Заголовки усередині тексту

Основні заголовки, або заголовки "першого рівня", як їх іноді називають, якщо вони є першими в ієрархічній серії заголовків, звичайно є назвами частин, розділів, глав і т.п.

Дизайну заголовків частин варто надавати те ж значення, що й оформленню титульних сторінок. Як правило, заголовки виграють від застосування різних типографських ефектів (використання курсиву, напівжирного накреслення й т.д.). Звичайне правило припускає повідомляти частині з нового аркуша (із правої смуги), залишаючи оборотну його сторону порожньої.

Розділи або глави звичайно починаються з нових сторінок, причому або тільки із правих смуг (непарних), або не роблячи розходження для парних і непарних сторінок. Идущие підряд ("у підбор") глави звичайно використовуються для художньої літератури й масових видань в обкладинці, де економія місця досить бажана.

Звичайно заголовок розділу або глави опускається долілиць від верхньої частини сторінки, залишаючи вільний простір, що підкреслює їхня значимість. Варто прагнути в міру можливості опускати заголовки розділів або глав або на ціле число рядків тексту заголовка, або на число рядків основного тексту, що випливає за заголовком на сторінці, або ж уводити інтервал над першим рядком тексту, що відокремлював би текст від заголовка. У противному випадку, якщо ви будете задавати спуск від заголовка на сторінці в піках, вам доведеться виконати перерахування на розміщення тексту на сторінці, що супроводжується ймовірністю виникнення помилок.

Для заголовків можна задавати центрування, вирівнювання вліво або відступ ліворуч на трохи пік. На практиці найкраще буде прийняти на самому початку якусь загальну схему й дотримуватися її при оформленні щонайменше для двох або трьох перших рівнів заголовків - центрування або вирівнювання вліво, але не те й інше.

Стиль "центрування", однак, досить важко застосовувати при великій кількості рівнів заголовків; для нижніх рівнів заголовків, як правило, застосовується вирівнювання вліво, тому з метою однаковості дизайну цей спосіб вирівнювання краще застосувати для всіх рівнів заголовків.

Центровані заголовки звичайно використовуються для заголовків першого або другого рівня, можливо тому, що заголовок, що відстоїть від основного блоку тексту, більше обертає на себе увага, чим заголовок, притиснута до краю.

Центровані заголовки, що поміщаються в розрив основного тексту, виглядають більше збалансовано, якщо простір, що залишається над ними, приблизно в три рази більше, ніж простір під ними.

Якщо для основного тексту обраний розмір " на-12", заголовок з кеглем 12 пт буде досить збалансованим, якщо залишити інтервал в 27 пт над ним і 9 пт під ним.

Заголовки з выключкой уліво можуть бути двох видів: виступаючі заголовки (shoulder heads), вирівняні вліво в окремій відведеній для них рядку й имеющие інтервалу зверху й менший інтервал знизу, що відокремлює їх від першого рядка розташованого нижче тексту; і врізані заголовки (side heads), вирівняні вліво, але для яких текст триває на цьому ж рядку.

Виступаючі заголовки звичайно служать як заголовки другого або третього рівня. Для них також бажано виділяти інтервал зверху, у три рази перевищуючий інтервал знизу. Так, наприклад, для заголовка другого рівня з кеглем на-12 пт варто застосувати напівжирне накреслення й виділити інтервал над ним в 9 пт, а під ним - в 3 пт.

Врізані заголовки звичайно мають той же кегль, що й текст, і, як правило, використовуються для заголовків, що випливають за рівнем важливості за виступаючими заголовками. Для них найчастіше використовуються рядкові або прописні букви з курсивним або напівжирним накресленням, а також інтервал зверху в один рядок. Для заголовків будь-якого рівня можна сміло рекомендувати використання капітелі.