисних смуг складає один рядок з кожної ділянки, в багаторічних - не менше двох рядків з кожної сторони.

Захисні смуги зі сторін ділянок, які співпадають з межами дослідної ділянки, можна залишати ширшими з метою захисту від випадкових пошкоджень.

Якщо добрива вносяться безпосередньо в рядок перед садінням бульб (локально), в окремих випадках (наявність незначної кількості нових видів добрив, дефіцит садивного матеріалу картоплі, тощо) захисні смуги на стиках сусідніх ділянок можна не виділяти, зменшивши розмір посівних ділянок до 40-50 кущів при 4-5-разовій повторності.

Іноді в цьому випадку захисні ряди можна засадити бульбами іншого сорту картоплі.

Техніка визначання чистої продуктивності фотосинтезу

Відбір зразків проводять періодично через 10-15 днів, починаючи з фази сходів, не менше ніж з двох польових повторень кожного варіанта.

1. Для визначення вмісту сухих речовин в бадиллі необхідно:

а) зважити 10 середніх рослин (двократне повторення по 5 рослин);

б) подрібнити 5 рослин на відрізки довжиною 0,5-1см;

в) з подрібненої маси взяти дві наважки в бюкси для визначення проценту сухої речовини. Решту зеленої маси висушити для визначення загального азоту, фосфору та калію;

г) за відсотком сухої речовини в бадиллі та сирою масою 10 рослин розраховують вагу сухої речовини надземної маси однієї рослини (за необхідності перераховувати на гектар посіву) за формулою:

Х= , де

Х - вага сухої речовини однієї рослини, г;

а - відсоток сухої речовини;

в - сира маса 10 рослин, г.

2. Для визначення площі листя необхідно:

а) визначити вагу листя всіх відібраних середніх рослин;

б) за допомогою пробивного свердла зробити висічки з цього листя, відрахувати не менше 100 штук і зважити;

в) за масою листя всіх відібраних середніх рослин і вагою висічок відомої площі розрахувати листкову поверхню однієї рослини (за необхідності - на гектар посіву) за формулою:

S= , де

Х - площа листя однієї рослини, см²;

Р - вага листя всіх (n) рослин, г;

S₁ - площа висічок (дисків), см²;

Р₁ - вага всіх висічок, г;

n - кількість відібраних рослин, які складають середній зразок, шт.

3. Для визначення сухої речовини бульб необхідно:

а) зважити всі бульби з відібраних рослин (по 10 кущів);

б) відібрати середній зразок бульб для аналізу;

в) за процентом сухої речовини в бульбах і сирою масою бульб 10 рослин визначити вагу сухої речовини бульб однієї рослини (за тією ж формулою, що й для бадилля).

4. Об'єднавши вагу сухої речовини бульб однієї рослини і сухої речовини бадилля, визначаємо вагу сухої речовини всієї рослини (за необхідності на гектар посіву).

5. Чисту продуктивність фотосинтезу розраховують за формулою Кідда, Веста і Бріггса:

Ф.ч.пр.= , де

Ф.ч.пр. - чиста продуктивність фотосинтезу, г/м² на добу;

В2 – В1 - приріст сухої речовини на гектарі посіву за відповідний період,

1/2 (Л1+Л2) - середня за період площа листя, м²;

n - кількість діб від одного визначення до другого, шт.

Для відбору середнього зразка бульб діють таким чином:

1. В перший термін взяття бульб, коли урожай ще невеликий, для аналізу беруть всі бульби, потім половину і четверту частину кожної бульби.

2. За високої врожайності всю картоплю слід розділити на три фракції: дрібні, середні та великі. Кожну фракцію зважити окремо і розрахувати процентне відношення її до маси загальної кількості бульб. Пропорційно цьому співвідношенню складають середній зразок вагою 1 кг.

3. Щоб одержати лабораторний зразок, відібрані бульби розрізають вздовж на 4 частини і беруть аналітичний зразок одну четверту частину бульби. Четверті розрізають на шматочки, які беруть для визначення відсотку сухої речовини. Висушений зразок використовують для визначення азоту, фосфору та калію, або проводять повний біохімічний аналіз на інфрачервоному аналізаторі.

Визначення агрохімічних параметрів якості бульб картоплі

та вмісту сухої речовини

Найбільш поширені два способи визначення в бульбах сухої речовини: за питомою вагою бульб та висушування проб до постійної ваги.

