Особливості сучасного економічного розвитку Азербайджанської Республіки.

Розвиток Азербайджану тісно пов'язаний з нафтою, адже вона - кров Азербайджану. Перші відомості про нафтові джерела датуються VII-VIII ст. Світового значення набули родовища нафти і природного газу Апшеронського п-ва, Каспійського моря, Кобистану і Нижньокуринської депресії. Запаси нафти в азербайджанському секторі Каспійського моря оцінюються в 3,5-5 млрд. т нафти і 1000 млрд. куб. м газу. У 1999 р. було оголошено про великі запаси газу (700 млрд. куб. м* і газоконденсату (250 млн. т* на шельфовій структурі Шах-Деніз. У передгір'ях Малого Кавказу, в районі Нафталану відкрито унікальне родовище цілющої нафти. Крім того, в республіці є великі родовища заліза (Дашкесан*, аленіту (Заглік*, міді (Кедабек*, кобальту (Дашкесан*, бариту (Човдар*, молібдену (Парагачай*, свинцю (Мехмана*, сірчаного колчедану (Чірагідзор* тощо. Розвідані також родовища хромітів, золота, нікелю, ртуті, поліметалів, інших корисних копалин. Багатий Азербайджан холодними і термальними мінеральними джерелами.

Сучасний Азербайджан - індустріально-аграрна країна, основою економіки якої є видобування і переробка нафти. Перший нафтовий бум в Баку розпочався в кінці XIX - на початку XX ст. Вже у 1901 р. на Азербайджан припадала половина світового видобутку нафти, а в радянську добу він забезпечував понад 70-відсоткову потребу в нафті народногосподарського комплексу СРСР. У 1949 р. розпочалося видобування нафти з дна Каспійського моря. Сьогодні Азербайджан щорічно експортує 1 млн. т нафти. Чимало іноземних компаній проводять тут розвідку і видобуток нафти і газу. Тільки у 2004 р. у розвиток нафтовидобувної та суміжних з нею галузей Азербайджан залучив інвестицій на суму близько 3 млрд. дол. США.

Попри великі запаси природного газу (до 2 трлн. кубометрів*, а також значні обсяги запасів та видобутку супутнього нафтового газу, газова промисловість Республіки Азербайджан розвинена слабо. Домінування нафтогазових родовищ над газовими та технічні проблеми з використанням супутнього газу, насамперед на шельфі, не дають змоги швидко нарощувати видобуток.

Як відомо, за часів СРСР Азербайджан отримував газ із країн Центральної Азії та Ірану, проте після розпаду колишнього Союзу поставки з Ірану було припинено. Тривалий час Азербайджан забезпечувався туркменським, а потім ще й російським газом. Від 2005 р. Іран поновив газопостачання до країн Закавказзя (поки що це стосується Нахічеванської автономії Азербайджану*, в 2006 р. Грузії.

У країні традиційно розвинуті нафтохімія і нафтове машинобудування, з якими досить тісно пов'язані інші галузі, у першу чергу, електротехнічна, машинобудівна, чорна металургія. Ринкові реформи в Азербайджані через внутрішню нестабільність розпочалися лише у 1996 р., але вже 1997 р. став першим роком економічного піднесення.

Важливе місце в економіці країни посідає сільське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь - близько 3,5 млн. т, у т. ч. під посівними -1,7 млн. га. Житницею Азербайджану вважається Куро-Араксинська низовина. Великі площі займають зернові культури: пшениця, рис, озимий ячмінь, з-поміж технічних культур - бавовник і тютюн, в Куро-Араксинській низовині культивуються також кукурудза, виноград, садові та ін. культури; на Апшеронському півострові - шафран, маслина, цілющий виноград „швани", інжир. У Талиші в умовах, наближених до вологих субтропіків вирощують чай, благородний лавр, фейхоа, рис, бамбук, виноград, цитрусові, баштанні культури. Важливу роль в економіці Азербайджану відіграють тваринництво і шовківництво.

81% азербайджанського експорту становлять продукти переробки нафти, бавовняні волокна і прокат нелегованої сталі. Головні зовнішньоторгівельні партнери - Росія, Туреччина, Грузія. Імпортує Азербайджан у першу чергу продукцію, що закуповується в ОАЕ, Туреччині, Україні, Німеччині, Ірані, Росії, Франції, Новій Зеландії і Мексиці.

Розпад СРСР, Карабахський конфлікт і війна Росії в Чечні вкрай негативно позначились на транспортній системі Азербайджану. Усі наземні комунікації, що ведуть на Захід, були перекриті. У зв'язку з цим великого значення набув автомобільний транспорт. Загальна довжина автомобільних шляхів - 25 тис. км, з них 94 % - дороги з твердим покриттям. Довжина залізничних шляхвів - 1800 км. Через Азербайджан проходить залізнична магістраль до Ірану (в Тебріз*. Бакинський міжнародний морський порт зв'язаний з усіма прикаспійськими країнами. Від 1962 р. в Азербайджані діє поромна переправа до туркменського порту Туркменбаші (колишній Красноводськ*. Останніми роками значно зросло танкерне транспортування нафти з Казахстану, що потягло за собою створення нафтоприйомних терміналів. Авіалініями республіка сполучена з країнами Європи і арабського Сходу.

Значну роль відіграє трубопровідний транспорт, що включає 1130 км нафтопроводів, 630 км нафтопродуктопроводів і 1240 км газопроводів. Постійно функціонують нафтопроводи Баку-Супса (Грузія* і Баку-Новоросійськ (Росія*, Баку-Тбілісі-Джейхан.

Азербайджан розташований на перехресті стратегічних комунікацій. Ще в давнину тут проходили караванні та торговельні маршрути. Нині ставиться питання про створення нових транспортних євразійських магістралей, найграндіознішою з них є так званий Великий Шовковий шлях. Проектується, що його залізниці і автомагістралі пройдуть через Туреччину, Грузію, Азербайджан, Каспійське море до країн Центральної і Південно-Східної Азії, Китаю, Японії. Планується широке використання транспортного коридору „Європа - Кавказ - Азія" (ТКАСЕКА* – «Новий шовковий шлях» як альтернатива північному Транссибірському маршруту. Створений на Брюсельській конференції 3 травня 1993 р.

Значна частина азербайджанського населення зайнята у сфері торгівлі. Середньомісячні доходи населення - 40 дол. США, середній розмір пенсії - 10-12 дол. США (прожитковий мінімум - 80-90 дол. США*.