МІЖРАЙОННИХ, СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ, ОБЛАСНИХ МСЕК ТА ЦЕНТРІВ (БЮРО) МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

6.1. ДЕЯКІ СУЧАСНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

ВІДНОСНО МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

Після прийняття Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 1991 році з метою забезпечення якісної роботи по медико- соціальній експертизі та реабілітації інвалідів було розроблено та затверджено ряд інструктивних документів, у тому числі «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» (постанова Кабінету Міністрів від 22 лютого 1992 р. № 83). У 1994 році «Положення про медико-соціальну експертизу» було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.

З метою поліпшення соціальної політики України відносно осіб з вадами здоров’я Указом Президента України від 13 липня 2001 р. № 519/2001 була затверджена Національна програма професійної реабілітації та зайнятості таких осіб на 2001–2005 роки. Цією програмою передбачено посилення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями, створення для них сприятливих соціально-економічних, медичних, організаційних та правових умов для реалізації неповно функціональними особами прав на освіту, професійну орієнтацію та добровільну посильну працю. Поряд з цим, програмою було заплановано розроблення економічного та організаційно-правового механізму створення нових і збереження існуючих робочих місць для інвалідів, а також створення сприятливих умов для співпраці громадських організацій інвалідів з роботодавцями, профспілками і органами виконавчої влади по професійній реабілітації та зайнятості неповно функціональних осіб в містах і сільській місцевості та ін. Але, на жаль, ряд пунктів цієї програми залишились не виконаними.

У зв’язку з негативною демографічною ситуацією, що склалася на Україні, зростанням захворюваності та інвалідності Кабінет Міністрів України постановою № 14 від 10 січня 2002 року затвердив Міжгалузеву комплексну програму «Здоров’я нації на 2002–2011 роки». В цій постанові передбачені заходи по підвищенню якості та ефективності медико-соціальної допомоги всім верствам населення по продовженню активного довголіття та тривалості життя.

Особливу увагу в цій Програмі приділено поліпшенню стану здоров’я дітей та молоді, зниженню рівня їх захворюваності та інвалідності, підвищенню рівня їх життєдіяльності, забезпечення інвалідам у соціальному, економічному та психічному аспектах повноцінного життя. У постанові передбачено створення при міських та обласних управліннях охорони здоров’я реабілітаційних рад, які б координували роботу по медичній та соціально-трудовій реабілітації інвалідів, у тому числі інтеграцію їх у суспільство. Поряд з цим передбачено розроблення та запровадження в практику дитячих лікарень сучасних критеріїв медико-соціальної експертизи і наукове обґрунтування і розробка комплексних програм медичної, психопедагогічної і соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

6.2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ПРО МЕДИКО-СОЦІАЛЬНУ ЕКСПЕРТИЗУ

У Положенні про медико-соціальну експертизу відмічено, що вона визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання та групу інвалідності і сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Огляду в установах медико-соціальної експертизи підлягають громадяни України, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством країни мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків та інші.

Шляхом ретельного обстеження медико-соціальна експертиза визначає стан здоров’я та компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.

В залежності від ступеня порушення стану здоров’я та стану життєдіяльності людини інвалідність поділяється на три групи. Крім цього, установи медико-соціальної експертизи встановлюють кожному інваліду причину інвалідності.

Медико-соціальна експертиза здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), які організовуються і здійснюють свою роботу під управлінням республіканського в АР Крим, міських (м. Київ і м. Севастополь) та самостійних обласних центрів (бюро) медико-соціальної експертизи при управліннях охорони здоров’я державних адміністрацій. Медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України і проводять свою роботу за територіальним принципом (обласні, міські, міжрайонні та районні).

В положенні про медико-соціальну експертизу вказується, що медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про медико-соціальну експертизу (1992), актами Міністерства охорони здоров’я України та іншими законодавчими актами.