Визначення вмісту сухих речовин бульб за питомою вагою. Перевага цього методу - швидкість визначення, розмір проби коливається від однієї бульби до 5 кг маси і більше. Вада - вміст повітря всередині бульб може змінюватися, особливо коли в бульбах утворюються порожнини, що впливає на вірогідність результатів.

Суть методики: середню пробу бульб (якщо це необхідно, то і одну бульбу) на спеціально пристосованих для цього вагах (ваги Парова або інші) зважують спочатку в повітряному, а потім - у водному середовищі. Питому вагу (масу) бульб картоплі розраховують за формулою:

В=

В - питома вага;

В₁ - вага бульб в середовищі повітря;

В₂ - вага бульб у воді.

Вміст сухих речовин знаходять за таблицею 1.

Визначення вмісту в бульбах сухих речовин шляхом висушування до постійної ваги.

З кожної бульби середньої проби вирізають повздовж 1/8 частину і тонко подрібнюють. Відбирають 2-4 паралельні проби (по 20 г) в попередньо висушені й зважені бюкси, знову зважують. Якщо проводяться масові аналізи, то зважування наважки можна проводити на восковому папері й не зважувати бюкси, так як висушені шматочки картоплі дуже добре видаляються з бюксів. Потім бюкси з відкритими кришками поміщають в сушильну шафу і сушать протягом 7 годин при температурі 100-105º С.

Таблиця 9.1

Взаємозв'язок між вагою бульб у водному середовищі, питомою вагою, вмістом сухих речовин і крохмалю в сухій та сирій масі

закінчення таблиці 9.1

Бюкси з наважкою витримують в ексикаторі й зважують, потім бюкси з наважками знову поміщають в сушильну шафу на 2-3 години, і знову зважують. Сушіння вважається закінченим, якщо маса проби не змінюється, тобто стає постійною. Вміст сухих речовин вираховують за формулою:

СР= , де

СР - % сухих речовин;

М₁ - маса сухої наважки;

М₂ - маса сирої наважки.

Визначення вмісту в бульбах крохмалю

Існує корелятивна залежність між вмістом крохмалю і сухих речовин в бульбах картоплі. На цій основі вміст визначають за питомою вагою бульб згідно методики визначення вмісту сухих речовин за питомою вагою.

Поляриметричний спосіб визначення вмісту крохмалю.

Поляриметричний спосіб визначення вмісту крохмалю є більш точним. З іншого боку, вірогідність його знижується через труднощі в одержанні середньої проби в невеликій наважці.

Пробу подрібненої на тертушці картоплі вагою 3 г змивають водою в мірну колбу ємкістю 50 мл і додають 25 мл 1%-ної свіжоприготованої соляної кислоти. Колби для гідролізу ставлять в киплячу водяну баню на 15 хв., потім охолоджують. Перемішуючи, додають 2% фосфорно-вольфрамової кислоти. До мітки в колбі доливають дистильовану воду і фільтрують. Фільтрат використовують для визначення вмісту крохмалю на поляриметрі, а потім за таблицею 2 знаходять величини вмісту крохмалю.

Таблиця 9.2

Визначення вмісту крохмалю за поляриметром (наважка сирої картоплі 3 г, довжина трубки поляриметра 1 дм)

Оцінка стійкості бульб гібридів картоплі до потемніння м'якуша

Дослідженнями встановлено, що потемніння м'якуша бульб картоплі значно залежить від вмісту та співвідношення в них азоту і калію. Проте не всі сорти однаково реагують на зміну цього співвідношення. На цій основі базується методика визначення стійкості селекційного матеріалу до потемніння м'якуша бульб.

Для оцінки сортів і гібридів на потемніння в вареному стані бульби промивають, витирають і варять у шкірці на пару. Потім чистять від шкірки і залишають при кімнатній температурі на дві години, після чого оцінюють інтенсивність потемніння м'якуша візуально або інструментально. Для інструментальної оцінки м'якуш бульб перетирають на кашку і на спеціальній приставці до фотоелектроколориметра визначають інтенсивність потемніння у відносних одиницях до абсолютно білого тіла (фарфорова пластинка). Для вибракування гібридів їх оцінку достатньо проводити візуально за шкалою:

0- м'якуш бульб не потемнів;

1 - потемніння бульб незначне (до 10% площі);

2 - потемніння бульб середнє (до 30% площі);

3 - потемніння бульб значне (понад 30% площі).

