Особливості сучасного соціально-економічного розвитку Республіки Киргизстан

Киргизстан - багатонаціональна республіка. У 1989 р. питома вага росіян (їх нараховувалось 920 тис. осіб* у структурі населення Киргизстану була однією з найвищих у центральноазійському регіоні - 21,5% (для порівняння в Туркменії -9,5%, Узбекистані - 8,4%, Таджикистані - 7,6%*. Станом на 1997 р. киргизів мешкало 2837 тис. осіб (61%*, росіян - 681 тис. осіб (близько 15%*, третім за чисельністю етносом були узбеки - 666,3 тис. осіб (близько 14%*, а в 2001 р. вже росіяни стали третім за чисельністю етносом Киргизстану (600 тис. осіб*. Попри те, що Киргизстан називали „найбільш вільною і демократичною країною у Середній Азії, тільки у 1991 -1993 рр. країну покинуло 244 тис. осіб і виїхали вони в першу чергу до Росії.

У 1999 р. було проведено перший національний перепис населення. За час, що минув від останнього загальносоюзного перепису 1989 р., населення Киргизстану зросло на 562 тис. осіб, або на 13%. За природнім приростом населення узбеків Киргизстан посідає друге місце в СНД після Узбекистану. Загальна кількість киргизів бл. З млн. осіб, узбеки - нині другий за чисельністю етнос у республіці, мешкають переважно в південних районах країни, росіяни - переважно у великих містах, а також на півночі і сході країни, дунгани і уйгури проживають, в основному, в Чуйській області. Міське населення - 35%. Всього у Киргизстані 18 міст, найбільші - Бішкек (близько 790 тис. мешканців*, Ош (250 тис. осіб*, Джалалабад (79 тис. осіб*.

Господарський уклад, торговельно-економічні та політичні відносини, менталітет мешканців півдня Киргизстану формувалися навколо етнічно переважно узбецької Ферганської долини, мешканців півночі - навколо Чуйської – з чималим слов'янським населенням. Одночасно різним є вплив ісламу на мешканців країни. І сьогодні більшість мешканців півночі є або атеїстами, або не вважають своїм нагальним обов'язком відвідувати мечеть.

Південь пережив ісламське духовне відродження, переважно під впливом ісламського відродження в Узбекистані в 1990-1992 рр., зупиненого там президентом Ісламом Карімовим. На півдні різко зросла кількість мечетей і, відповідно, пропагандистів чистого ісламу. Слід зазначити, що узбецька національна меншина Киргизстану, яка на Півдні становить ледь не більшість населення, більш сприйнятлива до цінностей ісламського відродження, ніж місцеві киргизи.

Різниця у сприйнятті ісламу киргизами на півдні та півночі не така велика, як різниця в економічному розвитку двох регіонів. Мешканці півдня Киргизстану вважають, що їх сільськогосподарський регіон годує північ, де й нині більшість промислових підприємств не працює. Хоча це очевидне перебільшення. На півночі Киргизстану сільське господарство за рахунок зрошення знаходиться на більш високому рівні, а Таласька і Чуйська долини забезпечують виробництво більшої частини продукції тваринництва. Південь значно випереджає північ лише за виробництвом бавовни. У Бішкеку сконцентрована велика кількість підприємств кольорової металургії, машинобудування, легкої промисловості. Значна частина з них не працює, але саме вони складають потенціал для індустріального розвитку Киргизстану. Іссик-Кульська область є центром туризму в Центральній Азії, а Наринська область постачає республіці більшу частину гідроенергії.

Більшість киргизів, інших тюркомовних народів і дунгани сповідають іслам суннітського толку. Роль релігії в житті суспільства поступово зростає. З кінця 1980-х рр. активно відбудовуються мечеті: якщо у 1950-1970-х рр. у Киргизії діючими були 33 мечеті, то нині їх понад тисячу. У м. Ош знаходиться резиденція духовного глави киргизьких мусульман - казіколона.

Економіка Киргизстану після розпаду СРСР опинилася у стані кризи, оскільки була значною мірою інтегрована до загальносоюзної економіки. У 1990 р. близько 98% загального експорту і 73% імпорту припадало на республіки колишнього Союзу. Експортувались кольорові метали і мінерали (золото і ртуть*, шерстяні вироби, продукція сільського господарства і харчової галузі, електроенергія, електротовари. Основними статтями імпорту були газ і нафтопродукти, кольорові метали, продукція хімічної і фармацевтичної промисловості, обладнання, папір і лісоматеріали, будівельні матеріали (крім цементу*, продукти харчування.