Висновки медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) про умови і характер праці інвалідів є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

Медико-соціальні експертні комісії, згідно з положенням, проводять свою роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарче обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та інвалідів і зберігання медико-експертної документації, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного обладнання та інвентаря для медико-соціальних експертних комісій затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

В окремих випадках за рішенням місцевих органів виконавчої влади медико-соціальні експертні комісії можуть розташовуватися поза межами лікувально-профілактичних закладів у виділених спеціальних приміщеннях.

Витрати на утримання медико-соціальних експертних комісій проводяться за рахунок асигнувань, що передбачені відповідним Державним бюджетом України, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, міськими та районними бюджетами.

Усі медико-соціальні експертні комісії мають штамп та печатку.

6.3. ОРГАНІЗАЦІЯ І СКЛАД МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЕКСПЕРТНИХ КОМІСІЙ

Згідно з Положенням, медико-соціальні експертні комісії утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Формування медико-соціальних експертних комісій здійснюється з урахуванням чисельності обслуговуваного населення, кількості оглянутих зазначеними комісіями хворих та інвалідів протягом року.

В залежності від рівня структури захворюваності та інвалідності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії: комісії загального профілю (обласні, районні або міжрайонні); спеціалізовані комісії для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними захворюваннями, хворобами органів зору, захворюваннями органів кровообігу тощо.

Міські і районні комісії утворюються, як правило, з наступного розрахунку: одна комісія на 100 тис. чоловік віком 16 років і старше. Навантаження на міжрайонні комісії є меншим, що пов’язано із віддаленістю обслуговуваних районів.

Обласна, центральна міська комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 5 міських, міжрайонних, спеціалізованих, районних комісій. У м. Севастополі утворюється одна центральна міська комісія.

Міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта, хірурга та невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога), психолога. В засіданнях комісій можуть брати участь представники Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Пенсійного фонду, а також представники військово-медичної служби СБУ – у разі розгляду медичних справ пенсіонерів із числа військовослужбовців СБУ. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт або невропатолог.

При вирішенні соціальних питань та питань реабілітації хворого (інваліда) на засідання медико-соціальної експертної комісії запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий (інвалід), або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету. Крім цього, в роботі МСЕК можуть брати участь представники фонду по тимчасовій втраті працездатності, представники військових комісаріатів та ін.

Кримська республіканська, обласна, центральна міська медико-соціальна експертна комісія утворюються у складі чотирьох лікарів-експертів, лікаря-реабілітолога, юриста, економіста.

У Положенні вказано, що до штату комісій входять: старша медична сестра, медичний реєстратор, а комісій, що діють не на базі лікувально-профілактичних закладів, додатково – прибиральниця службових приміщень і гардеробник за нормами, встановленими для поліклінік, а при наявності спеціального автомобіля – водій.

Згідно з Положенням головою медико-соціальної комісії призначається один із лікарів, що входить до неї. Голова медико-соціальної комісії організовує її роботу, забезпечує якісне проведення медико-соціальної експертизи і несе персональну відповідальність за діяльність всієї комісії.

Положенням передбачено, що для координації діяльності органів медико-соціальної експертизи в областях, де є п’ять і більше обласних МСЕК, призначається головний експерт. В інших областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі обов’язки головного експерта покладаються на голову однієї з комісій.

6.4. ОБОВ’ЯЗКИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ

ЕКСПЕРТНИХ КОМІСІЙ

Міські, міжрайонні, районні та спеціалізовані медико-соціальні експертні комісії:

а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, які отримали каліцтво або інше ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням своїх трудових обов’язків;

б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршання здоров’я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо);

в) визначають умови праці і надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією;

г) вивчають і аналізують структуру і динаміку інвалідності за групами, причинами, віком, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в розрізі окремих підприємств тощо;

д) разом з лікарями лікувально-профілактичних закладів вивчають результати диспансеризації і якість лікування інвалідів та переважно осіб, які часто й тривало хворіють;

є) вивчають і аналізують наслідки продовження строків тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, переогляду інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, які їм проводяться, а також з метою визначення реабілітаційного потенціалу;