Для оцінки на потемніння м'якуша бульб в сирому стані бульби промивають, просушують і вирізають циліндричні палички пробковим свердлом по осі пуповина - верхівка. З нижньої (пуповинної) частини циліндрика відрізають шар товщиною 1 см. Ці кусочки поміщають у чашки Петрі на зволожений фільтрувальний папір і витримують протягом чотирьох годин при кімнатній температурі. Потемніння визначають інстументально на приставці до фотоелектроколориметра Спекол або візуально за шкалою аналогічно оцінки бульб у вареному стані.

У ряді випадків потемніння сирої картоплі доцільно оцінювати за інтенсивністю потемніння соку бульб. Відбирають середній зразок бульб. Проби бульб розтирають на терці або соковижималці. Розтерту масу фільтрують і в чашках Петрі витримують при кімнатній температурі протягом двох годин. Потім сік переливають у пробірки, які опускають на кілька хвилин в киплячу водяну баню. Після утворення суцільної біло-сірої маси вміст пробірки фільтрують і визначають інтенсивність потемніння соку на фотоелектроколориметрі з нейтральним світлофільтром. Відлік ведуть за шкалою екстинкцій. Чим нижчий показник екстинцій соку, тим вища стійкість бульб до потемніння в сирому стані.

Оцінка кулінарних якостей картоплі

Якість бульб картоплі оцінюють в сирому і вареному стані. Досліджувані зразки (3-5 кг, 15-20 бульб) добре промивають, просушують і оцінюють в балах за наступними параметрами:

Розваримість. Бульби варять в шкірці на пару; якщо бульби не розваримі (поверхня ціла, без тріщин) - оцінка 5 балів, якщо слаборозваримі (тріскається тільки шкірка) - 4 бали, якщо середньорозваримі (тріскається поверхня і частина поверхні неглибоко руйнується) -3 бали, сильно розваримі (з'являються глибокі тріщини, які доходять до судинних променів) - 2 бали, дуже сильно розваримі (бульби при варінні розпадаються) -1 бал.

Консистенція м'якуша. Після варіння розрізняють:

розсипчаста (для пюре);

слаборозсипчаста (для супів);

нерозсипчаста (для салатів).

Смак. Бульби, зварені на пару, чистять від шкірки, розкладають на тарілки й дегустують:

5 балів - відмінний смак;

4 бали - дуже добрий смак;

3 бали - добрий смак;

2 бали - задовільний смак;

1 бал - поганий смак.

Потемніння м'якуша після варіння. Оцінюють за кольором м'якуша:

3 бали - протягом двох годин не темніє;

2 бали - протягом двох годин темніє слабо;

1 бал - протягом двох годин темніє сильно.

Облік хвороб і шкідників картоплі

Альтернаріоз і фітофтороз. В польових дослідах ураження бадилля картоплі альтернаріозом і фітофторозом визначають протягом усього вегетаційного періоду.

Для визначення дати початку появи альтеріозу на бадиллі (що, як правило, буває на початку фати бутонізації) щоденно проводять , спостереження. Перший облік ураження рослин проводять через 3-4 дні після появи хвороби, наступні - один раз в декаду. Спостереження за розвитком фітофторозу розпочинають з фази бутонізації. Перший раз ураження рослин цією хворобою обліковують через 5-6 днів після появи хвороби, наступні - один раз в декаду.

Ураження бадилля альтернаріозом і фітофторозом на ділянках до 50 м² обліковують на 100 кущах кожного варіанту досліду, що при чотирикратній повторності складає 25 кущів на одну ділянку. На ділянках площею більше 50 м² облік ураження бадилля здійснюють на 100 кущах. У виробничих . дослідах для обліків ураження бадилля картоплі альтернаріозом і фітофторозом виділяють декілька проб рослин. Проба складається з 20 кущів, які беруть підряд на одному рядку. Залежно від площі поля оглядають таку кількість проб: до 5 га - 5 проб (всього 100 кущів), до 25 га - 10 проб, до 10 га - 20 проб. Якщо поле має площу більше 50 га на кожні 10 га беруть додатково по одній пробі.

Облік ступеня ураження альтернаріозом і фітофторозом здійснюють за 9 -ти бальною шкалою:

0 - рослини без симптомів ураження;

1 - незначне ураження, окремі плями, менше, ніж 2,5% поверхні листків;

2 - окремі плями, не більше, ніж на 5% площі листків;

3 - уражено 10% площі листків;

4 - середнє уражений, симптоми на 15% поверхні листків;

5 - середнє ураження, майже кожен листок уражений, до 25% поверхні листків засохло;

6 - дуже значне ураження, до 50% листків -загинуло, початок ураження стебел;

7 - до 75% площі листків загинуло, прогресує ураження стебел;

8 - на ділянці всі рослини загинули.

На підставі результатів обліку ураження бадилля альтєрнаріозом і фітофторозом вираховують поширення та розвиток хвороби (у відсотках).

Поширення хвороби показує, скільки на даному полі хворих рослин відносно їх загальної кількості (хворих і здорових). Його вираховують за формулою:

R= , де (1)

R - поширення хвороби (%);

п - кількість хворих рослин в пробах;

N - загальна кількість облікових рослин (хворих і здорових).

Розвиток хвороби характеризує відношення ураженої листкової поверхні до всієї площі листя на ділянці (полі). Його визначають за формулою:

Б= ,де (2)

Б - розвиток хвороби (%);

(n·в) - показник суми множників кількості хворих рослин (n) та відповідний їм бал ураження (в);

N - загальна кількість облікових рослин;

К - найвищий бал шкали обліку.

Для обліку ураження бадилля картоплі альтернаріозом чи фітофторозом в декількох дослідах, а також в цілому в господарстві (якщо вирощуються різні сорту картоплі), в районі, області вираховують середній відсоток розвитку хвороби за такою формулою:

R_c= , де (3)

R_c - середній відсоток розвитку хвороби;

суми множників розвитку хвороби (б) у відсотках на відповідну їм площу;

- сума площ, на яких зроблений облік.

Бактеріальні та вірусні хвороби.Облік ураження посівів бактеріальними (за винятком кільцевої гнилизни) і вірусними хворобами проводять в такі строки:

1 -й - висота рослин 15-20 см;

2-й - під час цвітіння картоплі.

Облік ураження рослий кільцевою гнилизною перший раз проводять під час цвітіння. другий - перед початком відмирання бадилля.

Залежно від площі ділянки обліки проводять на такій кількості рослин: до 50 м² - 100 кущів, до 100 м² - 200 кущів, понад 100 м² - 300 кущів. Якщо на ділянці росте не більше 100 кущів, оглядають усі рослини. У виробничих дослідах бактеріальні та вірусні хвороби враховуються на пробах рослин. Методика відбору проб така ж. як і при обліку альтерназіозу і фітофторозу.

Кожну хворобу (чорна ніжка, кільцева гнилизна, зморшкувата і смугаста мозаїки, готика, скручування листків та ін.) оцінюють окремо. За результатами обліку вираховують розповсюдження й усереднений відсоток розповсюдження хвороби (формули 1,3).

Аналіз бульб на ураження хворобами та пошкодження шкідниками

Аналізи бульб картоплі на ураження хворобами та пошкодження шкідниками проводять відповідно ДСТУ 4014 – 2001. "Картопля насіннєва, Відбір проб і методики визначення посівних якостей.

Колорадський жук

Обліки динаміки чисельності колорадського жука на бадиллі картоплі.

Обліки проводять не менше одного разу в декаду, починаючи з заселення рослин колорадським жуком оглядом проб рослин. Проба складається з 5 кущів, які беруться підряд на одному рядку. На кожному кущі проби підраховують кількість дорослих жуків, личинок і яйцекладок. При необхідності підраховують і кількість яєць в яйцекладках, Потім вираховують середню чисельність жуків, личинок і яйцекладок на один кущ. Одночасно візуально у відсотках визначають ступінь пошкодження бадилля колорадським жуком. Пошкодження кожної рослини обліковують окремо, після чого вираховують середній відсоток пошкодження рослин у пробі і на варіанті досліду.

Пошкодження бадилля колорадським жуком (ступінь об'їдання) визначають візуально після відходу личинок на залялькування за п'ятибальною шкалою:

1 бал – 0-20% об'їдання листкової поверхні;

2 бали – 21-40% об'їдання листкової поверхні:

3 бали – 41-60% об'їдання листкової поверхні;

4 бали – 61-80% об'їдання листкової поверхні;

5 балів – 81-100% об'їдання листкової поверхні.

Таблиця 9.3

Залежно від площі ділянки проводять оцінку такої кількості проб:

Проби оцінюють на кожному повторенні варіанта досліду, а середню чисельність шкідника вираховують по кожному повторенню і в цілому по варіанту досліду.