В економічному плані Киргизстан був однією з найбідніших республік СРСР, а економіка республіки значною мірою базувалася на субсидіях із союзного бюджету. Тільки прямі субсидії складали більше третини доходів її бюджету. Втім, проголошуючи у вересні 1991 р. незалежність республіки, її президент Аскар Акаєв заявив, що країна піде західним шляхом розвитку, а за основу візьме американську модель. Заявивши таке, А. Акаєв швидко розпочав ринкові перетворення в Киргизстані і упродовж 1990-х рр. встиг досить багато зробити в цьому напрямку.

У Киргизії було введено національну валюту - сом, який шляхом проведення жорсткої грошової та бюджетної політики вдалося втримати від гіперінфляції (в середені 90-х років інфляція становила в Киргизії лише 0,2%*. У 1996 р. киргизький уряд, керуючись проголошеною президентом західною економічною моделлю розвитку держави, здійснив лібералізацію економіки. Більшість цін, Зокрема і на хліб, стали вільними, було скасовано практично всі дотації, зникли державні замовлення.

На відміну від інших країн СНД, Киргизстан скасував адміністративне експортне регулювання і відмовився від підвищення імпортного мита; усе це зробило його досить цікавим прикладом країни з дійсно вільною торгівлею та конвертованою валютою. Загалом все це нагадувало про чеську модель приватизації.

Киргизька практика дала можливість здійснювати як швидку приватизацію, так і ринкову реструктуризацію приватизованих підприємств. Приватизація підприємств відбувалася за такою схемою: 5% безкоштовно передається трудовим колективам, 25% продається на купонних аукціонах і 70% - за гроші на конкурсних засадах. У різних районах республіки у приватні руки було передано від 60 до 95% усіх об'єктів торгівлі та побутового обслуговування населення. Киргизькою конституцією передбачено право приватної власності на землю.

Досягненням авторів ринкових перетворень у Киргизстані стало проведення банківської реформи, що сприяла створенню дворівневої банківської системи та ліберальної політики ліцензування нових банків. У результаті згаданої реформи Національному банкові була забезпечена реальна незалежність від уряду та парламенту.

Подібні безкомпромісні ліберально-демократичні реформи А. Акаєва знайшли розуміння та підтримку на Заході. Під час візиту до США у липні 1997 р. президента Акаєва Киргизія підписала угоду з Міжнародним валютним фондом (МВФ* про збільшення кредитування киргизької економіки до 130 млн. дол., а із Всесвітнім банком (ВБ* - про співробітництво за 13 головними проектами на суму 264 млн. доларів.

Основними інвесторами киргизької економіки у 1990-х рр. виступили: Канада (31,1% від усіх іноземних інвестицій*, Туреччина (25%*, Великобританія (13,2%*, США (9%*, Німеччина (6,9%*, Італія (2,9%*, Малайзія (2,5%*, Росія (1,4%*, Казахстан (1,4%*, Лівія (1,4%*. Іноземні запозичення значно збільшили зовнішній борг Киргизстану (у 1998 р. він становив 1,5 млрд. дол. США*, на обслуговування якого витрачалось 45-50% усіх грошових доходів республіки.

Вироблена в республіці промислова продукція (в основному, золото і електроенергія* в кінці 1990-х рр. експортувалась переважно в Німеччину, Росію, Казахстан, Узбекистан, Китай, Таджикистан, Білорусь. Як і в радянський період історії Киргизстан імпортує нафту і природний газ, машини і обладнання, продовольство. Основними імпортерами є Росія, Казахстан, США, ФРН, Узбекистан, Китай.

Основа економіки Киргизстану-сільське господарство (у сільській місцевості мешкає 61% населення, в одній лише родючій Ферганській долині, що обіймає 15% киргизької території мешкає 55% населення держави*. 44% земельних угідь Киргизстану знаходиться під пасовищами. Основна галузь тваринництва -вівчарство. За кількістю овець - 3,3 млн. - і за виробництвом шерсті - 11 тис. т щорічно - країна посідає третє місце в СНД.

