Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови

Серед країн СНД особливо заплутаним є геополітичне становище Молдови як внаслідок підвищеного інтересу до неї з боку Румунії, України та Росії, так і через складну внутрішньополітичну і економічну ситуацію, вийти з якої власними силами Молдова неспроможна. Особливо проблемними для Молдови є існування самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки (ПМР* і гостре протистояння прихильників (їх репрезентують Націонал-ліберальна партія, християнські демократи, Альянс за демократію та реформи тощо* та супротивників прорумунської орієнтації (складаються в основному з числа лівих партій*.

До речі, ОБСЄ, як йшлося в доповіді місії цієї організації в Молдові, датованій 2000 р., не виключала можливості приєднання Молдови до Румунії, на випадок чого ПМР мала отримати „право на зовнішнє самовизначення". Про стурбованість Росії станом справ у Молдові засвідчило, зокрема те, що в 2000 р. в російських засобах масової інформації навіть з'явилась версія про існування американського плану зникнення Молдови і входження двох її частин до складу Румунії та України. Стурбовані ситуацією в Молдові й інші суб'єкти геополітики європейського та євроатлантичного рівня, передусім через географічну приналежність Молдови до Європи. Тож на молдавське керівництво покладається велика відповідальність і зваженість у проведенні внутрішньої і зовнішньої політики.

Як відомо, за конституцією 1994 р. Республіка Молдова є нейтральною державою. Цей статус не дозволяє їй мати на своїй території військові бази інших країн. Сьогодні Молдова є членом таких авторитетних міжнародних організацій як ООН (з 2 березня 1992 р.*, Рада Європи (з липня 1995 р.*, ВТО (з 2001 р.*. 1 липня 1998 р. введено в дію Угоду про партнерство і співробітництво між Молдовою і Європейським Союзом, підписану 28 листопада 1994 р. Угода, зокрема, передбачає можливість створення зони вільної торгівлі Молдови з країнами ЄС. Також Молдова є учасником програми НАТО „Партнерство заради миру".

З грудня 1991 р. Молдова - член СНД, з травня 1997 р. входить до ГУАМ -міждержавної організації, створеної для кооперації у сфері видобутку і транспортування нафти і газу з Каспійського регіону через Кавказ і Чорне море на захід. Молдова перебуває в межах цього вірогідного шляху транспортування енергоносіїв і зацікавлена у можливості їх придбання за нижчими від російських цінами.

Найважливішими партнерами на міжнародній арені для Молдови залишаються Румунія, Україна і Росія. Щодо молдовсько-румунських взаємин, то входження Румунії до складу НАТО створило ситуацію, коли Північноатлантичний альянс став безпосереднім сусідом Молдови на її західному кордоні. Ця обставина, а також зближення позицій Росії та членів НАТО з питань спільної боротьби зі світовим тероризмом, що намітилося після трагічних подій 11 вересня 2001 р. уСША, змусили комуністичне керівництво Молдови зайняти лояльнішу позицію до НАТО і шукати вигоди від змін, що відбулися в міжнародній політиці. Виходячи з нових реалій, молдавське керівництво поставило перед НАТО питання про те, щоб прирівняти сепаратизм Придністровського регіону до тероризму. Крім того, президент Молдови В.Воронін намагається залучити до врегулювання придністровської проблеми військово-політичний блок НАТО, що, на його думку, „не повинен змиритися з осередком конфлікту біля кордонів блоку".

Молдова доби президента В.Вороніна прагматичніше підходить і до питання двосторонніх взаємин зі своїм західним сусідом Румунією. Цьому „сприяє" румунське керівництво, яке не поспішає ратифікувати парафований ще у квітні 2000 р. базовий політичний Договір про „привілейоване партнерство" між двома державами, адже до НАТО Румунію прийняли, закривши очі на очевидне невиконання нею однієї з основних умов для набуття членства - відсутності територіальних претензій до своїх сусідів.

Як вважають аналітики, Румунія, що давно виношує плани приєднати Молдову на підставі спільності мови, культури й історичного минулого, не буде поспішати підписувати базовий політичний Договір з Молдовою, розраховуючи на те, що історія все розставить по місцях. Світ дуже змінився і продовжує змінюватися. Якщо економічний потенціал Румунії є ще не досить потужним, то її успіхи на зовнішньополітичній ниві є відчутними. Донедавна Румунія доплачувала мешканцям Молдови, щоби ті набували її громадянство, то тепер тисячі молдаван прагнуть стати „румунами", щоби скористатися членством Румунії в Шенгенській угоді, в країнах-підписантах якої мріють влаштуватися на роботу злиденні жителі Молдови. Не виключається й варіант, що підвищення життєвого рівня в Румунії значно збільшить в Молдові кількість прихильників об'єднання двох держав. Окрім того, що як і раніше, у своїх взаєминах з Молдовою Румунія керується концепцією про дві румунські держави, а молдаван вважає румунами, що „заблукали".