На виробничих посівах облік чисельності шкідника проводять також оглядами проб рослин. Залежно від площі поля оцінюють таку кількість проб: до 50 га - 20 проб (всього 100 кущів); більше 51 га на кожні 10 га беруть додатково по 2 проби, але не більше 30 проб на одне поле. Проби рівномірно розміщують на всій площі поля.

Методика проведення досліджень зі зберігання картоплі

При проведенні досліджень зі зберігання картоплі слід неодмінно дотримуватись вимог щодо проведення наукових експериментів. Перш за все це стосується принципу єдиної відмінності, тобто єдності всіх умов, крім єдиного - того, що вивчається.

Досліди зі зберігання картоплі можна розподілити на групи:

лабораторні, попередні, виробничі.

Лабораторні досліди проводять з незначною кількістю досліджуваного матеріалу за загальноприйнятими методиками, наприклад, визначення інтенсивності дихання, встановлення прихованої (латентної) ураженості бульб хворобами і т. п.

Попередні досліди здійснюють з метою одержання орієнтовних відповідей на питання, що ставляться, Такі досліди необхідно проводити у виробничих або наближених до них умовах зберігання продукції. В останньому випадку використовують засоби та прийоми, що імітують такі умови.

Виробничі досліди проводять безпосередньо в умовах того чи іншого способу зберігання картоплі. При проведенні таких дослідів додержуються відповідної технології зберігання з використанням необхідних засобів механізації. Найчастіше у виробничих дослідах випробовують кращі варіанти попередніх досліджень. Кількість варіантів при цьому має бути достатньою для вирішення мети, що ставилася, і для забезпечення своєчасного і на належному рівні виконання робіт в повному обсязі. Обліки результатів досліджень в усіх варіантах повинні бути закінчені протягом 1-3 днів.

Досліди у виробничих умовах проводять протягом 3-4 років і завершують виробничою перевіркою найбільш перспективних варіантів.

Наукові дослідження зі зберігання картоплі супроводжуються спостереженнями та обліками факторів, що пов'язані з основним дослідом (наприклад, вимірювання температури та вологості повітря, встановлення вмісту в середовищі СО₂ і т. п.), але які самі не є об'єктами самостійного вивчення.

Відбір та підготовка дослідних зразків

Головною вимогою до зразків, що відбираються, є їх однорідність. Тому картопля в досліді повинна бути однаковою за сортотиповим складом, агрофоном вирощування, строками і способами збирання та післязбиральної доробки бульб і т. п. Тобто з метою одержання порівняльних даних необхідно дотримуватись єдності (тотожності) всіх умов, крім одного – що вивчають.

Закладання дослідних зразків проводять у день їх підготовки. Дозволяється тимчасове (до 2-3 діб) зберігання зразків в насипу повноцінної картоплі.

Об’єм вибірки і розміщення зразків.

Об’єм вибірки та розміщення дослідних зразків повинні забезпечити додержання достовірних результатів, що характеризують процес зберігання картоплі.

В попередніх дослідах маса зразка може бути 2-3 кг, кількість повторень – 4-6. Розміщують зразки залежно від мети, яка ставиться.

В виробничих дослідах при зберіганні картоплі насипом зразки розміщують в центрі на глибині 80-100 см від поверхні. Маса зразка повинна бути 5-10 кг, кількість повторень 4-6. Так зразки розміщують у випадку коли не ставлять мету отримати результати, які співпадають з результатами суцільного перебирання (наприклад, встановлюють порівняльну дію ефективності осіннього протруювання бульб різними препаратами і т. п.) Але у випадку, коли результати збереженості картоплі у дослідних зразках повинні відображати умови, що складаються в насипі бульб в цілому, розміщення зразків має бути іншим.

Зразки в цьому випадку розміщують в різних шарах картоплі, що зберігається. В засіках картоплесховищ фіксовані зразки (масою 5-10 кг) розміщують не менш як у трьох ярусах, а в ярусах - у вигляді конверта (по 5 зразків). У сховищах навального типу дослідні зразки закладають ярусами по 2-3 конверти на ярусі.

В кагаті зразки розміщують в поперечному розрізі насипу у вигляді трикутного "конверта": один посередині кагату, два - з боків біля основи, один - у верхній частині кагату. Всього закладають 4 "конверти": два на відстані 1 м від торців кагату і два ближче до середини кагату, на відстані 2-3 м один від одного.

У траншеях зразки закладають по 3 штуки - трикутником: один знизу, другий - зверху, третій - всередині насипу картоплі. Вздовж траншеї закладають чотири "трикутники" на однаковій відстані один від одного; два на відстані 1 м від торців траншеї і два - ближче до її середини.