Шерсть є однією з основних статей киргизького експорту. Окрім шерсті, на світовому ринку користуються попитом такі унікальні продукти, як гірський мед, м'ясо яка, мінеральні води, сухий кумис тощо. Киргизстан має найбільші у світі хащі дикого грецького горіха, що має більшу цінність, ніж окультурені сорти. З Киргизстану в РФ, Казахстан, Узбекистан традиційно вивозяться овочі, плоди, ягоди, тютюн, шерсть, бавовна, м'ясо. Також Киргизстан експортує електроенергію до сусідніх країн: за обсягом її експорту Киргизстан займає друге місце в СНД після Росії.

У Киргизстані практично немає власних нафти і газу. Загальний видобуток у кінці 1990-х рр. становив всього 80 тис. т нафти і бл. 25 млн. куб. м газу. Однак у 1996 р. за допомогою канадської фірми введено в експлуатацію перший в Киргизстані сучасний нафтопереробний завод, який може переробляти 500 тис. т нафти врік.

Однією з найболючіших проблем у Киргизстані є великий рівень безробіття: навесні 1999 р. на одне вакантне місце претендував 41 безробітний. Цей надлишок трудових ресурсів не може бути спрямований до Узбекистану, Таджикистану чи КНР, які мають схожі проблеми. Найбільш реальною є міграція киргизького працездатного населення до Росії і Казахстану.

Крім того, Киргизстан залишається доволі бідною країною: на середину 1999 р. доходи 70% мешканців Киргизстану були нижчими від прожиткового мінімуму. Середня зарплатня у Киргизстані станом на лютий 1998 р. становила 38 дол. США (в Росії - 166, Казахстані - 118, Білорусі - 105, Узбекистані - 55, Таджикистані - 9 дол. США*. Попри це, на кінець 1990-х рр. киргизька економіка завдяки створенню і розвитку ринкової інфраструктури, перетворенню форм власності на основі роздержавлення і приватизації, аграрній реформі і залученню іноземних інвестицій досягла макроекономічної стабільності.

Як і Молдова, Киргизстан не здійснив необхідних економічних реформ у середині країни. У структурі зовнішньоторговельного обігу значно зросла частка дорогоцінних металів, насамперед золота (посідає третє місце серед країн СНД після Росії та Узбекистану*, мінеральної і рослинної сировини. Взагалі обсяги інвестування у промисловість скоротилися з 1990 до 2005 р. майже в десять разів. Прямі іноземні інвестиції спочатку зростали, а потім різко знижувалися. Середній прибуток на душу населення впав із 1550 дол. у 1992 р. до 270 дол. у 2005 р. У 2006 р. зростання ВВП у країні становило лише 2,7% замість запланованих 8%.

Власне загострення економічного становища автоматично вело до незадоволення населення і масових виступів його проти того чи іншого режиму, до виходу ситуації з-під контролю властей.

Сьогодні Киргизія просить країн-донорів про допомогу
Киргизія звертається до країн-донорів та світових інститутів з проханням надати їй фінансову допомогу, яка необхідна республіці після нещодавніх погромно-революційних подій весни-літа 2010 р. У розпорядження Бі-бі-сі потрапив лист представників ООН президентові Розі Отунбаєвій, в якому йдеться, що деякі плани перетворень можуть посилити соціальну напруженість уКиргизії.

За даними МНС Киргизії, загальна сума збитків, завданих країні в результаті масових заворушень в Ошській і Джалал-Абадській областях, за попередніми даними, становила майже 71 млн доларів. Причому, як заначив заступник глави МНС Киргизії Мукамбет Касималієв, ці цифри - 3,265 млрд сомів (близько 71 млн доларів* - в оцінці збитків не є остаточними. Внаслідок збройних зіткнень між киргизами і узбеками, що виникли в ніч на 10 червня у місті Ош, загинули більш як 300 осіб.

США виявили готовність посприяти уряду Киргизстану в стабілізації ситуації на півдні республіки. Уряд США сконцентрував свою увагу на наданні допомоги для першочергових гуманітарних потреб і на відновленні південного регіону, а також на сприянні примиренню общин, - підкреслив Дж.Стейнберг.
За його словами, уряд США підтримує проведення міжнародного розслідування червневих подій в Ошській та Джалал-Абадській областях республіки.

На сьогодні уряду Рози Отумбаєвої вдалося з допомогою світового співтовариства зняти напруженість у суспільстві і стабілізувати ситуацію. Хоча до повного вирішення назрілих проблем ще дуже далеко.