ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ СУМІСНИХ ПОСІВІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Сьогодні стало явним, що вирішення світової продовольчої проблеми на основі збільшення використання непоновлюваної енергії, неможливо. Тому, останнім часом, переглядаються основні принципи ведення сільського господарства. Посилилась увага до розробки наукових основ стійкого відновлюваного екологічно збалансованого землеробства.

Специфіки ведення стійкого сільського господарства базується на:

1 сівозмінах, які пригнічують розвиток бур’янів, хвороб і шкідників, зменшують ерозію ґрунтів, забруднення води хімікатами, забезпечують використання альтернативних джерел азоту;

2 стратегії контролю за шкідниками, вирощування стійких культур, вибір часу висіву та біологічні методи боротьби ;

3 посиленні використання агротехнічних і біологічних способів боротьби з бур’янами, методах сприятливих до збереження ґрунту і водних джерел, використання головним чином органічних добрив;

4 підборі синтетичних хімікатів, використання яких має незначний ризик для людей, тварин і навколишнього середовища.

На основі аналізу сучасної ситуації в землеробстві дослідники прогнозують подальший прогрес в сільському господарстві за рахунок переваг, якими природа наділила багатовидові рослинні угруповання. Тому полі культура стає не тільки важливим резервом на альтернативному шляху інтенсифікації землеробства, але і експериментальною моделлю.

Порівнюючи поведінку рослин в монокультурі та сумісних посівах, дає змогу краще вивчати природу фітонетозу.

Відсутність метрологічної бази і сучасних методик викликали необхідність розробки методики щодо досліджень сумісних агрофітоценозів.

Сумісні агрофітоценози – перспективний напрям інтенсифікації рослинницької галузі за рахунок більш повного та ефективного використання біокліматичного потенціалу культур конкретного поля.

Сумісні посіви (змішана культура) – вирощування двох і більше культур одночасно на одній площі. Науковий та практичний інтереси до сумісних посівів супроводжується розробкою спеціальних програм, наукових досліджень. За їх обґрунтування і проведення особливої уваги потребують слідуючи аспекти:

1. Потрібно чітко обґрунтовувати мету науково-дослідницької програми та її реалізації виконанням експериментів;

2. Включати в схеми дослідів варіантів чистих посівів для об’єктивної оцінки сумісних агроценозів;

3. Доцільно вивчати багато факторів та їх взаємодію за виконання програм;

4. Звертати особливу увагу на ефективне використання земельної площі в умовах зростання числа варіантів дослідів;

5. Поліпшувати методику відбору проб дослідних ділянок.

Якщо основою досліду є оцінка переваг вирощування культур сумісного посіву за різних умов необхідно мати варіанти чистого посіву, що вивчаються.

Проблеми, що виникають перед експериментаторами вирішуються підбором оптимальної комбінації культур. В таких випадках вивчається взаємодія щільності кожної культури з просторовим розміщенням рослин, як всередині так і між рядками. Для двох видових сумішок розміщення культур і рядків показано на рисунку 10.1.

Рис.10.1. Варіанти зміни щільності, і розміщення в просторі для кожної культури в cуміші із двох компонентів.

Примітка: Х – перший компонент;

О – другий компонент: а, б, в, ґ, д, е просторове розміщення компонентів.

Для полегшення завдання обґрунтування оптимальних варіантів розміщення компонентів в змішаних посівах більш широко використовується систематичні схеми. Основна їх перевага полягає в тому, що щільність компонентів повільно змінюється з рядка до рядка по площі дослідних ділянок. Оскільки кожний рядок в систематичній схемі знаходиться поряд з іншими майже на одноковій віддалі, наявність захисних смуг між варіантами не обов’язкова. На рисунку 10.2 показано порівняння рендомизованої схеми досліду із систематичною до чотирьох рівнів щільності.

Рис. 10.2. Ефективність використання земельної площі в рендомізованій та систематичній системах.

Незалежно від схеми експерименту та методів оцінки головним в дослідженнях є порівняння продуктивності сумішки до чистого посіву.

При виборі культури, (контроль) яку використовують для оцінки численних варіантів сумішок існують певні труднощі з конструкцією заміщення всіх позицій в суміші монокультури одного виду (рисунок 10.3).

Інколи схими монокультур отримують простим видаленням одного із компонентів сумішки.

Чиста культура, ситуація 1

Сумісний посів

Чиста культура, ситуація 2

Рис. 10.3. Конструкція сумішки за схемою заміщення. Схема розміщення варіантів.

Таким чином, незалежно від схем дослідів, проблема варіанта чистого посіву зводиться до використання з максимальною продуктивністю.

Число схем висіву сумішок може бути практично не обмеженим, однак, вирішення проблеми в повній мірі обмежують конструктивні особливості посівних машин, із-за яких в дослідженнях змінюється лише віддаль між рослинами вздовж посівного рядка.

Таблиця 10.1

І блок співвідношення компонентів Х і О в сумішці 50 %: 50 %

Контроль 1 Контроль 2 Висів в один рядок Висів з почерговим розміщенням, 1:1

Висів чергуючи ми рядками 2:2 Висів з почерговим розміщенням, 3:3

ІІ блок – співвідношення компонентів Х і О в сумішці 66.6 %: 33,3 %

Контроль 1 Контроль 2 Висів в один рядок Висів з почерговим розміщенням, 2:1

Висів з почерговим розміщенням, 4:2

ІІІ блок – співвідношення компонентів Х і О в сумішці 75 %: 25 %

Контроль 1 Контроль 2 Висів в один рядок

Висів чергуючи ми рядками,3:1

Висів чергуючи ми рядками,3:1

За наявності насінних сівалок, які дозволяють робити посів за різних схем, основні варіанти дослідів наведені в таблиці 10.1.

Дослідженнями ВІК Ім. Вілямса встановлено, що в складі сумішок компоненти мають в сумі складати 150% від чистого посіву, співвідношення залежить від способу їх використання.

Різноманіття методів потребує визначення вимог до організації дослідної ділянки. Вона має включати облікову площу, захисні площі. Для періодичної отриманої періодичної інформації.

Структура ділянки

Рис. 10.4. Площа облікової ділянки повинна бути не менше 50м².

На обліковій ділянці, як правило закладаються пробні площадки на яких визначається польова схожість, перезимівля, інтенсивність кущення і т. д. На обліковій площі достатньо закласти дві площадки по 0,5 м² кожна. Три частини ділянки для збору інформації щодо продовження продуктивного процесу (динаміки нарощення вегетативної маси і т. д.).

Для визначення переваг змішаних посівів розрізняють практичну та біологічну їх оцінку.

У відповідності до завдань для оцінки ефективності використовуються різні методи та методики. Якщо продукція є товарною найбільш ефективною є грошова оцінка.

В умовах України змішані агрофітоценози найбільше використовують в кормовиробництві.

Головними характеристиками у зв’язку з цим виступають як продуктивність і поживна цінність кормів.

Найбільш вживаними показниками є:

1. Абсолютна продуктивність сумішки, ц/га;

2. Частка найбільш цінного компонента сумішки;

3. Збір сирого протеїну з урожаєм, ц/га;

4. Збір кормових одиниць, ц/га;

5. Забезпечення 1 к. од. перетравним протеїном;

6. Умовно чистий прибуток з 1 га, грн.

Таким чином, збільшення видового різноманіття агроценозів може не тільки суттєво збільшити їх продуктивність, а також зменшити загрозу масового розвитку шкідників і хвороб, бур’янів скоротити потребу в пестицидах та добривах.