При контейнерному способі зберігання у насип картоплі в контейнері закладають 3 зразки по діагоналі знизу вверх на відстані 20-30 см один від одного. Контейнери встановлюють у 3-5 ярусів скраю штабеля і всередині.

Визначення температурних режимів зберігання картоплі окремих сортів.

Температура повітря в насипу бульб - головний фактор, що впливає на тривалість періоду спокою бульб картоплі. Існують і певні відмінності щодо вимог до оптимальної температури зберігання бульб картоплі різних сортів. Що стосується насіннєвої картоплі, то важливо, щоб температурні умови під час зберігання забезпечили одержання матеріалу, який відповідав би вимогам щодо садивного матеріалу. Перш за все йдеться про оптимальний рівень проростання бульб різних сортів картоплі.

В Інституті картоплярства УААН розроблений метод визначення температурних режимів зберігання насіннєвої картоплі, який полягає у встановленні суми температур, що діяли на бульби з початку бульбоутворення до проростання (Федорець Б.П. Прогнозування тривалості спокою і температури зберігання картоплі. Зб. Картоплярство. Вип. 7. 1976, С. 91-94).

Визначення природних втрат картоплі під час зберігання. Природні втрати картоплі - це втрати маси бульб, які с наслідком випаровування вологи та витрачання сухих речовин у процесі їх дихання.

Дослідження з визначення природних втрат маси бульб картоплі проводять у типових для даної зони виробничих умовах, що виключають вплив випадкових та інших факторів. Не дозволяється зберігання дослідної продукції у різних за якістю партіях картоплі. Закладання дослідник зразків при різних способах зберігання здійснюють згідно "Методических рекомендаций по хранению плодов, овощей и винограда", К., 1998. С.67-71.

Показники втрат картоплі при зберіганні. Під час зберігання картоплі спостерігаються різні категорії її втрат.

Втрати маси. Зменшення маси дослідних зразки чи партій картоплі різної якості за певний період зберігання продукції.

Абсолютні відходи - повністю непридатна для використання частина продукції, що зберігалася. Включає в себе абсолюту гнилизну бульб і паростки. За необхідності ці показники визначають окремо.

Технічні відходи - частина продукції, що не може бути використана за прямим призначенням, але може бути утилізована (наприклад, частково загнивші бульби, що використовують для переробки на технічні ділі та на корм худобі.

Загальні втрати складаються з втрати маси, абсолютних та технічних відходів, узятих разом,

Всі категорії втрат визначаються в процентах відносно маси закладеної восени продукції.

Оцінка бульб за зовнішніми ознаками

Форма, розмір і поверхня бульб. Форма бульб може змінюватись віл круглої до довгої. Згідно рекомендацій Міжнародного Союзу захисту рослинництва (VPOV), для визначення форми бульби прийняті такі оцінки:

Таблиця 9.4

Зовнішні ознаки бульб

Найбільш придатні для переробки на чіпси бульби, що мають круглу, округлу і продовгувато-овальну форму, на гарнірну картоплю – бульби, що мають продовгувато-овальну, довгу і дуже довгу форму. Для визначення форми бульби вимірюють її довжину та ширину і обчислюють відношення першої величини до другої.

Поряд з формою важливе значення мають розміри та поверхня бульб. Найбільш придатні для переробки бульби розміром за найбільшим поперечним розрізом :

- для чіпсів - 30-80 мм;

- для гарнірної картоплі - не менше 30 мм

Поверхня бульб має бути гладенькою, непозеленілою, без наростів, заглиблень і тріщин.

Кількість і глибина залягання вічок. Для опису глибини залягання вічок згідно зі стандартами Європейської асоціації рослинництва прийнято проводити характеристику вічок за дев'ятибальною системою.

Таблиця 9.5

Характеристика вічок за дев’ятибальною системою

(стандарт Європейської асоціації рослинництва)

Бульби, що мають оцінку на рівні 9, 7 і 5 балів, вважаються придатними для переробки на картоплепродукти оскільки вони мають менше відходів. Вимірювання глибини вічок проводиться за допомогою штангенциркуля або спеціальної вимірювальної лінійки.

Поряд з глибиною залягання вічок важливе значення має їх кількість на бульбі. Оцінка придатності картоплі до переробки за кількістю вічок:

Таблиця 9.6

Придатність картоплі до переробки за кількістю вічок