ж) надають консультативно-методичну допомогу лікарям лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної експертизи та медико–соціальної реабілітації хворих і інвалідів;

з) разом із лікарями лікувально-профілактичних закладів, представниками підприємств, установ, організацій, а також із представниками профспілки аналізують умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно або негативно впливають на здоров’я й працездатність працівників і визначають показані умови і види праці, роботи і професії для працевлаштування хворих та інвалідів;

і) оцінюють стан здоров’я населення окремого регіону або території і прогнозують динаміку первинної інвалідності;

к) інформують органи місцевого самоврядування окремого регіону або адміністративного району, підприємства, установи, організації, профспілкові органи та громадськість про рівень первинної інвалідності, її причини та заходи медико-соціальної реабілітації, які спрямовані на покращення стану здоров’я хворих та інвалідів;

л) визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть та інших медичних документів у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім’ї померлого.

Кримська республіканська, обласні та центральні міські медико-соціальні експертні комісії:

а) здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських та спеціалізованих медико-соціальних експертних комісій, перевіряють прийняті ними рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;

б) переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських, міжрайонних, районних чи спеціалізованих медико-соціальних експертних комісій, та перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних програм;

в) проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних, центральних міських, районних, міжрайонних, міських та спеціалізованих медико-соціальних експертних комісій;

г) визначають потреби інвалідів в автомобілях з ручним керуванням або мотоколясках, а також визначають здатність інваліда до керування автомототранспортом;

д) надають консультативну допомогу лікарям медико-соціальних експертних комісій з питань медико-соціальної експертизи та медико-соціальної реабілітації інвалідів;

є) впроваджують у практику роботи медико-соціальної експертизи шляхом проведення науково-практичних конференцій, семінарів або спеціальних занять (дні експерта) наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи та медико-соціальної реабілітації, узагальнюють та поширюють передовий досвід роботи;

ж) разом з провідними спеціалістами управлінь охорони здоров’я розробляють комплексні плани щодо профілактики та зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної реабілітації інвалідів;

з) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг, які передбачені законодавством;

і) аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан медико-соціальної реабілітації інвалідів у межах певної адміністративної території (Автономній Республіці Крим, області, місті, районі);

к) вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців медико-соціальних експертних комісій (стажування та проведення семінарів на базах Кримської республіканської, центральних міських, обласних, спеціалізованих комісій);

л) проводять разом господарськими, профспілковими та іншими громадськими організаціями конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації та адаптації інвалідів.

6.5. ПРАВА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЕКСПЕРТНИХ КОМІСІЙ

Медико-соціальні експертні комісії мають право:

а) одержувати від органів і лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я, підприємств, установ, організацій, незалежно від їх форм власності і видів діяльності, відомості, які необхідні для роботи МСЕК;

б) направляти осіб, які проходять огляд в комісіях, в лікувально-профілактичні заклади для уточнення діагнозу і відповідного лікування;

в) відвідувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації, незалежно від їх видів діяльності та форм власності, обстежувати місця виконання робіт, виробничі службові приміщення, знайомитися зі звітами, статистичними й іншими матеріалами, що належать до діяльності комісій;

г) подавати державним органам матеріали для вжиття відповідних заходів стосовно посадових осіб підприємств, установ, організацій, які обмежують права інвалідів.

6.6. ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ ГРОМАДЯН

У МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЕКСПЕРТНИХ КОМІСІЯХ

Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях проводиться за

місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред’явленні паспорта або іншого документа, який засвідчує особу.

Хворого, який вперше направляється на МСЕК, представляє лікуючий лікар, або голова лікарсько-консультативної комісії, або заступник головного лікаря по медико-соціальній експертизі лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

У Положенні вказано, що медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного обстеження хворого, проведення всіх необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, клінічного та професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування і результатів соціально-трудової реабілітації та інших даних, які підтверджують наявність стійких незворотних змін в організмі, або таких важких змін, що потребують довготривалого лікування.

Відповідальність за якість медичного обстеження і обґрунтованість направлення хворого на МСЕК покладається на головного лікаря лікувально-профілактичного закладу.

Медико-експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають експертне рішення. Дані експертного огляду, встановлений функціональний діагноз і винесене експертне рішення заносяться до акта огляду та до журналу протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії; вони підписуються головою та членами комісії і засвідчуються печаткою.

При встановленні групи та причини інвалідності медико-соціальні експертні комісії керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності та документами, які підтверджують ту чи іншу причину інвалідності.

У тих випадках, коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим експертним рішенням, до акта огляду вноситься їх окрема думка і акт в триденний строк подається на розгляд Кримській республіканській, обласній або центральній міській (м. Київ та Севастополь) МСЕК, які й виносять остаточне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласних, центральних міських (м. Київ та Севастополь) МСЕК (в тому числі при огляді в складних випадках) приймаються більшістю голосів членів комісії. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, який не згодний з прийнятим експертним рішенням, викладає свою окрему думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. При наполяганні цього члена комісії акт огляду надсилається до Управління медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України. В окремих випадках такий акт огляду може бути направлений на розгляд в НДІ, які займаються питаннями медико-соціальної експертизи.

У тих випадках, коли хворий за станом здоров’я згідно з висновком лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з’явитись до медико-соціальної експертної комісії, його огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості – гориста місцевість взимку та ін.) медико-соціальні експертні комісії можуть приймати рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами медичних справ.

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, які необхідні для огляду хворого та встановлення інвалідності.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.

Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров’я та життєдіяльності, а також ступеня соціальної адаптації проводиться через 1−3 роки.

Переогляд інвалідів раніше вказаних термінів, а також громадян, інвалідність яким встановлена без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров’я та життєдіяльності, в тому числі і працездатності, або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених при встановленні групи інвалідності.

Без зазначення строку переогляду група інвалідності встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому клінічному прогнозі і прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше шістдесяти і жінкам старше п’ятдесяти п’яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає: у чоловіків після досягнення шістдесяти років, у жінок – п’ятдесяти п’яти років.

Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми в день огляду і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціальної політики районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда. У разі нещасного випадку або професійного захворювання індивідуальна програма реабілітації надсилається у Фонд обов’язкового страхування від нещасного випадку або професійного захворювання за місцем проживання інваліда.

Форми документів, що використовуються у роботі медико-соціальних експертних комісій, затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

Голова або працівники медико-соціальних експертних комісій, винні у прийнятті навмисне неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність у відповідності із законодавством України.

6.7. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЕКСПЕРТНИХ КОМІСІЙ

У разі незгоди оглянутого хворого з рішенням районної, міжрайонної міської та спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії він протягом одного місяця має право подати про це письмову заяву до Кримської республіканської, центральної міської (м. Київ і м. Севастополь), обласної медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров’я в триденний строк з дня одержання заяви повинні надіслати усі наявні документи разом з заявою на розгляд Кримської республіканської, центральної міської (м. Київ і м. Севастополь), обласної медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, центральної міської (м. Київ, м. Севастополь), обласної медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до науково-дослідних інститутів експертизи (Український НДІ медико-соціальних проблем інвалідності – м. Дніпропетровськ, Український науково-дослідний інститут реабілітації – м. Вінниця). Після обстеження в цих інститутах вища МСЕК (обласна, центральна міська, Кримська республіканська) на основі консультативного експертного висновку інститутів виносить остаточне експертне рішення. Якщо хворий не згодний з таким рішенням, він може подати письмову заяву до Управління медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Міністерство охорони здоров’я України (Управління медико-соціальної експертизи) при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної, центральної міської (м. Київ і м. Севастополь) або Кримської республіканської медико-соціальної комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення яких оскаржуються, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи.

Наряду з цим, в Законі «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відмічено, що експертне рішення будь-якої медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене в суді в установленому порядку.

Розділ 7