Україно-молдавські взаємини базуються на низці міждержавних договорів, головними з-поміж яких є базовий Договір про дружбу і співробітництво РМ і України від 23 жовтня 1992 р., Договір про взаємне визнання кордонів 1994 р., що трансформувався у Договір про державний кордон та Додатковий протокол до нього про передачу у власність Україні ділянки автодороги Одеса-Рені в районі населеного пункту Паланка, підписаний у серпні 1999 р. Передавши Україні восьмикілометрову ділянку автодороги Одеса-Рені Молдова натомість отримала від України ділянку землі на березі Дунаю в районі с.Джурджулешти, що перетворило її де-факто на морську державу й учасника низки міжнародних організацій на кшталт Дунайської комісії. Крім того, на отриманому від України у 2001 р. дунайському „пляжі" Молдова вже побудувала нафтотермінал у першу чергу. Таким чином, Молдова стала першою державою колишнього СРСР, з якою Україна урегулювала усі прикордонні питання. Ще одним подарунком від України Молдові стали 130 об'єктів молдавської власності на території України (головно - пансіонати і будинки відпочинку*.

Про участь України у врегулюванні придністровської проблеми йшлося вище. На думку аналітиків та міжнародних експертів, офіційний Київ діє в цьому питанні професійніше, ніж Кремль: за час протистояння Тирасполя і Кишинева йому вдалося не тільки значною мірою переключити на себе фінансово-економічні потоки ПМР, але й стати основним посередником у врегулюванні придністровської проблеми.

Молдавсько-російські відносини до 2001 р. регулювалися Договором про принципи міждержавних відносин РРФСР та Молдавської РСР від 22 вересня 1990 р. та Додатковим протоколом до нього від 10 лютого 1995 р. Щоправда Москва не ратифікувала ні договір, ні додатковий протокол, а Молдова ратифікувала лише базовий договір. Нарешті 2001 р. під час візиту В. Вороніна до Москви було підписано базовий політичний молдавсько-російський договір, що відповідає інтересам обох країн.

РФ дуже зацікавлена в пожвавленні економічного співробітництва з РМ, адже доля Росії у зовнішній торгівлі Молдови становить близько 40% (62% в експорті і 29% в імпорті*. Зацікавленість Росіїу розвитку двосторонніх відносин зумовлена наявністю в Молдові розвинутого агропромислового комплексу та галузей легкої, електронної та радіотехнічної промисловості, а також можливістю виходу через територію Молдови на ринки західних та балканських країн. Молдова зацікавлена у ввозі з Росії енергоносіїв, ділової деревини, автомобілів, целюлозно-паперової продукції, будівельної техніки. Вона також намагається зберегти і розширити російський ринок для своєї агропродукції.

Росія могла б активніше сприяти врегулюванню придністровської проблеми, проте заважають імперські традиції і амбіції, наслідком чого є небажання прискорити виведення майна та озброєння колишньої 14-ї армії з території Придністров'я, попри рішення з цього питання, прийняте на Стамбульському самміті ОБСЄ в листопаді 1999 р.

Наближення ЄС і НАТО до кордонів Молдови створило принципово нову геополітичну ситуацію, що вимагає від молдовського керівництва рішучих кроків у проведенні економічних реформ, що мають стати запорукою майбутньої євроінтеграції Молдови. Одним з центральних завдань стає підключення країни до важливих європейських комунікацій, у першу чергу до транспортних коридорів. Основними пріоритетними завданнями зовнішньо-політичного відомства РМ сьогодні визначені (в порядку значущості*: розвиток відносин взаємовигідного співробітництва з країнами-сусідами (Україною і Румунією*; поглиблення регіональних інтеграційних процесів; прагнення цілковитої інтеграції до Європейського співтовариства; виокремлення з-поміж європейських держав особливо значимих з точки зору інтересів і підтримання з ними особливих відносин; знаходження балансу у взаєминах з Росією і США, виходячи з оголошеного характеру стратегічних відносин з РФ; вихід на якісно новий рівень двостороннього співробітництва з країнами Азії, Африки і Близького Сходу; вигідна для Молдови діяльність у міжнародних організаціях.

Молдова сподівається не лише на власні сили, але й на допомогу впливових представників своєї діаспори, яка є досить чисельною в Ізраїлі, Німеччині, Франції, Канаді, СІЛА, Португалії, Болгарії, Греції. Вони, на думку молдовських експертів, мають лобіювати вигідні для Молдови проекти.

Загалом зовнішня політика Молдови доби президента В. Вороніна є неоднозначною й подекуди суперечливою, єдине в чому його погляди є незмінними -у питанні про об'єднання Молдови і Румунії, яке для нього є абсолютно неприйнятним. Після обрання Вороніна на посаду Президента він заявив про своє прагнення брати більш активну участь у СНД, тісніше співпрацювати з Російською Федерацією, проте у 2003 р. відмовився підписати підтриману Росією угоду щодо врегулювання придністровської проблеми, яка передбачала надання Придністров'ю автономного статусу у складі Молдови. Неодноразово висловлював зацікавленість у розбудові відносин з Європейським Союзом з переспективою вступу Молдови до цього інтеграційного об'єднання у майбутньому. Досяг повноправного членства Молдови в Пакті стабільності у Південно-Східній Європі. Під проводом Вороніна Молдова стала єдиною з країн СНД, яка виконала у повному обсязі умови вступу до Всесвітньої Торгової Організації (ВТО/ГАТТ* і увійшла до її складу.