СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Агроекосистема – це штучна або змішана система рослинних і тваринних угруповань з невираженим або відсутнім механізмом саморегулювання, проектна продуктивність яких підтримується за рахунок прямих і опосередкованих енергетичних інвестицій, за критичного зниження яких вона деградує.

Концепція агроекосистеми, яка є парадигмою сучасного і майбутнього землеробства, передбачає по можливості найбільш повний аналіз потоків речовин і енергії, при цьому останній, як універсальній природно-науковій категорії віддається пріоритет. Видатний вчений О.Є. Ферсман вважав, що “...енергетичний підхід до аналізу процесів природи, які динамічно розвиваються, є кінцевою метою наших пошуків. Ми повинні перейти на єдине мірило визначення ходу процесів, причому таким може бути або калорія, або кіловат”. Відомий американський еколог Ю. Одум назвав енергію “екологічною валютою”.

Як підкреслюють Медведовський О.К. і П.І. Іваненко П.І. (1988), сільське господарство України використовує все більше сировини та енергії, з кожним роком збільшуються його матеріальні й енергетичні ресурси. Витрати енергії на виробництво одиниці маси с.-г. продукції постійно зростають (протягом ХХ століття – у 8-10 разів), бо створення додаткового центнера врожаю забезпечується за рахунок вкладень енергії, носієм якої є не тільки органічні й мінеральні добрива, а й усі фактори родючості, які активно впливають на ріст і розвиток рослин. Не випадково, що за нинішнього рівня виробництва для підвищення врожайності, наприклад, зернових, технічних культур значно збільшуються енерговитрати на техніку, добрива, пестициди, меліорацію, набагато перевищуючи нормативи.

Частка енерговитрат на виробництво продовольчої продукції в загальному енергобалансі багатьох країн досягає 10%.

Витрати рідкого пального на 1 га ріллі в Україні становлять 250 кг/га, що відповідає рівню витрат його в розвинутих країнах. Однак у розрахунку на одиницю продукції ми витрачаємо його у 2-3 рази більше, ніж у названих країнах, через низьку врожайність основних сільськогосподарських культур.

У зв’язку з цим виникла необхідність приступити до вивчення і запровадження в агропромисловому комплексі України енергетичного аналізу, який застосовують в сільському господарстві США, Угорщини та інших країн.

Основне завдання енергетичної оцінки – це пошук і планування методів сільськогосподарського виробництва, які забезпечують раціональне застосування не поновлюваної (викопної) і поновлюваної (природної) енергії, охорону навколишнього середовища. Оцінюється ефективність використання не тільки добрив, пестицидів, поливної води, але й природних ресурсів – ґрунту, клімату, тобто основних факторів продуктивності. Як показують досліди, позитивна дія інтенсивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій повністю залежить від своєчасного і точного дотримання всіх елементів технологічних процесів.

Спеціалісти вважають, що організаційні заходи здатні забезпечити економію енергоресурсів в межах 20-25 відсотків від рівня нинішнього споживання.

Раціональне використання не поновлюваної та максимальне використання поновлюваної енергії – ефективний і пріоритетний напрям підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва